10.3. Особливості економічного розвитку та економічної думки України на межі хіх – хх ст.

Приступаючи до вивчення третього питання теми, необхідно розуміти, що матеріал логічно й історично продовжує висвітлення еволюції ринкових відносин на етапі монополістичного та державно-монополістичного розвитку господарства, а також відображення цих процесів в українській економічній думці.

В процесі дослідження зазначених проблем слід порівняти розвиток промисловості Російської імперії (зокрема Уральського басейну) та української промисловості, щоб побачити, що остання мала кращу технічну базу, кваліфіковану робочу силу та вищі темпи розвитку. Як результат, в Україні виникають промислові центри загальноросійського значення: Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий; Донбас набуває провідної ролі у камяновугільній та металургійній галузях. Швидкими темпами розвивається машинобудування.

Студенти мають відповісти на питання: що лежало в основі такого зростання, якими ресурсами воно забезпечувалося? Щоб отримати обгрунтовану відповідь на це запитання, необхідно проаналізувати соціально-економічні умови розвитку підприємницьких відносин на теренах України на зламі ХІХ-ХХ ст., динаміку іноземних інвестицій у національну промисловість (особливо в видобувні галузі та в металургію), розвиток акціонерної форми власності та процеси концентрації і монополізації виробництва, політику держави щодо створення сприятливих умов для розвитку промисловості. Аналіз цих процесів має привести ло висновку, що хоча промисловий розвиток другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і характеризувався періодами піднесень та економічних криз, в цілому спостерігалося поступоне неухильне зростання.

Слід звернути увагу і на розвиток сільського господарства, помітною подією в якому була Столипінська аграрна реформа (1906 - 1916), яка

• скасувала викупні платежі селян за землю;

• передбачала виділення земельних ділянок – відрубів та хуторів – для ведення хутірського (по суті фермерського) господарства;

• проголосила переселення селян за Урал та малозаселені райони Сибіру;

• забезпечила через Селянський земельний банк кредитну допомогу селянам по збільшенню землеволодіння.

Розглянувши основні положення Столипінської аграрної реформи, необхідно чітко усвідомлювати її позитивні результати, як то: збільшення купівельної спроможності селянства, зростання внутрішнього ринку, прискорення індустріалізації аграрної галузі та розвитку ринку землі. Але разом з тим слід бачити і негативні її наслідки, зокрема розшарування селянства, загострення соціальних суперечностей.

Розвивався також внутрішній ринок, ринок праці, широкого поширенння набув в Україні кооперативний рух.

Далі необхідно відзначити, що вищенаведені особливості господарського розвитку України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в цілому відображали специфіку національного ринкового поступу, а вітчизняні дослідники, аналізуючи зазначені процеси, акцентували увагу на розвитку продуктивних сил суспільства, відносинах власності, динаміці процесів усуспільнення виробництва та поділу праці, коливаннях економічної конюнктури тощо. Відмічалося, що країна поступово входила у систему світового капіталістичного ринку.

Характеризуючи економічну думку України на зламі ХІХ – ХХ ст., слід проаналізувати науковий спадок таких визначних вчених як М.І.Туган-Барановський, зокрема еволюцію його поглядів на проблему ринку, в дослідженні якої він піднявся від мікрорівневого аналізу до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи в цілому та сформулював задовго до Дж.М.Кейнса основні положення сучасної інвестиційної теорії циклів (”Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і найближчий вплив на народне життя”). Важливим є дослідження вченим проблем генезису формування підприємницьких видносин (“Русская фабрика в прошлом и настоящем”), його соціальна теорія розподілу, аналіз питань історії та теорії кооперативного руху тощо.

Серед визначних економістів кінця ХІХ – початку ХХ ст. слід зупинитися на творчому доробку Є.Слуцького – українського економіста-математика зі світовим імям. В межах курсу історії економіки та економічної думки доцільним і корисним для студентів буде знайомство з теорією граничної корисності, обгрунтуванням вченим ринкової рівноваги, динамічного аналізу розвитку ринкових процесів, впливу психологічних факторів на поведінку споживача та на формування ціни (“Теорія граничної корисності”) та ін.

Доповнити уявлення про українську економічну думку досліджуваного періоду студенти зможуть також, проаналізувавши підручник В.Я.Желєзнова «Нариси політичної економії», в якому вчений розглянув важливі аспекти взаємозв’язку функціонування ринкового механізму з кризовими коливаннями економіки, проблеми ринкового ціноутворення та рівноваги, питання впливу монополій на процеси ціноутворення, проблеми фінансів, конюнктури, втручання держави та її інститутів у економіку. При цьому слід памятати, що незважаючи на критику соціальних суперечностей існуючого ладу, загальна оцінка вченого підприємницьких відносин у порівнянні з замкнутим феодальним господарством була позитивною.

Цікавий підхід до аналізу ринкової ціни запропонував у своїх дослідженнях послідовник М.Бунге - О.Білимович. Студенти мають зрозуміти специфіку його поглядів щодо ціноутворення, зокрема необхідності поєднання об’єктивних факторів — у вигляді затрат праці та рідкісності благ, суб’єктивних – у вигляді потреб та їх корисності, а також чинників неекономічного порядку (соціальних, національно-культурних, політичних тощо). З таких позицій, на думку дослідника, можна пояснити механізм попиту і пропозиції, а також зрозуміти сутність обміну і ринкової ціни.

Підводячи підсумок, необхідно наголосити на багатогранності та високому теоретичному рівні досліджень ринкових процесів представниками української економічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ ст., на їхньому вагомому науковому внескові у розвиток світової економічної думки, який і сьогодні не втратив своєї теоретичної та практичної значущості.