Тема 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства
Правова система: поняття, ознаки та структура
Класифікація та типологія правових систем
Загальна характеристика правової карти світу
Європейське право
Рекомендована література:
Порівняльне правознавство : Навчальний посібник / Погрібний О.О., Погрібний І.М., Волошенюк О.В., Михайлович Д.М. та ін.; За заг. ред. О.Н. Ярмиша; МВС України; Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – Харків : Харківський національний ун-т внутрішніх справ, 2006. – 296с.
Бойко І.С. Порівняльне правознавство : навчальний посібник / І.С. Бойко, Б.В. Бабін ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Одес. нац. морська акад. – 2-е вид., випр. та допов. – Одеса : Фенікс, 2011. – 149 с.
Порівняльне правознавство : підручник / С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2012. – 272 с.
Савчин М.В. Порівняльне правознавство : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М.В.Савчин; МОіНУ; Закарпат держ. ун-т. – Київ : Центр навчальної літератури. – 2005. – 288 с.
Порівняльне правознавство : Курс лекцій / Л.В. Голяк, А.С. Мацко, О.В. Тюріна; МАУП. – Київ : МАУП, 2004. – 176с.
Правова система: поняття, риси та структура
Поняття правової системи почало активно застосовуватися лише у ХХ ст. Його виникнення було наслідком визнання необхідності формування теоретичної конструкції, яка б охопила всі правові явища, цілісно та системно охарактеризувала їх внутрішні та зовнішні відносини. Основою методології такої теорії є застосування системного підходу до аналізу правових явищ.
У найбільш загальному вигляді правова система розглядається як сформована під впливом закономірностей розвитку певного суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними явищами.
Ознаки правової системи:
Правова система є одним із різновидів соціальної системи. Поряд та у взаємозв’язках із нею існують інші види соціальних систем: політична, економічна, релігійна тощо.
Правова система формується, як правило, в межах певної держави (в такому разі використовують назву «національна правова система»). Але в деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн (саме так виникли релігійні правові системи — мусульманська, канонічна, індуська, іудейська та міжнародно-правові системи, наприклад, європейське право).
Правові системи мають різний ступінь розвитку: кількісні і якісні показники.
Правова система формується під впливом об’єктивних історичних чинників (національних, релігійних, економічних та ін.), які є унікальними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем.
Правова система складається з різнорідних елементів.
Правова система характеризується цілісністю.
Правова система має відносно стійкий характер у часі (демонструють правонаступність).
До структури правової системи входять:
суб’єктна складова — сукупність усіх суб’єктів, що діють у межах правової системи (індивідуальних та колективних, державних та недержавних);
нормативна складова — сукупність норм і принципів права, які регулюють відносини між суб’єктами права, втілених у систему визнаних джерел права;
ідеологічна складова — сукупність поглядів на право та інші правові явища, що охоплюються правовою психологією і правовою ідеологією та визначають рівень правової культури, наявні правові цінності;
функціональна складова — процес правотворчості, право реалізації та правозастосування, судова та інша юридична практика;
результативна складова — відображає результати дії права, ступінь його соціальної затребуваності та відповідності інтересам соціуму, стан правопорядку в суспільстві.
У компаративістиці розрізняють вузьке і широке значення терміна «правова система».
У вузькому значенні правова система — це право певного суспільства і пов’язані з ним правові явища. Правовою системою у широкому розумінні є певна сукупність різних правових систем, об’єднаних за спільними ознаками. Термін «правова система» в широкому значенні є тотожним терміну «правова сім’я», що активно використовується в порівняльному правознавстві.