Висновки з третього питання:

Таким чином, основним способом пізнання фактичних обставин справи, що підтверджують вимоги та заперечення сторін, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою судових доказів, тобто судове доказування. Важливим є те, що судове доказування охоплює процесуальну діяльність всіх суб'єктів цивільного процесу, оскільки оцінка фактів і рішення у справі є результатом процесуальної діяльності не лише суду, а й інших осіб, які беруть участь у справі.

Іv. Забезпечення доказів

У відповідності зі ст. 133 ЦПК особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Інститут забезпечення доказів передбачає вжиття судом невідкладних заходів щодо закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді цивільної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є:

• допит свідків;

• призначенням експертизи;

• витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Судом можуть також бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити (ч. 1 ст. 134 ЦПК).

Заява про забезпечення доказів може бути подана протягом усього періоду розгляду справи. У разі, коли подання заяви про забезпечення доказів передує поданню позовної заяви, заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, заявник зобов’язаний відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК).

Питання про забезпечення доказів вирішується судом, який розглядає справу, протягом п’яти днів з дня надходження заяви з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; якщо позов ще не пред’явлено, – місцевим судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Розглянувши заяву, суд постановляє ухвалу про забезпечення доказу (доказів), в якій зазначає порядок і спосіб її виконання або відмовляє у забезпеченні доказів. На ухвалу суду про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу, яка не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу (ст. 135 ЦПК).

Висновки з четвертого питання:

Таким чином, забезпечення доказів є процесуальною гарантією належного озгляду і вирішення справи, забезпечення у ній доказової бази, захисту прав та інтересів заінтересованих осіб.