3. Власність на засоби виробництва. Відносини власності.

Для розуміння суті власності на засоби виробництва слід охарактеризувати взаємозалежність суспільства та відносно відокремлених індивідів. Таким чином:

1. Власність на засоби виробництва, розглядається як головний інститут взаємодії між суспільством як цілим та відносно відокремленими індивідами.

2. Суспільство та держава (яка є його організаційним центром), реалізують функції, що впливають на кожного індивіда, внаслідок чого і формується залежність останніх від суспільства.

3. Суспільство утворюють відносно відокремлені індивіди. Їх приналежність до суспільства засвідчується сукупністю певних прав, необхідність забезпечення яких впливає на існування як самих індивідів так і суспільства. (головним обов’язком держави є гарантування прав членів суспільства від яких залежить її існування).

4. Індивіди залежать від державної влади, а держава – від збереження суспільного статусу індивідів, шляхом забезпечення їх прав.

5. Власність поєднує у собі:

• дію влади, направлену на досягнення спільних господарських цілей;

• забезпечення умов для здійснення індивідами господарської діяльності;

• реалізація індивідами прав по досягненню власних господарських цілей;

• відповідальність індивідів перед суспільством за свої дії.

6. Держава встановлює правила що реалізують права кожного індивіда використовувати засоби виробництва, а індивіди здійснюють господарську діяльність у відповідності зі встановленими нормами, в яких відображаються права та відповідальність перед державою.

Власність - це встановлені суспільством правила та умови (норми) доступу до засобів виробництва, в яких (нормах) відображаються права і порядок відносно відокремлених індивідів на використання засобів виробництва для досягнення власних цілей. З точки зору держави вона представляється як сукупність норм, направлених на узгодження цілей індивідів та суспільства, а з боку індивідів вона представляється як сукупність прав власності, що дозволяють реалізувати його власні цілі в межах встановлених норм. Власність виникла одночасно з появою держави як способу організації суспільства після розпаду кровно рідної общини і появи відносно відокремлених індивідів.

Еволюція інституту власності:

1. У первісному суспільстві в кровно рідній общині власність на засоби виробництва була відсутня, по причині її природної однорідності, ототожненням кожним членом такого суспільства з общиною.

Причини:

• відсутність відносного відокремлення;

• колективний характер використання землі та інших ресурсів,

• спільне споживання.

2. Взаємодія між членами общини здійснювалось на засадах реципрокності – кожен вносив до спільного здобутку стільки, скільки міг, а отримував необхідних благ стільки, скільки приналежало на кожну особу.

3. власність з’являється на завершальному етапі розвитку первіснообщинного суспільства і пов’язане з феноменом влади-власності.

Особливості інституту влада-власність:

• зосередження функцій існування общини в руках вождів (функції: організація господарського життя, розподіл ресурсів та благ, координація спільних дій);

• визнання общиною їх права здійснення функцій на засадах здобутого авторитету;

• поступове відокремлення надобщинних органів, що реалізують такі функції.

4. Розпад первісного суспільства, формування територіальної общини, що об’єднувала уже відносно самостійно діючих індивідів, призвело до появи першої форми власності на засоби виробництва – общинної власності (у відповідності з общинним способом організації суспільства).

5. Характерною ознакою общинної власності є те, що вона відображала особисту залежність кожного індивіда від общини, від влади що її організовувала та уособлювала (здійснювати господарську діяльність, отримати для цього землю мали право лише члени общини).

6. У феодальних державах проблема військового захисту господарської діяльності спричинила появу ієрархії сеньйорально-васальної залежності, відносин покровительства і служіння між представниками влади, рицарями, селянами (така система залежності знайшла своє відображення у різних формах власності і перш за все в умовному володінні основним ресурсом – землею).

7. З утворенням централізованих імперій, коли сильна королівська влада дозволила виключити з системи її здійснення феодалів (пряме оподаткування, створення адміністративних органів, королівських суддів тощо).

Власність набуває ознак аристократичної: в ній поєднувались покровительство і підданство королю, привілеї та елементи приватної власності.

В містах, де особиста залежність проявлялася лише у підданстві королю і мали місце елементи самоврядування, під впливом поділу праці формувались спільна (муніципальна) власність, а також елементи приватної власності.

8. Поява національних держав та демократичні революції докорінно змінили характер відносин між владою та людьми:

• зняття усіх форм особистої залежності;

• скасування привілеїв аристократії та повинностей селян;

• проголошення вільними та рівними в правах усіх людей;

• демократичний устрій державної влади;

• заміна відносин володарювання-підпорядкування між державою та членами суспільства на відносини солідарності та забезпечення прав сторін;

• На зміну особистої залежності від влади прийшла економічна залежність індивідів.

Усі ці зміни обумовили утвердження приватної власності на засоби виробництва, яка виходить з особистої вигоди, забезпеченні економічних інтересів кожного індивіда.

Підсумовуючи слід підкреслити, що об’єкт історико-економічної науки - історичний розвиток господарської системи суспільства може бути розкритий при розгляді наступних факторів:

• Вплив суспільства в цілому та політичної, соціальної і культурної сфер зокрема, на господарську систему;

• Рівень розвитку суспільного поділу праці та обумовлений ним стан господарської сфери як натурального, товарного та грошового господарства;

• Форми власності на засоби виробництва та характер взаємодії господарських одиниць;

• Спосіб організації господарської системи, що дозволяє віднести її до господарських систем централізованого, децентралізованого та змішаного типів;

• Форми взаємодії усіх сторін господарської системи, узгодженість їх економічних інтересів та ефективність функціонування системи.