8Накладають гіпсову пов'язку в положенні згинання під кутом 90— 100° у ліктьовому суглобі на 5—6 тижнів. При піднад-кісничних переломах у дітей накладають на 2—3 тижні гіпсовий лонгет.

Якщо репозиція не дає ефекту, то при інтерпозиції тканин переломи діафізу лікують оперативним шляхом.

Переломи нижньої третини передпліччя. Найчасті­шим у нижній третині передпліччя є перелом епіфіза променевої кістки, який називається типовим переломом передпліччя. Він виникає при падінні на витягнуту впе­ред руку, часто буває вбитим і в 60—80 % випадків супроводиться переломом шиловидного відростка лік­тьової кістки. Звичайно епіфіз залишається цілим, рідше спостерігається його роздроблення (внутрішньосуглобовий перелом).

Обстеженням установлюють локалізовану болісність і характерну штикоподібну деформацію передпліччя. Дистальний відламок зміщується в тильний і трохи в променевий бік, а проксимальний — у долонний. Рент­генограма в двох проекціях уточнює діагноз.

Лікування. Репозицію застосовують при зміщен­ні відламків. При вбитих переломах і якщо немає змі­щення відламків, репозиція не показана. Накладають широкий тильний гіпсовий лонгет від середини плеча до основи пальців на 4—5 тижнів. При переломах проме­невої кістки в типовому місці накладають гіпсовий лон­гет або пов'язку на передпліччя. Працездат­ність відновлюється через 5—8 тижнів.

У дітей при переломах без зміщення накладають тильний гіпсовий лонгет на 8—12 днів, при епіфізіолізах і переломах із зміщенням відламків після репозиції на­кладають гіпсовий лонгет на 15—21 день.

Б/ поранення судин і нервів верхньої кінцівки

Ушкодження судин кінцівок виникають при різаних, колотих і вогнестрільних ранах; рідше спостерігаються закриті (підшкірні) розриви судин.

Поранення артерій. Супроводиться зовнішньою силь­ною кровотечею. Якщо вчасно не подати допомогу на­кладенням джгута або пальцьовим притисненням артерії, кровотеча може бути смертельною. При вузькому зви­вистому рановому каналі, який звичайно спостерігається в разі часткового ушкодження стінки артерії, виникає пульсуюча гематома.

З часом навколо гематоми відбувається утворення сполучнотканинної капсули. Пульсуюча гематома перетворюється в несправжню травматичну аневризму на відміну від істинної аневризми, яка виникає в результаті розширення зміненої стінки судини. Істинні аневризми розви­ваються при атероматоз-ному або сифілітичному ураженні судин. Аневриз­ми бувають артеріальні і артеріовенозні .

Артеріовенозні аневризми утворюються при одночасно­му ушкодженні артерії і вени.

Артеріальна аневризма характеризується наявністю пульсуючої пухлини, при вислухуванні її чути грубий систолічний шум. При артеріовенозних аневризмах в результаті надходження артеріальної крові у вени кін­цівка значно збільшується в об'ємі, виникають трофічні розлади і значні виразки гомілки й стопи. Підшкірні вени різко розширюються. Для артеріовенозних анев­ризм характерний постійний шум при аускультації, що зникає при здавленні артерії вище аневризми.

Лікування аневризм хірургічне. Операція полягає у видаленні аневризми. При аневризмах великих артерій кінцівок відновлюють прохідність магістральних судин. З цією метою після видалення аневризми судини зши­вають, при великих дефектах здійснюють протезування судин.

Поранення вен характеризується виділенням венозної крові, кровотеча може бути значна при розривах гли­боких вен і потребує накладання венозного джгута. Поранення поверхневих вен не супроводиться значною кровотечею, яка припиняється після накладання тугої пов'язки. В хірургічних відділеннях проводять лігіру-вання венозної судини. При пошкодженнях плечової і пахової вен накладають на судинну стінку в місці ран судинний шов.

Поранення нервів. В умовах мирного часу вони трап­ляються рідко, головним чином внаслідок колотих і різа­них поранень. Під час війни поранення нервів спостері­гаються значно частіше, в основному при вогнестрільних ушкодженнях кінцівок.

Діагностика поранень нервів грунтується на симпто­мах випадіння функції потерпілого нерва. Поранення різних нервових стовбурів кінцівок супроводяться харак­терними симптомами порушення шкірної чутливості і паралічем іннервованих м'язів.

9Ушкодження променевого нерва найчастіше спосте­рігається при закритих та вогнестрільних переломах середньої третини плечової кістки і колото-різаних ранах середньої третини плеча. У зв'язку з паралічем розги­начів кисті і пальців при ушкодженні променевого нерва кисть і пальці звисають, розгинання їх стає неможливим.

Шкірна чутливість втрачається на тильному боці передпліччя і на променевій половині тильної поверхні кисті, а також основних фаланг 2¹/₂ пальців.

Серединний нерв звичайно ушкоджується при вогне­стрільних або ножових пораненнях плеча і передпліччя. Шкірна чутливість порушується в ділянці променевої половини долонної поверхні кисті, перших 3¹/₂ пальців і на тильній поверхні середніх та кінцевих фаланг II і III пальців. Згинання кисті і пальців, протиставлення великого пальця всім іншим і пронація кисті неможливі. У зв'язку з атрофією м'язів великого пальця кисть на­бирає характерної форми мавпячої лапи.

Ураження ліктьового нерва буває при вогнестрільних, колотих та різаних ранах і переломах плеча й перед­пліччя.

У зв'язку з паралічем м'язів втрачається здатність зсувати і розсувати II—V пальці, розгинати нігтьові фаланги і щільно приводити великий палець. Порушує­ться опозиція мізинця. Внаслідок цього розвивається на­сильна установка пальців у вигляді пазуроподібної ки-.сті. Шкірна чутливість втрачається в ліктьовій половині кисті в ділянці 2¹/₂ з тильної і І¹/₂ долонної поверхні пальців.