- •Тема 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки Степаненко с.В., Колядич о.І.
- •Тема 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки План лекції
- •1. Сучасна парадигма суспільних наук. Сутність цивілізаційної парадигми.
- •2. Основні принципи функціонування суспільства:
- •3. Структура суспільства:
- •4. Розвиток суспільства: диференціація та інтеграція
- •5. Головна мета суспільства та його організація
- •6. Людиноцентричність.
- •2. Господарська система суспільства та її еволюція
- •3. Власність на засоби виробництва. Відносини власності.
- •4. Об’єкт та предмет історії економіки та економічної думки
- •5. Господарські одиниці та їх історичні форми. Взаємодія складових господарської системи.
- •6. Методи історії економіки та економічної думки
Тема 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки Степаненко с.В., Колядич о.І.
Тема 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки План лекції
|
1. Сучасна парадигма суспільних наук. Сутність цивілізаційної парадигми.
1. Пізнання суспільних процесів є одним з найважливіших завдань суспільних наук.
2. Особливості розвитку суспільства вимагають чітко окреслених наукових принципів його вивчення, а також наявності моделі його функціонування і розвитку (що складає наукову парадигму).
Парадигма (в перекладі з грец. – образ, зразок) – сукупність історично сформованих методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та інших настанов, прийнятих в певному суспільстві, як зразок, норма, стандарт рішення проблем. (запроваджено Т. Куном – американським істориком науки по відношенню до наукового пізнання). |
3. Тривалий час уявлення про розвиток суспільства грунтувалися на механістичній природі будь-яких процесів, пошуку першопричин усіх змін та джерел зовнішніх сил, які зумовлюють ці зміни, а також наслідків їх дій (закладалися Рене Декартом, Ісаком Ньютоном та ін.).
Таким чином, основним методом дослідження був метод причинно-наслідкових зв’язків, який склав основу формаційної парадигми.
Формаційна парадигма аналізу суспільних процесів
Формаційна парадигма спрямовується на виявлення причинно-наслідкових зв’язків, які є незалежними від свідомої діяльності людей та існують поза їх волею.
Розвиток кожного суспільства становить процес послідовного проходження окремих формацій.
Суть суспільно-економічної формації характеризує взаємозв’язок усіх сторін суспільного життя – способу виробництва з притаманним йому економічним базисом, політико-юридичною та ідеологічною надбудовою.
Першопричиною історичного розвитку суспільств є розвиток продуктивних сил та виробничих відносин що у діалектичній єдності утворюють певний суспільний спосіб виробництва.
Політико-юридична та ідеологічна надбудова консервує суспільство правовими актами, законами, ідеологічними нормами та відповідними органами управління.
Консервація суспільства гальмує його розвиток, що призводить до загострення внутрішньої суперечності між складовими суспільно-економічної формації.
Наслідком дії такого механізму розвитку суспільства є зміна формації, перехід на більш високий рівень організації суспільства.
Формаційний підхід К. Маркса (Німеччина) (др. пол. ХІХст.). Автор даної періодизації пов’язував економічний розвиток з розвитком соціальних інституцій, за однаковою схемою для усіх суспільств світової цивілізації. Історію світової цивілізації К. Маркс поділяє на три етапи:
|
4. Нині все більше прихильників знаходить цивілізаційна парадигма
Цивілізаційна парадигма суспільних процесів
Основу цивілізаційної парадигми складають принципи системно - синергетичного аналізу (біля його витоків стояли Лейбніц, Гьоте, Дарвін, Менделєєв, Ейнштейн).
Принципи системно – синергетичного аналізу (підходу): 1. Кожен об’єкт наукового аналізу розглядається з позицій системності, як складова більш широкого об’єкту (таким об’єктом є зовнішнє середовище). Таким чином, первинний об’єкт знаходиться у взаємозв’язку з оточуючим середовищем та зазнає його впливу; 2. Об’єкт аналізу є цілісним утворенням, має власну структуру, що зв’язана внутрішніми зв’язками. (Наявність характеристик різного рівня які відображають об’єкт наукового аналізу в його цілісності та структурних складових, виступає важливою ознакою системного підходу); 3. В процесі свого розвитку об’єкт дослідження змінює власні форми. Пояснити цю зміну можна за допомогою виявлення способів та засобів, за допомогою яких елементи об’єкту об’єднуються в цілісність. 4. Крім зовнішніх впливів, на розвиток об’єкту впливають внутрішні рушійні сили (саморух і саморозвиток об’єкту). 5. Саморозвиток об’єкту здійснюється шляхом двох протилежних процесів – диференціації та інтеграції.
Звідси, пошук відповідних кожному об’єкту способів та форм диференціації та методів і засобів їх інтеграції в нову цілісність стає головним напрямком дослідження процесів розвитку об’єктів в рамках системно - синергетичної методології. |
Основні положення цивілізаційної парадигми:
1. Основною одиницею аналізу розвитку людства є конкретне суспільство, з притаманними йому ознаками, та шляхом історичного розвитку.
Суспільство є цілісним утворенням, що входить до більш широких систем: 1) людства; 2) однієї з світових цивілізацій; 3) регіону, що об’єднує сусідські держави і народи; 4) природного середовища. Кожна з цих систем впливає на стан та історичний розвиток суспільства. Це проявляється:
|