В/ нагнійні процеси пальців і кисті

Панарицій—гнійне запалення пальця. Захворюван­ня викликається гноєтворними мікроорганізмами, пере­важно стафілококами і стрептококами, які проникають при порушенні цілості шкіри. Захворювання звичайно виникає як ускладнення виробничих та побутових мікро­травм пальців і кисті.

Залежно від локалізації нагноєння розрізняють такі види панариціїв: шкірний, підшкірний, нігтьовий, сухо­жильний, суглобовий і кістковий.

Шкірний панарицій. Нагнійний процес розвивається внутрішньошкірно, утворюється обмежений гнояк, здебільшого на долонній поверхні пальця, вкритий тонким епідермальним шаром.

Нігтьовий панарицій. Виникає при випадковому ушкодженні принігтьового валика і нігтьового ложа під час не досить гігієнічного виконання манікюру, зрізу­вання нігтів або задирок. Виділяють піднігтьовий і при-нігтьовий панариції (пароніхія).

Підшкірний панарицій (див. другий форзац) роз­вивається звичайно на долонній поверхні пальців кисті як ускладнення мікротравм. Захворювання починається болем у ділянці запалення, який поступово посилюється. У зв'язку з наростанням набряку і роз­витком гнояка біль набирає різкого характеру, що по­збавляє хворого сну.

При обстеженні виявляються набряк і почервоніння шкіри, різка болісність у ділянці ураженої фаланги паль­ця. Під час обстеження слід обережно натискувати ґуд­зикуватим зондом для з'ясування місця найбільшої бо­лісності і локалізації гнояка.

Сухожильний панарицій (гнійний тендовагініт) вини­кає в результаті проникнення інфекції в сухожильні (синовіальні) піхви після колотих, різаних і вогнестріль­них поранень або вторинно, як ускладнення підшкірного чи кісткового панарицію.

Основними симптомами гнійного тендовагініту є рів­номірний набряк усього пальця, різка болісність при пальпації і пасивних рухах у суглобах пальця, особливо при розгинанні. При тривалому перебігу гнійний тендо­вагініт може ускладнитися змертвінням сухожилля й утворенням флегмони кисті і передпліччя.

Кістковий панарицій (див. другий форзац) розвиваєть­ся в результаті переходу запального процесу при не до­сить активному лікуванні підшкірного панарицію (піз­нє проведення операції, недостатнє дренування та ін.), рідше—після глибоких колотих поранень з ушкод­женням кістки. При обстеженні виявляється булаво­видне стовщення ураженої фаланги, при рентгеногра­фії встановлюють деструкцію кістки й утворення сек­вестрів.

Суглобовий панарицій є гнійним артритом міжфалан-гових або п'ястково-фалангових суглобів. Виникає після колотих поранень суглоба або вторинно в результаті поширення запального процесу на суглоб при кісткових чи підшкірних панариціях. Запалений суглоб

10Збільшує­ться в об'ємі, різко болісний при пальпації, шкіра гіперемійована, рухи неможливі внаслідок болісності.

Лікування панарицію полягає в своєчасному розрізі і дренуванні гнояка. Операцію роблять під місце­вою провідниковою анестезією 0,5 % розчином новокаїну. Розчин новокаїну вводять біля основи пальця.

При шкірних панариціях прова­дять розріз абсцесу і накладення по­в'язки з розчином 1 : -5000 фурацилі-ну, 1 :1000 етакридину лактату або інших антисептичних речовин.

Підшкірні панариції розрізають збоку, трохи відступивши до середини пальця, щоб не ушкодити судин і нервів. При ураженні нігтьової фаланги роблять напів­круглий розріз. При пароніхії здійснюють два паралель­них розрізи на тильному боці нігтьової фаланги по кра­ях принігтьового валика; при піднігтьовому панариції видаляють частину або весь ніготь.

При кістковому панариції роблять широкий розріз і видаляють секвестри. Рану тампонують марлевими тампонами з маззю Вишневського. При суглобових па­нариціях суглоб розкривають двома поздовжніми розрі­зами по тильнобічній поверхні пальця. Порожнину суг­лоба промивають розчином діоксидину, заливають маз­зю Вишневського, , після чого накладають гіпсову по­в'язку.

В разі гнійного тендовагініту II—IV пальців роблять передньобічні розрізи в ділянці основної та середньої фаланг пальця і розкривають невеликими розрізами сухожильну піхву.

Якщо розвинувся' гнійний тендовагініт І і V пальців, крім розрізів на пальцях, додатково проводять розрізи на долонній поверхні кисті (мал. 139). У рану вводять марлеві тампони або гумові смужки і здійснюють іммо­білізацію з допомогою тильного гіпсового лонгета. При- ' значають загальне лікування антибіотиками. З 3-го дня після операції починають застосовувати щодня ванни (температура 40—50 °С) з 0,5—1 % розчином калію пер­манганату.

Флегмона кисті здебільшого локалізується на долон­ній поверхні. Захворювання виникає після поранень, тріщин кисті-або в результаті прориву гною при гній­ному тендовагініті.

Основними симптомами захворювання є набряк, по­червоніння шкіри і різка болісність при пальпації. Паль­ці зігнуті, рухи в них різко обмежені внаслідок боліс­ності. При несприятливому перебігу запальний процес може поширитися на тильний бік кисті і передпліччя.

Лікування флегмон кисті оперативне. Розрізи роблять поздовжньо залежно від локалізації флегмони.

Крепітуючий тендовагініт — асептичне запалення су­хожиль і сухожильних піхов. Запалення супроводиться відкладанням фібрину і крововиливами в синовіальній оболонці. Найчастіше спостерігається запалення сухо­жильних піхов розгиначів кисті у осіб, робота яких по­в'язана з тривалим напруженням верхніх кінцівок (у праль, піаністів та ін.).

Хворі скаржаться на біль і набряк у ділянці сухо­жиль, при скороченнях м'язів в уражених сухожиллях чути характерний хрускіт.

Лікування. Необхідні повний спокій і шинуван­ня хворої кінцівки або кисті. Призначають фізіотера­певтичне лікування (прогрівання діатермією, ультрафіо­летове опромінювання, солюкс, парафінові аплікації).

Ушиби

Нижні кінцівки дуже часто травмуються, особливо стопи. При ушибах виникає болюча Припухлість тканин і крововиливу. Для виключення переломів кісток необ­хідно провести рентгенографію.

Лікування. Підвищене положення кінцівки, хо­лод на 6—12 годин. Через добу призначають теплові процедури, лікувальну гімнастику.

Вивихи

Вивихи стегна. Вивихи в кульшовому суглобі звичай­но виникають в результаті непрямої насильної дії. Трап­ляються вони переважно у віці 20—50 років. Розрізня­ють клубовий, сідничний, надлобковий, затульний і центральний вивихи. Найчастіше спостерігаються задні — клубовий і сідничний — вивихи. Центральний вивих су­проводиться переломом дна вертлюжної западини .

При клубовому вивиху стегно зігнуте в кульшовому суглобі й обернене досередини, при сідничному — зігну­те різкіше і також обернене всередину. Кінцівка вкоро­чена, великий вертлюг зміщується донизу. Рухи в куль­шовому суглобі різко обмежені, болісні, визначається характерний