10.2. Загальна характеристика української економічної думки пореформеного періоду.

Розкриваючи дане питання теми, слід визначити напрями й школи української економічної думки вказаного періоду (про основні з них згадувалося у вступі до теми); особливості методології їхніх досліджень та проблематику теоретичного аналізу; пояснити чому питання про скасування кріпацтва та перспективи пореформеного розвитку перетворилося у соціально-економічному житті країни на предмет вельми гострих дискусій, проаналізувати найбільш вагомі праці українських вчених, де знайшли відображення окремі проблеми становлення й розвитку ринкової економічної системи.

З грунтовним аналізом зазначених питань можна познайомитися у працях Злупка С.М. “Історія економічної теорії” (К., 2005); Корнійчук Л.Я. “Історія економічної думки України” ( К., 2004); Фещенко В.М. “Дослідження проблем становления та розвитку ринкового господарства в працях економістів України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.” (К., 2003); Горкіної Л.П. “Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина ХІХ – перша третина ХХ ст.)” (К., 1994), “Історія економічних учень”/ За ред В.Д.Базилевича ( К., 2004) та інших.

Характеризуючи погляди представників класичної політичної економії (І.Вернадський, Т.Степанов, М.Вольський), окремі аспекти яких вже розгядалися у темі 8, слід зосередити увагу на питаннях розуміння українськими вченими проблем розвитку країни у другій половині ХІХ ст., зокрема формування вільного ринку та приватної земельної власності, проблем великого і дрібного капіталу, поділу праці та ролі держави в економіці.

Далі необхідно показати важливу роль у вивченні процесів становлення ринкових відносин представниками Київської психологічної школи, засновником якої виступив професор Київського університету М.Х.Бунге. Слід памятати, що М.Бунге як людина високоосвічена, прихильник економічних ідей Г. Шмоллера, Д. Рікардо і Дж. С. Мілля виступав за розкріпачення селянства, брав участь у формулюванні фінансових аспектів реформи 1861 р.; з його іменем пов’язані податкові реформи, сутність яких полягала у скасуванні подушної податі і встановленні прибуткового податку. Він був причетний до заснування Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, до перебудови залізничного господарства, запровадження фабрично-заводсь­кого законодавства та розробки проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу.

Наступним етапом у вивченні основних ідей представників Київської психологічної школи щодо генезису підприємницьких відносин має стати аналіз економічних поглядів наступників М.Бунге: Д.Піхна (дослідження причин виникнення, сутності та форм монополій; ринкових аспектів розвитку залізничного транспорту тощо), О.Білимовича (теорія розподілу), Р.Орженцького (проблеми ціноутворення), Є.Слуцького (теорія граничної корисності, проблеми ринкової рівноваги).

При зясуванні основних економічних ідей названих вчених важливо звернути увагу на особливості методології їх досліджень, що дасть змогу зрозуміти чому ідеї київської школи різко критикувалися спочатку російською офіційною, а потім радянською наукою. Серед поглядів, що лягли в основу критичних зауважень зазначених опонентів, слід зосередитися на наступних: критика трудової теорії вартості, неприйняття марксизму і соціалізму. Але при цьому М.Бунге і його прихильники підтримували ідею класичної школи щодо максимального розвитку конкуренції та приватної ініціативи, з позицій німецької історичної школи виступали за необхідність державного та суспільного регулювання економічних процесів, наголошували на позитивній ролі ринку. Слід зауважити, що в їхніх працях наголошувалося на необхідності залучення до економічного аналізу психологічних, моральних, соціальних чинників, що свідчило про зародження інституційних підходів в українській економічній думці.

Разом з тим потрібно пояснити чому народництво в Україні (Т.Осадчий, М.Левицький) не отримало такого широкого розвитку, як у Росії. Розкриваючи сутність поглядів прихильників марксизму та соціалістичних ідей (М.Зібер, С.Подолинський, І.Франко), слід більшою мірою зосередитися на тих із них, де знайшли відображення ринкові аспекти розвитку суспільства, етапи його становлення, соціальні проблеми тощо.

Грунтовного послідовного вивчення вимагає наукова спадщина видатного українського вченого М.І.Тугана-Барановського. При розкритті його внеску в економічну науку, слід зосередитися на таких напрямках:

• реформа 1861 р. та становлення ринкових відносин;

• дослідження економічної конюнктури;

• теорія грошей;

• проблеми кооперації.

Окрім аналізу основних напрямів і шкіл української економічної думки, важливо розкрити також найбільш актуальні для пореформеного періоду проблеми, що знайшли відображення в економічній літературі. Серед них питання перспектив загальноросійського розвитку після реформи 1861 р., селянського землеволодіння, становлення підприємницьких відносин, причин і сутності монополізації виробництва, впливу іноземного капіталу на розвиток національної промисловості, ролі та напрямів державного регулювання економіки.

На завершення вивчення цього питання необхідно звернутися до наукових праць представників української економічної думки, які, збагативши національну економічну теорію, вагомо вийшли на світовий рівень досліджень (Є.Слуцький, М.Туган-Барановський, С.Подолинський, М.Бунге, О.Білімович та ін.). Такий підхід до вивчення питання дасть змогу студентам скласти цілісне уявлення про розвиток української економічної думки в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., розкрити її надзвичайно вагомий теоретичний потенціал, побачити світове визнання творчої спадщини українських дослідників зазначеного періоду.