4.3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав.

Розгляд цього питання слід розпочати з короткої характеристики процесу формування Західної цивілізації в “осьовий час”, порівнюючи її основні характеристики з основними рисами Східної цивілізації. При цьому важливим є визнання того факту, що формування Західної цивілізації пов’язують із становленням та розвитком античних держав – Давньої Греції та Риму.

Перш за все слід визначитися з тим, що єдиної держави, єдиного політичного цілого у Греції на той час не існувало, а суспільно-економічне та політичне життя зосереджувалося у полісах – містах-державах, розташованих по берегах та островах Егейського та Іонічного морів. Поєднувала еллінів (так греки називали себе в ті часи) спільність релігії та релігійних центрів. Тут слід дати пояснення суті полісу, розкрити соціальний склад населення, його повноправної (громадяни полісу) та неповноправної (іноземці-метеки та раби) частин.

Історія формування господарської системи Давньої Греції в осьовий час передбачає виділення двох етапів її розвитку – патріархального та торгівельно-ремісничого.

Слід звернути увагу, що на першому етапі (патріархальний період) основою господарської системи виступала велика (патріархальна) родина, а господарство мало натуральний характер. В господарській діяльності приймали участь всі члени такої родини, включаючи рабів, де кожний мав місце, обумовлене поділом праці.

Необхідно розкрити особливість господарської системи Спарти, в якій натуральне господарство тривалий час утворювало її основи. Важливо розкрити роль законів Лікурга у розвитку господарської системи та показати, яким чином господарський лад Спарти знайшов своє відображення в економічних поглядах Ксенофонта.

При вивченні господарського ладу Афін важливо показати роль ремесел і торгівлі, розкрити процеси формування відносин власності, зокрема на землю; встановлення законів, що захищали власність (Драконт, Солон). Господарська система Афін дозволяє продемонструвати еволюцію господарських форм натурального виробництва, появу елементів товарного господарства. Економічні погляди відомих грецьких філософів – Платона та Аристотеля відображали проблеми власності та її правового регулювання, грошей, лихварства, ролі і місця рабів тощо.

Аналіз господарського ладу Давнього Риму слід розпочати з відносин власності та їх відображення у знаменитих Законах ХІІ таблиць. Важливим також є розуміння соціальної структури суспільства, обмеженості натурального господарства та появи паростків товарних відносин, податкової справи, лихварства тощо.

Особливості організації сільського господарства пов’язані з, формуванням великого землеволодіння та його господарської спеціалізації, зубожінням і поступовим витісненням із землеробства вільних селян, поширенням праці рабів, що стала основою великих господарств, розглянувши при цьому ознаки т.зв. класичного рабства. Важливо показати, як ці процеси обумовили реформи братів Гракхів, проаналізувати їх суть і наслідки.

Криза полісного устрою та формуванням єдиної держави на чолі з імператором стали важливим моментом господарського розвитку цього періоду. Відбуваються зміни в організації сільського господарства, починає домінувати така господарська форма, як рабовласницька вілла. Слід розкрити її устрій на основі аналізу праць Катона Старшого, (зокрема, праці “Землеробство”), показати особливості поєднання натурального та товарного виробництва.

Особливу увагу слід звернути на причини та наслідки кризи рабовласницької системи господарства, поширення такої форми господарства як латифундія. Розкриваючи суть латифундії та застосування в ній праці рабів, слід звернутися до праць Варрона та Колумелли, які дозволять прослідкувати еволюцію цієї господарської форми та перехід до системи колонату, яка поступово перетворюється на систему, що вже має принципово нові ознаки у порівнянні з рабовласницькою системою.