Переломи

Переломи плечової кістки. Розрізняють переломи верхнього відділу, діафізу і нижнього кінця плечової кістки.

Переломи шийки. У верхньому відділі плечової кіст­ки найчастіше трапляються переломи хірургічної шийки і відриви великого горба, в дитячому й юнацькому ві­ці — епіфізіоліз.

Переломи хірургічної шийки виникають здебільшого у осіб літньрго і старечого віку при падінні на лікоть або під час Прямої травми верхнього відділу плеча.

6Переломи можуть бути вбитими або із зміщенням відламків. Розрізняють аддукційні переломи із зміщен­ням дистального відламка досередини, в пахвову запа­дину і абдукційні — із зміщенням дистального відламка кістки назовні.

При огляді визначається вкорочення плеча і зміщен­ня осі плечової кістки всередину. Рухи в плечовому суг­лобі неможливі. У ділянці шийки — різка болісність і патологічна рухомість, іноді крепітація. На відміну від вивиху головка плеча не зміщена і не має западання в ділянці плечового суглоба. При вбитому переломі мож­ливі в незначному обсязі рухи в плечовому суглобі.

Рентгенологічне дослідження дає змогу остаточно встановити діагноз і характер перелому.

Транспортна іммобілізація здійснюється з допомогою шин Крамера, при вбитих переломах руку підвіщують на косинці.

Лікування. При вбитих переломах руку іммобі­лізують з допомогою косинки або відвідної шини. З пер­ших днів застосовують пасивні, з 4—5-го дня активні рухи в плечовому суглобі.

При переломах із зміщенням відламків провадять репозицію, кінцівку фіксують на відвідній шині або від­відною гіпсовою пов'язкою. Коли неможливо правильно зіставити відламки, роблять операцію, під час якої здійс­нюють репозицію і фіксацію відламків металевим штифтом.

Переломи діафізу переважно відмічаються в серед­ньому відділі плечової кістки . При безпосе­редньому ударі виникають поперечні або оскольчасті переломи, при падінні на лікоть — косі, при обертанні плеча — гвинтоподібні переломи діафізу.

Зміщення відламків різне залежно від рівня пере­лому. При переломі у верхній частині діафізу, над міс­цем прикріплення великого грудного м'яза, верхній (проксимальний) відламок перебуває в положенні знач­ного відведення і ротації назовні, нижній (дистальний) зміщується досередини й наперед і підтягнутий вгору.

У випадках перелому на межі верхньої і середньої третин плечової кістки між прикріпленнями великого грудного та дельтовидного м'язів верхній відламок при­водиться і ротується всередину, нижній — підтягнутий догори, розміщений латеральне й обернений разом з передпліччям усередину.

При переломах середньої і нижньої частин діафізу верхній відламок відводиться і ротується назовні, ниж­ній — підтягнутий догори, зміщений досередини й на­перед і ротований досередини разом з передпліччям. Переломи плечової кістки можуть супроводитися ушко­дженням нервів, особливо променевого, і судин.

Отже, переломи діафізу плеча характеризуються вко­роченням, характерною деформацією плеча і патологіч­ною рухомістю, що дає змогу без особливих труднощів їх розпізнати.

Транспортна іммобілізація звичайно здійснюється шиною Крамера. В пахвовій западині укріплюють ват­ний валик, шину заздалегідь вигинають, обкладають ватою і накладають так, щоб верхній кінець був біля здорового плечового суглоба, а нижній — біля основи пальців ушкодженої руки.

Лікування. Переломи плеча лікують на стан­дартній абдукційній або імпровізованій шині, виготов­леній із шин Крамера. Периферичний відламок кістки встановлюється відповідно до напряму центрального від­ламка й удержується в правильному положенні на абдукційній шині з допомогою липкопластирного витя­гання (мал. 134).

Після рентгенологічного дослідження в ділянку пере­лому вводять 20 мл 2 % розчину новокаїну і накладають липкопластирне нашкірне витягання. Шину фіксують до тулуба і встановлюють липкопластирне витягання в по­ложенні відведення і на 30—40° уперед від фронтальної площини. Відведення 'плеча залежить від рівня перело­му. Більшого відведення надають при переломах верх­ньої частини плечової кістки. Правильність положення відламків контролюється рентгенівськими знімками. Через 1—2 дні призначають активні рухи в пальцях і кисті, на 10—12-й день—у ліктьовому суглобі. Пере­лом зростається через 4—6 тижнів, при поперечних пере­ломах — через 6—7 тижнів. Працездатність відновлює­ться в різні строки (від 6 до 10 тижнів).-

Можна лікувати переломи також з допомогою тора-кобрахіальної гіпсової пов'язки . Скелетне витягання накладають дуже рідко, переважно хворим з розвинутою мускулатурою, коли лікування на шині або в гіпсовій пов'язці не дає ефекту.

Оперативне лікування показане при інтергіозиції м'я­зів і в тих випадках, коли відламки не вдається вста­новити в правильному положенні консервативними ме­тодами.

Переломи нижнього кінця плечової кістки. У нижній третині плечової кістки

7спостерігаються позасуглобові (надвиросткові) і внутрішньосуглобові переломи виро­стків плеча. Надвиросткові переломи здебільшого трап­ляються у дітей і підлітків. Розрізняють згинальні і роз­гинальні надвиросткові переломи.

Переломи супроводяться деформацією і болісністю в ділянці ліктьового суглоба, що пов'язано з крововили­вом і реактивним випотом. Особливо велика деформація і значний крововилив виникають при внутрішньосуглобо-вих переломах. Під час пальпації в ділянці ліктьового суглоба виявляється різка болісність, активні рухи не­можливі. Вирішальне значення для розпізнавання харак­теру перелому має рентгенографічне дослідження в двох проекціях.

Транспортна Іммобілізація здійснюється з допомогою шини Крамера або фанерних та інших шин. Ушкоджену кінцівку фіксують так само, як і при переломі діафізу плечової кістки.

Лікування. Надвиросткові переломи без зміщен­ня лікують з допомогою заднього гіпсового лонгета, зги­наючи передпліччя в ліктьовому суглобі під прямим ку­том. Гіпсовий лонгет знімають у дітей через 7—10 днів, у дорослих—'через 15—18 днів і починають обережні рухи в ліктьовому суглобі. В разі зміщення відламків роблять репозицію і фіксацію гіпсовим лонгетом. При внутрішньосуглобових переломах лікування складніше. Після репозиції накладають задній гіпсовий лонгет, фік­суючи ліктьовий суглоб під гострим кутом. При недо­статньому вправленні застосовують скелетне витягання за ліктьовий відросток; у складних випадках, які не під­даються вправленню, показане оперативне лікування.

Переломи кісток передпліччя трапляються дуже час­то. Розрізняють переломи верхньої третини діафізу і нижньої третини передпліччя.

У верхній третині передпліччя найчастіше бувають ізольовані переломи ліктьового та вінцевого відростків ліктьової кістки шийки і головки променевої кістки.

Переломи ліктьового відростка виникають звичайно при падінні на лікоть. Під час обстеження визначається крововилив, різка болісність і обмеження розгинання передпліччя в ділянці ліктьового суглоба. На рентгено­грамі видно тріщину, розходження відламків або не­правильне їх положення.

Лікування оперативне. Відламки зшивають і фіксують передпліччя гіпсовим лонгетом під прямим ку­том. Через 2 тижні починають пасивні й активні рухи в суглобі.

Перелом вінцевого відростка належить до внутрішньо-суглобових, виникає при задньому вивиху в ліктьовому суглобі. При обстеженні встановлюють різку болісність і обмеження рухів у ліктьовому суглобі. Перелом роз­пізнається звичайно при рентгенологічному дослідженні.

Лікування. Накладають гіпсову пов'язку на зіг­нуту під прямим кутом у ліктьовому суглобі руку. Через 10—12 днів її знімають і приступають до лікувальної фізкультури.

Переломи діафізу. Здебільшого спостерігаються пе­реломи обох кісток передпліччя, рідше—ізольовані пе­реломи діафізу ліктьової або променевої кістки. Ізольований перелом верхньої частини діафізу ліктьової кістки звичайно поєднується з вивихом головки променевої кістки, а перелом із зміщенням у нижній частині діафізу ліктьової кістки — з підвивихом або вивихом нижнього кінця цієї ж кістки.

Переломи обох кісток найчастіше трапляються на одному рівні, в середній третині передпліччя. При різних рівнях перелом променевої кістки звичайно буває вище рівня перелому ліктьової кістки. Відбувається зміщення відламків по довжині, бічне, по осі і пронація кисті. При переломі обох кісток передпліччя відмічаються деформа­ція і вкорочення останнього, а також різка болісність, патологічна рухомість і крепітація в ділянці перелому.

При ізольованому переломі ліктьової кістки в ділянці його пальпується рухомість відламків. Для розпізнаван­ня ізольованого перелому променевої кістки роблять обертальні рухи кистю. В разі перелому променевої кіст­ки її головка лишається нерухомою.

Транспортна іммобілізація. Ушкоджену кінцівку фік­сують шиною Крамера, накладаючи її від середньої третини плеча, і підвішують на косинці.

Лікування. Переломи діафізу обох кісток перед­пліччя без зміщення лікують гіпсовою пов'язкою, яку накладають від середньої третини плеча до основи паль­ців, зігнувши руку під прямим кутом у ліктьовому сугло­бі (мал. 136). При зміщенні відламків здійснюють ручне вправлення або на апараті Соколовського, Ланда та ін. з> наступним накладенням гіпсової пов'язки. Пов'язку знімають через 6—8 тижнів, працездатність відновлює­ться через 8—10 тижнів.

При ізольованих переломах діафізу ліктьової або променевої кістки після репозиції відламків