МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д. УШИНСЬКОГО»

Кафедра спеціальної педагогіки і психології

О.В. Літовченко, Л.М. Коргун

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАПИСАННЯ

КУРСОВИХ РОБІТ З ЛОГОПЕДІЇ

Одеса

2012

УДК: 378.013

ББК: 74.5

Рекомендовано до друку вченою радою ПНПУ імені К.Д. Ушинського (Протокол № від ).

Рецензент: канд. пед. наук, доцент Н.П. Лещій

Укладачі:

О.В. Літовченко, канд. пед. наук, доцент

Л.М. Коргун, канд. пед. наук, доцент

Методичні рекомендації до написання курсових робіт з логопедії / О.В. Літовченко, Л.М. Коргун. – Одеса: ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, 2012. – 20 с.

Методичні рекомендації до виконання курсових робіт мають на меті надати студентам практичну допомогу у виконанні і оформленні курсових робіт з логопедії.

ББК: 74.5

© О.В. Літовченко, Л.М. Коргун, 2012

Зміст

МЕТОДИКА РОБОТИ СТУДЕНТА 11

НАД КУРСОВОЮ ТЕМОЮ 11

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 13

ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ 15

Й ПОСИЛАННЯ НА АВТОРІВ У ТЕКСТІ РОБОТИ 15

ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ЩО ДОПУСКАЮТЬСЯ 16

СТУДЕНТАМИ ПРИ НАПИСАННІ КУРСОВИХ РОБІТ 16

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ З ЛОГОПЕДІЇ 18

ЛІТЕРАТУРА 19

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Про курсові роботи

У системі професійної підготовки логопеда важливе місце належить виконанню курсових робіт з різних галузей логопедії.

Виконання студентом курсової роботи пов'язане з поглибленим вивченням теорії, приведенням у систему раніше надбаних знань і поповненням їх у процесі практичного рішення поставлених завдань.

Метою написання курсової роботи з логопедії є більш глибоке вивчення студентами окремих розділів і тем курсу.

Завдання написання курсової роботи з логопедії:

• удосконалення навичок роботи з літературою;

• закріплення вмінь визначати предмет й об'єкт дослідження, висувати гіпотезу;

• розвиток уміння будувати й проводити самостійне дослідження;

• освоєння найбільш відомих у логопедії методик;

• надбання вміння працювати з категорією логопатів.

Тематика курсових робіт визначається кафедрою ВНЗу, оновлюється не рідше одного разу на 3 роки й затверджується на засіданні кафедри. Ця тематика є орієнтовною. Студент може за допомогою наукового керівника уточнити формулювання обраної теми, що, з урахуванням конкретних умов, можливостей виконання та своїх інтересів.

Курсова робота може стати частиною дипломної роботи студента. Оскільки курсова робота є по своїй суті кваліфікаційною науковою працею, то до її виконання пред'яв­ляються ті ж вимоги, що й до дипломних робіт, а саме:

• актуальність тематики, відповідність її сучасному стану й перспективам розвитку логопедії;

• чітка характеристика об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження;

• вивчення й характеристика історії досліджуваної проблеми, її сучасного стану:

• вивчення й критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з теми курсової роботи;

• висування власної гіпотези дослідження і планування на її основі експериментального дослідження;

• добір адекватних висунутій гіпотезі та завданням дослідження методів і методик дослідження;

• проведення експериментального дослідження з відповідною категорією випробуваних;

• узагальнення результатів й обґрунтування висновків за результатами проведеного дослідження.

Курсові роботи експериментального типу окрім теоретичної частини мають і практичну. У ній представлені результати власного досвіду студента, отриманого у результаті експерименту.

Структура курсової роботи

Курсові роботи експериментального типу як правило мають наступну структуру:

Вступ

1. Теоретичну частину.

2. Практичну частину.

Висновки

Список літератури

Додаток

У вступі розкривається актуальність дослідження, об'єкт дослідження, предмет дослідження, мета дослідження, завдання дослідження, практична значущість дослідження. У вступі ж формулюється гіпотеза дослідження.

У теоретичній частині розкривається коротка історія поставленої проблеми; аналіз основних положень теорії питання й точок зору різних авторів, які проводили дослі­дження з даної проблеми: аналіз досвіду вітчизняних і зарубіжних психологів, педагогів по розробці даної проблеми.

У практичній частині описується вибірка, тобто характеризуються випробувані, що приймали участь у дослідженні. Описуються методи, обрані для перевірки висунутої гіпотези. Описується процедура проведення дослідження й наводяться дані, отримані в результаті використання методик.

При організації формувального експерименту, спочатку наводяться дані, отримані в констатувальному експерименті, потім опис змісту формувального експерименту, далі наводяться результати контрольного дослідження.

У контрольному експерименті виявляється динаміка змін, що відбулися в результаті проведення формуючого експерименту. Для цього роблять порівняння даних констатувального й контрольного експериментів у експериментальній і контрольній групах. На основі проведеного дослідження формулюються висновки, в яких зіставляються дані констатувального й контрольного експерименту, а також результати контрольної й експериментальної груп, виробляється кількісний і якісний аналіз результатів дослідження.

За умов, коли проведення експериментальної роботи неможливо, допускається аналітичне порівняння декількох методик, як: можуть бути використані в корекційній роботі з обраною категорією дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку й висновками про передбачувану перевагу однієї із них.

На основі висновків дослідник може запропонувати рекомендації.

Оскільки будь-яке психологічне дослідження починається з визначення його об'єкта й предмета, вважаємо за необхідне, зупинитися на цих поняттях докладніше.

Об'єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Об'єктом дослідження в логопедії можуть бути всілякі психологічні процеси так чи інакше пов'язані з мовною патологією.

Предмет – це та конкретно взята частина об'єкта, його сторона або окремий елемент об'єкта, що власне й досліджується.

Об'єкт і предмет дуже близько, безпосередньо взаємозалежні, але предмет дослідження завжди є більше вузьким поняттям, аніж об'єкт. У якості об'єкта виступають психологічні процеси, явища і стани, а як предмет дослідження – окремі психічні властивості, комплекси заходів, методів, прийомів психологічного й логопедичного впливу, особливості мовних явищ, процесів тощо.

Наявність об'єкта й предмета дослідження дозволяє студентові виявити протиріччя, що створює проблему дослідження. Виявлена проблема дає можливість сформулювати мсту дослідження. Формулювання мети дослідження звичайно починається з наступних слів: виявити, вивчити, класифікувати, розробити і т.п.

Досягнення мети повинно бути представлене у вигляді ряду конкретних завдань дослідження. Рекомендується починати формулювання завдань із дієслів:

• Вивчити публікації....

• Піддати аналізу...,

- Проаналізувати....

• Зіставити точки зору...,

• Підібрати методики для проведення дослідження...,

• Досліджувати особливості...,

• Здійснити...,

• Розробити...,

• Провести....

• Визначити...,

• Виявити...

Загальний обсяг вступу не повинен перевищувати 7-8 сторінок при загальному обсязі роботи 25-30 сторінок.

Визначивши методологічний апарат дослідження, варто приступати до дослідження, склавши план проведення дослідження й обговоривши його з науковим керівником.

У теоретичній частині роботи викладається матеріал, підготовлений на основі вивченої літератури. Викладаючи історію питання необхідно робити посилання на роботи вчених, наводити різні точки зору, групувати авторів за окремими позиціями, виражати власну думку й ставлення до неї або іншої точки зору й авторської позиції на основі критичного аналізу. Критичний аналіз літератури повинен являти собою глибоке вивчення різних точок зору з досліджуваного питання, висвітлених в монографіях і працях, присвячених досліджуваній темі.

Головна мета виявити сутність проблеми. Для цього потрібно уважно проаналізувати кожну позицію, з'ясувати які факти або теоретичні положення послужили основою для того або іншого погляду на проблему. Необхідно строго дотримуватися правила вико­ристання літературних джерел. Слова цих авторів варто брати в лапки, вказуючи у квадратних дужках порядковий номер літературного джерела за списком літератури, який дається наприкінці курсової роботи. Якщо думка якогось автора викладається власними словами, то лапки не ставляться, але в дужках обов'язково вказується номер літературного джерела. Якщо наводиться думка, що. зустрічається у ряді робіт, то в дужках відповідні номери вказуються через крапку з комою. Наприкінці кожного підрозділу робляться короткі висновки або підсумки, а потім здійснюється значеннєвий перехід до нового підрозділу.

Експериментальну роботу з теми слід починати із проби на двох-трьох випробуваних. Це дозволить виявити, наскільки вдало підібрані методики, побачити загальну те­нденцію. Проведення пробного дослідження дає можливість студентові внести корективи або в зміст або до порядку проведення роботи й уже після цього залучати до виконання завдання більшу кількість випробуваних.

Експериментальні курсові роботи розробляються з обов'язковим висуванням гіпотези. Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення яких-небудь явищ, або їхніх причин. Не всі судження, що припускаються є науковими гіпотезами й можуть бути експериментально перевірені або доведені. Ними не можуть виступати твердження, справедливість яких очевидна без доказу. Гіпотеза затверджує якусь нову думку й уважається нетривіальною, якщо протилежне їй за змістом судження настільки ж правдоподібно до експериментальної перевірки, як і сама гіпотеза. Без робочої гіпотези не можна приступати до дослідження, тому що тоді невідомо, з якою метою і як саме треба спостерігати. При проведенні дослідження й одержанні результатів гіпотези можуть підтверджуватися повністю, частково або не підтверджуватися взагалі. Не підтвердження гіпотези не є підставою для негативної оцінки проведеного дослідження. Будь-яке дослідження. проведене з дотриманням всіх вимог і правильно оформлене, є самоцінним і повинне бути позитивно оцінене, не залежно від того, підтвердилася гіпотеза чи ні.

Після формулювання гіпотези обираються методи дослідження. Вони обираються з урахуванням специфіки й завдань самого дослідження.

Метод дослідження – це загальний шлях, що вибирає дослідник. Оскільки дослідження складається з декількох основних етапів, то на кожному з них застосовуються різні методи дослідження. До їхнього числа належать:

• вивчення й аналіз літературних джерел;

• метод теоретичного узагальнення вивченої літератури;

• спостереження;

• експеримент;

• методи опитування (бесіда, інтерв'ю, анкета);

• тестування;

• вивчення продуктів діяльності.

Основним методом наукового дослідження в логопедії є експеримент. Експеримент передбачає активне втручання дослідника в різні сторони об'єкта вивчення і являє собою науково поставлений досвід, пов'язаний із спостереженням досліджуваних явищ у створюваних і контрольованих дослідником умовах.

Проведення експерименту вимагає ретельної підготовки й організації. Виділяють три види (етапи) експерименту:

• констатувальний;

• формувальний (перетворювальний);

• контрольний (оцінний).

Констатувальний експеримент проводиться на початку дослідження й ставить своїм завданням виявлення на практиці стану досліджуваного явища. Він "констатує" вихідні дані на момент початку дослідження. Ці дані можуть бути використані для організації наступних етапів експерименту, а можуть бути самодостатніми й послужити основою дня висновків.

Формувальний експеримент відіграє основну роль у дослідженні в тому випадку, коли завданнями дослідження передбачене перетворення будь-яких або психологічних характеристик випробуваних. У такому випадку він організується на основі аналізу результатів констатувального експерименту.

Якщо в дослідженні передбачений формувальний експеримент, то робота повинна проводитися з досить більшою кількістю випробуваних. Окрім цього, обов'язкова наявність контрольної групи випробуваних. При цьому оговорюється, що експериментальна робота проводиться тільки в експериментальній групі, контрольна група слугує для того, щоб підтвердити наявність передбачених гіпотезою змін.

Для надійності очікуваних результатів експерименту й репрезентативності висновків важливо, щоб склад, якість, вік, характер захворювання й інші особливості випробуваних в обох групах були приблизно однаковими.

Контрольний експеримент проводиться після формуючого для виявлення динаміки змін або визначення ефектів – носіїв тієї системи прийомів, методів і засобів, що була за­стосована в формувальному експерименті.

Для цього роблять порівняння даних констатувального й контрольного експериментів в експериментальній і контрольній групах.

На підставі проведеного дослідження формулюються висновки, в яких зіставляються дані констатувального й контрольного експерименту в експериментальній групі, а також дані контрольного експерименту в експериментальній і контрольній групах, виробляється кількісний та якісний аналіз результатів дослідження. Наявність статистичної обробки матеріалів дослідження не звільняє студента від обов'язку перевести отримані в дослідженні дані й доступний для розуміння вид, тобто пояснити отримані результати мовою спеціальних термінів.

Тільки на основі висновків дослідник формулює рекомендації.