- •1. Вартість підприємства і вартісний підхід до управління
- •Поняття вартості бізнесу. Види вартості
- •1.2 Сучасні теоретичні концепції управління вартістю
- •1.3. Фактори, що впливають на величину вартості підприємства
- •1.4. Основні показники ефективності управління вартістю
- •1.5. Організація процесу управління вартістю
- •2. Інструментарій оцінки підприємства
- •2.1. Принципи оцінки активів (підприємства)
- •2.2. Підготовка інформації для проведення оцінки
- •2.3. Загальна характеристика підходів до оцінки вартості підприємства
- •2.4. Дохідний підхід
- •2.4.1. Метод прямої капіталізації
- •2.4.2. Ставка доходу на капітал (ставка дисконту)
- •2.4.3. Метод дисконтованих майбутніх доходів
- •2.5. Ринковий (порівняльний підхід)
- •2.5.1. Методи порівняльного (ринкового підходу)
- •2.5.2. Формування підсумкової величини вартості
- •2.6. Витратний (майновий) підхід
- •3. Сучасні інструменти вартісного управління
- •3.1. Моделювання вартості бізнесу
- •3.2. Інтегральна система управління вартістю на основі збалансованих карт показників
- •4. Управління ліквідністю і фінансовою стійкістю підприємства
- •Поняття та показники ліквідності та фінансової стійкості
- •Показники ділової активності підприємства та шляхи її підвищення
- •Аналіз структури і динаміки активів і пасивів підприємства
- •Управління структурою активів і пасивів підприємства
- •5. Управління прибутком підприємства
- •Інформаційно-методичне забезпечення управління прибутком
- •Цінова політика підприємства та її вплив на формування доходів
- •Управління витратами підприємства
- •Дивідендна політика підприємства та її вплив на його вартість
- •6. Управління структурою капіталу підприємства
- •6.1. Загальна характеристика та основні відмінності між власним та позичковим капіталом підприємства.
- •6.2. Визначення вартості власного та позикового капіталу підприємства
- •6.3. Теорії, за якими структура капіталу підприємства впливає на його вартість
- •6.4. Фінансовий леверидж. Ефект фінансового важелю (левериджа)
- •7. Вплив стратегічних альтернатив розвитку на вартість бізнесу
- •7.1. Стратегія і життєвий цикл компанії
- •7.2. Публічне розміщення акцій (ipo) як інструмент підвищення капіталізації бізнесу
- •7.3. Оцінка і стратегії управління вартістю компанії в процесі реорганізації
- •7.3.1. Способи реорганізації юридичних осіб
- •7.3.2. Фінансова ефективність при злиттях і поглинаннях
- •7.4. Викупи з борговим фінансуванням: зміст і оцінка ефективності
- •Література
1.4. Основні показники ефективності управління вартістю
Для практичної реалізації системи управління бізнесом на основі КФВ розробляється система цільових нормативів ефективності (систем показників) і корпоративних стандартів. Цільовими нормативами ефективності є конкретні значення КФВ, встановлені у вигляді планових завдань компанії в цілому, бізнес-одиницям, функціональним підрозділам, регіональним філіям, але, в кінцевому підсумку, окремим співробітникам компанії (оскільки конкретну роботу виконують цілком конкретні люди).
В якості ключових інтегральних показників А. Дамодаран рекомендує використовувати рентабельність вкладеного капіталу і коефіцієнт реінвестування. У моделі показники рентабельності інвестованого капіталу (Return on investment Capital) і коефіцієнт реінвестування (Reinvestment Rate) розраховуються таким чином:
ROIC = EBIT (1 – T) / (BD + BE), (1)
RR = ((CE – D) – ∆NCWC) / EBIT(1 – T) , (2)
де ROIC - рентабельність капіталу;
EBIT - прибуток до виплати відсотків і податків;
Т- ставка податку на прибуток;
BD- балансова вартість зобов'язань;
BE- балансова вартість акціонерного капіталу;
RR- коефіцієнт реінвестування;
CE- капітальні витрати;
D- амортизація;
ΔNCWC- приріст чистого оборотного капіталу.
Перемножуючи вирази (1) і (2), отримаємо:
ROIC * RR = ((CE – D) – ∆NCWC) /BD + BE. (3)
У правій частині відображається темп приросту капіталу як відношення збільшення капіталу до вартості всього капіталу. Саме таке зростання повинен мати прибуток підприємства при постійному коефіцієнті реінвестицій і рентабельності. Звідси:
g = ROIC х RR, (4)
де g - темп приросту прибутку.
Таким чином, темп приросту прибутку, що визначає потенціал розвитку компанії, згідно з моделлю А. Дамодарана, обумовлений рентабельністю активів і політикою компанії в області реінвестування.
Широко відомі також факторні моделі рентабельності власного капіталу (ROE), розроблені компанією DuPont.
У 70-80-і роки був розроблений ряд показників, що відповідають найважливішій вимозі ринкової економіки – підвищенню добробуту акціонерів, а отже і капіталізації. Найбільш відомими і широко поширеними з них є показник «Чистий прибуток на звичайну акцію» (EPS) і показник «Ціна до доходу» (P / E). В теперішній час розрахунок показника EPS є обов'язковим для акціонерних товариств, а його значення повинно бути відображено в публічній звітності.
Розвиток концепції грошових потоків призвів до створення цілої групи показників. У цілях оцінки та управління бізнесом частіше за все застосовуються два з них: «Грошовий потік для всього капіталу» і «Грошовий потік для власного капіталу».
Грошовий потік для всього капіталу = Приток грошових коштів - Відтік грошових коштів = [Виручка в базовому періоді * (1+ темп росту виручки) * Рентабельність продажів * (1 - ставка оподаткування)] - чисті капітальні вкладення-приріст чистого оборотного капіталу
Грошовий потік для акціонерного капіталу включає ще один параметр – борг, який вираховується з коректованої виручки базового періоду.
Чисті капітальні вкладення + приріст чистого оборотного капіталу = збільшення інвестованого капіталу.
У середині 80-х років фірма Stern Stewart Management Services розробила показник EVA, заснований на традиційній концепції бухгалтерського обліку залишкового доходу RI. Дещо пізніше компанія McKinsey запропонувала по суті схожий метод економічного прибутку EP.
Згідно з концепцією EVA вартість бізнесу представляє собою балансову вартість, збільшену на поточну вартість майбутніх доданих вартостей. Розробник цієї моделі Стерн Стюарт довів наявність кореляції між величиною показника EVA та ринковою вартістю, вивчивши дане співвідношення по 618 американських компаніях (1990 г.).
Розрахунок EVA базується на двох методах:
EVA = NOPAT – WACC x C, (5)
де NOPAT(Net Operating Profits After Taxes) – прибуток після виплати податків,
WACC – середньозважена вартість капіталу,
C– інвестований капітал.
EVA = (ROI – WACC) х C, (6)
де ROI (Return on Investment) – рентабельність інвестованого капіталу.
EVA є найбільш поширеним показником для оцінки процесу створення вартості бізнесу. Причина цього в тому, що даний показник відносно легко розраховується, а також дозволяє оцінювати ефективність як підприємства в цілому, так і окремих підрозділів. Однак простота розрахунку самого показника EVA поєднується з труднощами, пов'язаними з внесенням істотних поправок щодо складових моделі.
На думку дослідників, показник Market Value Added (MVA) - також очевидний критерій створення вартості. З точки зору теорії корпоративних фінансів MVA відображає дисконтовану вартість усіх теперішніх та майбутніх інвестицій.
MVA = ринкова капіталізація (ринкова вартість акціонерного капіталу) + Ринкова вартість боргу - Сукупний інвестований капітал (балансова вартість). Вартість бізнесу визначається як різниця між ринковою вартістю всього капіталу компанії і сукупним інвестованих капіталом.
У рамках даної моделі оцінка ефективності управління вартістю ґрунтується на таких позиціях:
- Якщо ринкова капіталізація / інвестований капітал > 1, тобто MVA позитивна, то ринок оцінює бізнес як бізнес, що нарощує вартість (бізнес має позитивний ринковий рейтинг і інвестиції в нього вигідні),
- Якщо ROIC / WACC> 1, то бізнес також створює вартість і вигідний для інвестицій.
Слід враховувати, що в балансову оцінку сукупного капіталу мають бути внесені поправки для усунення спотворень, викликаних методами обліку та обліковими принципами.
Return on Invested Capital - чистий операційний прибуток, поділений на обсяг інвестицій.
Однак оцінка ефективності функціонування бізнесу, орієнтована тільки на цю модель таїть у собі небезпеку: можливо, що керівництво буде приймати рішення, котрі матимуть короткостроковий вплив на курсову вартість акцій, але руйнують вартість у довгостроковій перспективі.
Показник Shareholder Value Added (SVA) - акціонерна додана вартість у роботах Альфреда Раппапорта визначається як приріст між двома показниками – вартістю акціонерного капіталу після деякої операції та вартістю того ж капіталу до цієї операції. А. Раппапорт розробив модель, що описує зміну вартості компанії та враховує зміни періоду конкурентних переваг, поточного рівня продажів, ставки податку на прибуток, інвестицій у оборотний капітал, чистих капітальних вкладень, середньозваженої вартості капіталу.
У сучасному фінансовому підході часто використовується і дещо інше трактування цієї моделі: SVA - це прирощення між розрахованою вартістю акціонерного капіталу (наприклад, методом дисконтованих грошових потоків) та балансовою вартістю акціонерного капіталу.
Ці показники закладені в запропонований ним розрахунок критерію, який характеризує зміну вартості компанії - доданої акціонерної вартості (SVA).
Показник Cash Flow Return on Investment (CFROI) – грошовий потік віддачі на інвестиції.
У рамках даної моделі грошовий потік віддачі на інвестиції (CFROI) визначається відповідно до формули:
CFROI = Скориговані грошові притоки (cashin) в поточних цінах / скориговані грошові відтоки (cashout) у поточних цінах.
Якщо показник CFROI перевищує необхідний інвесторам середній рівень прибутковості, то бізнес створює вартість; навпаки, якщо CFROI нижче необхідної прибутковості, то вартість бізнесу буде знижуватися.
Показник (CVA, RCF) використовується як віддача від інвестованого капіталу грошові потоки і враховує (на відміну від показника CFROI) в явному вигляді витрат на залучення та обслуговування капіталу з різних джерел (середньозважену ціну капіталу). Розрахунок CVA (RCF) проводиться відповідно до формули:
RCF = AOCF - WACC * TA, (7)
де RCF- Residual Cash Flow - грошова додана вартість,
AOCF (Adjusted Operating Cash Flows) - скоригований операційний грошовий потік,
WACC- середньозважена вартість капіталу,
TA- сумарні скориговані активи (коригування, що вносяться при розрахунку зазначених величин аналогічні тим, які розглядалися при аналізі концепції EVA).
Власнику компанії слід врахувати, що подібна багаторівнева система демонструє залежність факторів більш високого рівня від факторів більш низького рівня і показує, яким чином показник вартості пов'язаний з поточною діяльністю. Наприклад, удосконалення бізнес-процесів може привести до зниження поточних витрат компанії. Це сприяє зростанню операційного прибутку і підвищенню рентабельності всієї діяльності і вкладеного капіталу.
