Історія

Серед дослідників відсутня єдина точка зору про час і місце виділення з українофільства феномена політичного українського руху. Також дискусійним є питання про основні рушійні сили його формування.

У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати допомоги проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М.С. Грушевський.

Використана література

Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX ст.. — Київ: Генеза, 1996. — 360 с. — ISBN 966-504-150-9.

• Володимир Дорошенко Українство в Росії: Новійші часи.. — Відень: Союз визволення України, 1917. — 115 с.

• Неменський Олег Борисович. "Чтобы быть Руси без Руси". Украинство как национальный проект // Константин Крылов. Вопросы национализма : журнал научной и общественно-политической мысли. — Москва: 2011. — В. 5.

• Поліщук І. Ментальність українства: Політичний аспект // Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Український центр політичного менеджменту Людина і політика : Український соціально-гуманітарний науковий журнал. — Київ: Інформаційно-видавниче підприємство "Поліс-К", 2001. — В. 1. — С. 86-92.. — ISSN 1609-5499.