- •Пальпація
- •Перкусія та аускультація
- •А/ пошкодження верхньої кінцівки
- •Переломи
- •8Накладають гіпсову пов'язку в положенні згинання під кутом 90— 100° у ліктьовому суглобі на 5—6 тижнів. При піднад-кісничних переломах у дітей накладають на 2—3 тижні гіпсовий лонгет.
- •Б/ поранення судин і нервів верхньої кінцівки
- •В/ нагнійні процеси пальців і кисті
- •10Збільшується в об'ємі, різко болісний при пальпації, шкіра гіперемійована, рухи неможливі внаслідок болісності.
- •11Пружинистий опір. При пальпації вдається виявити зміщену головку і западину в ділянці суглоба.
- •Переломи
- •12Цвяхів різної конструкції. Через 3— тижні після операції хворих ставлять на милиці, а через 2,5—3 міс дозволяють ходити з паличкою.
- •13Переломи діафізу кісток гомілки. Переломи обох кісток гомілки виникають при прямому ударі, здавлен-ні, падінні на гомілку або падінні тіла при фіксованих стопах.
- •Б/ поранення судин і нервів нижньої кінцівки
- •В/ запальні захворювання нижньої кінцівки
- •16При затиханні процесу виникає нерухомість суглоба, під час рентгенологічного дослідження відмічається розвиток кісткового анкілозу.
- •Г/ Контрактури кінцівок
12Цвяхів різної конструкції. Через 3— тижні після операції хворих ставлять на милиці, а через 2,5—3 міс дозволяють ходити з паличкою.
Переломи діафізу стегнової кістки виникають при ударі твердим предметом, падінні, під час транспортних аварій та ін. За локалізацією розрізняють переломи під-вертлюжні верхньої, середньої, нижньої третин і над-виросткові; за характером — поперечні, косі і гвинтоподібні.
При переломах верхньої і середньої третин стегнової кістки центральний відламок встановлюється в положенні відведення, згинання і зовнішньої ротації, периферичний — зміщується вгору й досередини і опиняється позад центрального відламка. Виникає вкорочення і характерна деформація кінцівки, що нагадує галіфе.
При переломах у нижній третині стегнової кістки периферичний відламок зміщується назад і вгору, центральний — досередини і стає перед периферичним відламком. При надвиростковому переломі периферичний відламок значно зміщується назад. Стегно вкорочене і деформоване. В ділянці перелому визначається різка болісність, патологічна 'рухомість, кістковий хрускіт, і набряк у зв'язку з крововиливом та зміщенням відламків. Периферичний відділ кінцівки нижче від перелому повернутий назовні, рухи неможливі. Необхідно переконатися в тому, що не ушкоджено магістральні судинні нерви, оскільки це може трапитися при переломах стегнової кістки.
Транспортна іммобілізація здійснюється з допомогою шини Дітеріхса. Якщо її немає, застосовують шини Крамера, підручний матеріал. Перед іммобілізацією вводять
1 мл 2 % розчину омнопону, промедолу або 1 % розчину морфіну гідрохлориду.
Лікування. При переломах діафізу стегнової кістки здебільшого застосовується скелетне витягання й оперативне лікування. Глухою гіпсовою пов'язкою користуються рідко. Гіпсову кульшову (кокситну) пов'язку накладають на 2—4 міс.
При скелетному витяганні спицю проводять через горбистість великогомілкової кістки, рідше — через виростки стегна. Хворого кладуть на ліжко із щитом, ногу — на стандартну шину. Груз залежно від ступеня розвитку м'язів хворого коливається від 8 до 12 кг. На гомілку накладають липкопластирне витягання з гирею
2 кг. Кінцівці надають положення згинання і відведення. Залежно від рівня перелому роблять повторну рентгенографію ділянки перелому для контролю за стоянням відламків. Боковою тягою усувають бічне зміщення відламків. Противитягання провадиться підніманням ножного кінця ліжка на ЗО—50 см; на ліжко ставлять дерев'яний ящик, щоб потерпілий упирався здоровою ногою.
На 5—6-му тижні скелетне витягання- заміняють нашкірним клейовим витяганням на стегно
(4 кг) і на гомілку (3 кг) або гіпсовою пов'язкою на 1—1,5 міс. Через 2,5 міс хворих ставлять на милиці, через 3 міс дозволяють на милицях навантажувати хвору ногу.
У дітей до 4 років застосовують липкопластирне витягання у вертикальному положенні ноги за Шеде з гирею 2—3 кг.
Оперативне лікування показане при важко репонова-них переломах, особливо при поперечних переломах із зміщенням, підвертлюжних і надвиросткових, а також при інтерпозиції м'язів. Найширше застосовується метод фіксації відламків різними металевими стержнями, фіксаторами, рідше — з допомогою металевих пластинок Лена.
Операцію провадять рано, на 2—5-й день після травми.
Переломи кісток гомілки. Розрізняють переломи виростків, діафізу великогомілкової та малогомілкової кісток і бічних кісточок.
Переломи виростків великогомілкової кістки належать до внутрішньосуглобових переломів. Спостерігаються переломи одного або обох виростків у вигляді компресійних переломів, які супроводяться крововиливами в колінній суглоб.
При обстеженні виявляється вкорочення, ненормальна бічна рухомість гомілки і болісність у ділянці перелому; наявні симптоми крововиливу в колінний суглоб.
Лікування. Якщо немає зміщення виростків, накладають гіпсову пов'язку до сідничної складки на 6— 8 тижнів. При значних зміщеннях виростків застосовують скелетне витягання. Гомілку трохи зміщують у бік перелому і здійснюють бічне натискування на ділянку відламаного виростка.
В разі неефективності консервативного вправлення і при значному зміщенні відламків показана операція, відламки скріпляють з допомогою металевого болта або зшивають.
