4. Об’єкт та предмет історії економіки та економічної думки

Як наукова категорія предмет передбачає виокремлення з об’єкту найбільш важливих, сутнісних властивостей та ознак з позиції обраної парадигми.

Об’єктом ІЕ та ЕД є історичний розвиток господарської системи суспільства певної цивілізації, в якому центральне місце займає суспільна залежність відносно відокремлених індивідів що діють в господарські сфері суспільства.

Суспільна залежність виступає головним системоутворюючим зв’язком, що об’єднує усіх індивідів, а історичні форми залежності дозволяють розкрити еволюцію господарської системи.

З формуванням суспільної залежності, її реалізацією пов’язана природа предмету:

Предмет ІЕ та ЕД включає історичні форми господарських одиниць, способи їх взаємодії та відображення цих структурних та функціональних характеристик господарської системи в системі наукових понять, економічних теорій та учень.

Складові предмету та їх пояснення.

1) Історичні форми господарських одиниць, їх місце в структурі господарської системи (саме в їх межах досліджується господ. д-сть відносно відокремлених індивідів).

2) Процес реалізації індивідами своєї суспільної залежності (вона (реалізація) здійснюється шляхом діяльності господарських одиниць, направленої на створення матеріальних благ і послуг, здійснення функцій, обумовлених місцем господарств в структурі господарської системи).

3) Історичні зміни в процесах функціонування господарських одиниць (зміни передбачають розгляд реалізації статусу господ. одиниць, відносної відокремленості та суспільної залежності).

4) Взаємодія господарських одиниць між собою та іншими структурними складовими в рамках господарської системи пов’язана з створенням матеріальних благ і послуг.

5) Глибина та адекватність відображення історичного розвитку господарської системи в економічних поглядах, думках, теоріях (системний аналіз історичного розвитку господарської сфери робить неможливим існування економічних учень без опори на відображення основних складових структурних та функціональних змін в господарській системі).

Включення історії економічних учень до предмету дисципліни «Історія економіки та економічної думки» дозволяє зняти давнє протиставлення емпіричних та теоретичних економічних знань про історичний розвиток господарської системи суспільства.

Емпіричні знання, як правило, здобувалися та систематизувалися в дисципліні «Економічна історія», а теоретичні в - Історії економічних учень».

Дослідження господарської сфери суспільства як цілісної системи, передбачає органічне поєднання емпіричних та теоретичних знань про неї, які відрізняються між собою лише глибиною наукового узагальнення.

Етапи історико-економічного дослідження (завдання курсу).

1-й етап: полягає в узагальненні емпіричних знань та у встановленні історичності тих чи інших фактів та подій в господарському життя суспільства.

(історичними явища і факти стають тоді, коли засвідчують виникнення якісно нових, нетипових (унікальних) рис (характеристик), що з’явилися в розвитку господарства) – вони пов’язані з появою нових форм господарювання, нових способів виробництва і обміну, нових факторів виробництва та інших змін.

Методологічною базою відбору історичних фактів та подій є пануюча парадигма дослідження (у нашому курсі – цивілізаційна парадигма.

2-й етап: виявлення взаємопов’язаних (етапних) історичних процесів, які утворюють історичні явища і факти і на основі цього – з’ясування траєкторії еволюції господарської системи суспільств.

(Виявлення внутрішніх зв’язків між явищами і фактами, причин формування якісно нових процесів в господарській сфері суспільства є однією з ключових задач історико-економічної науки).

3-й етап: перехід від емпіричних до теоретичних знань на основі побудови логічної, внутрішньо не суперечливої системи наукових понять та категорій. (за їх допомогою відкривається можливість дати науковий аналіз історичним фактам та подіям, узагальнити ключові їх ознаки та властивості, зрозуміти значення в розвитку господарської системи).