2. Господарська система суспільства та її еволюція

Історичний розвиток господарської системи.

1. Дослідження господарської сфери суспільства на засадах цивілізаційної парадигми передбачає її науковий аналіз як складової суспільства що відносно відокремилась і функціонує самостійно.

2. Інші сфери суспільства і суспільство в цілому розглядаються в якості зовнішнього середовища її існування і які мають вплив на господарство (інші сфери це політична, соціальна та духовно-культурна).

3. Суспільство визначає призначення господарської системи – яке полягає у створенні матеріальних благ та послуг для забезпечення суспільних потреб.

4. В історичному розвитку господарської системи відбилися еволюція державного устрою суспільства та притаманний йому характер влади.

Суспільства пройшли такий шлях:

• від держав общинного типу, як античне місто-держава, німецька марка тощо;

• держав у формі територіальних та централізованих імперій, влада яких ґрунтувалась на відносинах владарювання-підпорядкування;

• до національних держав, що спираються на солідарність особисто вільних людей та демократичній організації влади).

Господарська система у відповідності з розвитком суспільства еволюціонувала:

• від взаємодії домогосподарств на початковому етапі;

• складної системи феодальних господарств, поєднаних узами особистої залежності;

• до появи національного господарства, об’єднавчу місію в якому виконує переважно ринок.

Під дією соціальної та культурної сфери у господарській змінювались:

• престижність господарської діяльності та чисельність занятих в ній;

• рівень майстерності та матеріальної культури що втілена у засобах виробництва;

• результативність господарської діяльності та рівень забезпечення суспільних потреб.

Типи господарських систем та способи їх організації.

1. Поняття «тип господарської системи» спрямовує дослідника на виявлення особливостей зв’язків що об’єднують її складові в цілісне утворення.

Від характеру зв’язків залежить і рівень розвитку господарської системи, рівень цілісності.

2. 1-й етап: господарська система натурального виробництва це система в якій діяльність здійснюють самостійно функціонуючі домогосподарства (господарські одиниці) з метою забезпечення власних потреб його членів, що не пов’язана господарськими зв’язками з іншими домогосподарствами.

Характеристики:

• передбачає співіснування домогосподарств слабко пов’язаних спільними господарськими зв’язками;

• об’єднувальними компонентами таких домогосподарств були: територіальне розташування, землі, ліси та інші природні умови господарської діяльності.

• організація таких суспільств у формі общинних держав чи територіальних імперій передбачала:

  • по-перше, участь влади у розподілі та використанні землі, води, пасовиськ та лісів що належали общинам;

  • по-друге, обмін досвідом та удосконаленими знаряддями праці.

• значний вплив на господарське життя військово-політичних завдань суспільства;

• об’єднання виробництва і споживання в межах окремих домогосподарств;

• спорадичний (безсистемний) характер обміну.

2-й етап: система товарного господарства це такий тип господарства, в якому потреби людей забезпечуються шляхом створення матеріальних благ і послуг у різних (як правило, спеціалізованих) та самостійно діючих (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном (визріла ця система вже в умовах пізнього середньовіччя).

Характеристики:

• суспільний поділ праці (СПП) – передбачав спеціалізацію господарських одиниць на виробництві певних благ з наступним їх обміном (тобто до виробництва додається обмін);

• СПП відображає спеціалізацію уже самостійно існуючих господарських одиниць.

• Співіснування СПП з поділом праці (ПП) (СПП передбачає обмін товарами між господарськими одиницями; ПП в межах господарської одиниці – форми виробничої кооперації).

• Історичний розвиток СПП включає три його етапи:

Перший СПП – спеціалізація домогосподарств у землеробстві та тваринництві;

Другий СПП – утвердженням в якості самостійної сфери господарської діяльності ремесла;

Третій СПП – виокремлення торгівлі.

Процес виокремлення нових галузей та ускладнення господарських зв’язків називається усуспільненням виробництва.

• внутрішні зв’язки породжені господарською діяльністю і обумовлені поділом праці та обміном товарами, мають взаємовигідний характер для господарських одиниць, набувають форми симбіозу.

• Господарські одиниці почали втрачати свою форму домогосподарств та перетворюватися на ремісничі, торгівельні, землеробські та інші спеціалізовані господарства.

3-й етап: система грошового (капіталістичного) господарства це система, зв’язки якої опосередковані рухами різноманітних форм грошей.

Історично вона утвердилася з появою національних держав, завоюванням людьми особистої свободи та домінування приватної власності на засоби виробництва.

Характеристики:

• виконання функції розширення виробництва під тиском зростання суспільних потреб (таке розширення стає можливим за рахунок спрямування частини результатів виробництва за посередництва грошей назад у сферу виробництва);

• набуття результатами виробництва форми капіталу (капіталізація благ, засобів виробництва, живої праці);

• набуття грошима засобу багатства і форми, придатної для використання у господарській діяльності (із салонів та замків аристократії, елементи матеріального багатства перейшли на фабрики і заводи, банки та фінансові компанії – суть первинного накопичення капіталу).

Способи організації господарських систем

1. Поняття організації покликано:

• конкретизувати цілісність кожної системи, розкрити зв’язок між системою як цілим та її структурними елементами;

• виявити способи та засоби реалізації впливу цілісності господарської системи на всі процеси, що протікають в ній;

• здійснювати аналіз взаємозв’язку та взаємодії господарських одиниць між собою та господарською системою в цілому, а також методи координації їх діяльності.

2. Існують 1) централізований, 2) децентралізований та 3) комбінований способи організації господарської системи.

1) Централізована організація господарської сфери передбачає формування економічного центру, який забезпечує досягнення та збереження її цілісності:

• центром виступає держава та її органи, що здійснюють своє призначення, спираючись на верховну владу.

• функції центру полягають у:

  • захисті господарських одиниць від грабунку;

  • визначення умов легітимного доступу до землі, води та інших природних ресурсів;

  • створення інфраструктури обміну благами;

  • встановлення та забезпечення умов функціонування різних форм власності;

  • розвиток духовної та матеріальної культури господарської діяльності.

• централізований спосіб передбачає обов’язкове підпорядкування рішенням органів державної влади, що надає централізованій господарській системі ієрархічної побудови.

2) Децентралізований спосіб організації господарських систем виникає за утвердження у суспільстві принципу свободи та подолання особистої залежності індивідів:

• його основою є приватна власність на засоби виробництва;

• нові суспільні умови господарської діяльності забезпечуються шляхом заміни обов’язкового підпорядкування економічному центру на принцип взаємної зацікавленості сторін та добровільної взаємодії;

• економічний інтерес пов’язаний з отриманням всезагальної форми благ – грошей, які стають уособленням економічної влади в такій господарській системі.

• на зміну ієрархічним формам приходять мережеві структури у відповідності до яких кожна господарська одиниця довільно вибирає своє місце в господарській системі.

3) Комбінований спосіб організації виник при співвідношенні організаційних форм, що спираються відповідно на підпорядкування державній владі та на владу грошей та економічний інтерес.

Змішані господарські системи мають місце у кожному сучасному суспільстві.