3. Предмет історії економіки та економічної думки.

Завданням даної частини теми є розкриття сутності та значення предмету історії економіки та економічної думки. Розпочати слід з вияснення поняття предмету науки та встановити зв’язок між поняттями науковий об’єкт та науковий предмет дисципліни. При цьому слід звернути увагу на відмінності у розумінні об’єкту та предмету наукового аналізу, що характерні для формаційної та цивілізаційної парадигм дослідження суспільних процесів.

Як відомо, поняття об’єкту було обґрунтовано і стало широко використовуватися в наукових дослідженнях середньовіччя для виокремлення з реальної дійсності певних процесів чи явищ на які спрямовувалася пізнавальна діяльність людей. Рамки наукового об’єкту, як правило, встановлювалися в залежності від цілей, що ставив перед собою дослідник, та кожного разу потребували відповідного обґрунтування. Системний підхід вимагає іншого способу встановлення меж (кордонів) наукового об’єкту, визначення його природи. В якості об’єкту розглядаються лише ті явища та факти для яких притаманні ознаки системності, така частина реальності що виступає як її цілісна підсистема.

Для обґрунтування об’єкту пізнання необхідно не лише вказати на цілісність певних явищ чи процесів реальності, а також розкрити зв’язок з більш широкою системою до якого вони входять в якості підсистеми. Так, розглядаючи суспільство як цілісну систему варто виділити в ній відмінні між собою економічну, політичну, соціальну чи духовно-культурну сфери. Сукупність взаємопов’язаних явищ та процесів господарського життя суспільства має певну цілісність, що відносно відокремлено протікають в господарській сфері. Тому їх варто виокремити в якості наукового об’єкту пізнання економічними науками.

Разом з тим економічні процеси та явища мають багато аспектний характер, можуть розглядатися під різними кутами зору. Тому, аналізуючи їх як відносно самостійну цілісність в суспільстві, кожна економічна наука обирає свій підхід (ракурс) до них, обґрунтовує доцільність його існування (мету такого аспекту дослідження) та відносну цілісність (взаємозв’язок) процесів і явищ, що мають місце в даному підході (з позиції заявленої мети). В зв’язку з цим, студентам необхідно розкрити мету історико-економічного аналізу господарських процесів та явищ, обґрунтувати об’єкт даної науки. Для цього слід всебічно розглянути суть поняття генезису історичного розвитку господарської системи суспільства його значення у пізнанні сучасних економічних систем.

Не менш важливим для історико-економічного пізнання господарських процесів та явищ є визначення предмету даної науки. Відправним моментом у вияснені сутності та значення наукового предмету є його зв’зок з об’єктом історії економіки та економічної думки. Вони співвідносяться між собою як загальне (об’єкт) і часткове (предмет) єдиного процесу наукового пізнання. Під предметом прийнято розуміти корінні властивості (риси) процесів чи явищ, що проходять в рамках визначеного об’єкту. Предмет – це наукова абстракція за допомогою якої відображається найбільш глибока характеристика, притаманна всім складовим об’єкту дослідження і тому він виступає об’єднуючим моментом відповідної цілісної сукупності господарських процесів та явищ.

Класична і неокласична економічні теорії визначали предмет дослідження шляхом пошуку елементу (клітинки), що присутній у кожному господарському процесі чи явищі, а особливості прояву такої корінної ознаки давали можливість їх пізнати. Системний підхід до пізнання господарської сфери суспільства передбачає принципово інший спосіб визначення предмету. На перше місце виходить цілісність господарської системи та досягнення її головної мети. Предмет тут відображає реалізацію головної мети і виступає як складне поняття , що безпосередньо пов’язане з системоутворюючим зв’язком.

Для розкриття змісту предмету історії економіки та економічної думки необхідно звернутися до головного (системоутворюючого) зв’язку господарської системи. Його аналіз дозволить зрозуміти чому предмет дисципліни охоплює усі складові господарської системи, виступає як складне багато аспектне поняття. Системний аналіз і перш за все вирішальна роль цілісності господарської системи, передбачає відображення в понятті предмету структурної будови і ключових характеристик процесу її функціонування.

Як відомо, системоутворюючим зв’язком господарських систем є суспільна залежність людей в господарській сфері суспільства. Він виникає та змінюється в залежності від розвитку суспільного поділу праці та власності на засоби виробництва і вирішальним чином впливає на стан господарства суспільства в цілому та на його складові. Тому до предмету економічних наук входять як господарська система в цілому, так і відносно самостійно функціонуючі господарські одиниці – тобто, основні структурні складові господарської системи.

Історія економіки та економічної думки вивчає становлення та історичний розвиток господарської системи суспільства в цілому та історичних форм господарств, що її утворюють. В зв’язку з цим студентам слід показати як проявляється предмет історико-економічної науки на різних етапах історичног розвитку господарської системи. Важливо назвати конкретні прояви цих складових предмету історії економіки та економічної думки, привести приклади історичних форм господарств та особливостей господарських систем на різних етапах історичного розвитку (натурального, товарного чи грошового господарства). Особливу увагу слід звернути на всебічну характеристику господарських одиниць та назвати її основні історичні форми.

Разом з тим системоутворюючий зв’язок проявляється також і в характері та формах взаємозв’язків між структурними складовими господарської системи. Студентам слід розкрити суть та особливості економічних зв’язків між складовими господарських систем на різних історичних етапах їх розвитку господарських систем. Тим самим досягається конкретизація іншої важливої частини предмету історії економіки та економічної думки – економічної взаємодії, що відбувається в результаті реалізації зв’язків між складовими господарської системи. Взаємодія покликана відобразити у предметі даної дисципліни процеси функціонування господарської системи.

Таким чином у предметі історії економіки та економічної думки знаходять своє відображення стан господарської системи в цілому, форми господарських одиниць (форми господарств), що її утворюють та особливості (характер) взаємодії між ними. Саме в них проявляється системоутворюючий зв’язок господарської системи, відображаються ключові характеристики процесу реалізації її головної мети.

Одначе, цим не вичерпується предмет історії економіки та економічної думки. Пізнання людьми господарських процесів та явищ завжди було необхідною передумовою ефективного ведення господарства. Тому актуальним є адекватне відображення в економічних вченнях, думках закономірностей протікання господарських процесів, повнота і достовірність отриманих знань про них. Розвиток економічної думки протягом віків, етапні внески окремих особистостей чи наукових шкіл, історичний поступ творчого духу людства, що відображали еволюцію господарської системи суспільств також входить до предметної області історико-економічних досліджень.

Спираючись на принципи системного підходу на єдність пізнавальної та практичної діяльності людей, роль свідомості в процесі пізнання, студентам слід обґрунтувати необхідність включення історії розвитку економічної думки до предмету історико-економічної науки. Чому, незважаючи на неодноразові спроби об’єднання різних дисциплін – економічної історії та історії економічних учень що мають власні предмети дослідження – такі спроби були безуспішними. Які зміни в науковій парадигмі вперше відкрили можливості для такого об’єднання?

Економічна думка формувалась та історично розвивалась в процесі аналізу фактів та подій, в яких найбільш повно відображалися процеси і явища характерні для певного історичного етапу розвитку господарської системи. Історія економічної думки передбачає наукове обґрунтування вибору тих подій та фактів, що мали історичне значення для еволюції господарських систем. Це вимагає від студентів знання критеріїв оцінки фактів та подій як історичних, ознак що притаманні історичним подіям, уміння навести найбільш яскраві приклади.

Наступним кроком в аналізі економічної думки є оцінка її наукової довершеності та встановлення міри її адекватності реальним процеси та явищам господарського життя. Студентам слід показати за допомогою якого інструментарію здійснюється така оцінка. Для розкриття даного питання слід звернутися до понять методології наукового дослідження та методів, що використовуються дослідниками. В чому заключається суть, єдність та відмінність між цими поняттями, які особливості методологічних підходів характерні для різних економічних теорій (класичної, неокласичної, інституціональної тощо).

При розкритті методологічних підходів, що використовується в сучасних історико-економічних дослідженнях, необхідно показати значення цивілізаційної парадигми в пізнанні суспільних процесів. Тут же слід назвати основні теоретичні положення, що входять до методології сучасної історико-економічної науки, довести необхідність їх включення до методології досліджень. Це дозволить відповісти на питання чому має місце різна оцінка економічної думки з позиції різних економічних теорій, чому кожне покоління дослідників пише власну історію економічної думки.

Підсумовуючи викладене варто звернути увагу на об’єктивність входження до предмету історії економіки та економічної науки вищеназваних складових, розуміння їх органічної єдності. Заслуговує на окремий наголос висновок про те що як визначення наукового предмету так і поява нової інтегрованої дисципліни – історії економіки та економічної думки – стало можливим лише в результаті застосування системного аналізу до суспільних (в т.ч. і економічних) процесів.