А/ пошкодження верхньої кінцівки

Ушиби

Ушиби переважно бувають в ділянці ліктя, плечового суглоба та кисті, часто виникають обмежені крововили­ви. При обстеженні необхідно проводити рентгенологічне дослідження для виключення пошкоджень кісток.

Лікування. На ділянку ушибу призначають хо­лод, давлячі пов'язки, руку фіксують на косинці про­тягом кількох днів. Потім призначають теплові процеду­ри. При розвитку обмеженої гематоми роблять пункцію.

Вивихи

Вивихи плеча. Вивихи в плечовому суглобі трапляю­ться частіше, ніж в інших суглобах, і становлять більше половини всіх вивихів.

Травматичні вивихи в плечовому суглобі виникають при прямому ударі, падінні на відведену й витягнуту вперед руку і при насильному надмірному обертанні руки в цьому суглобі. Розрізняють передній, нижній і задній вивихи плеча. Найчастіше спостерігаються під-дзьобовидні і пахвові вивихи; надключичні, наддзьобо-видні і задні вивихи трапляються рідко.

При обстеженні визначається різкий біль у суглобі, активні рухи неможливі, пасивні — різко обмежені і болісні. Характерним є пружинистий опір скорочених м'язів. Плече відведене, потерпілий підтримує його за передпліччя здоровою рукою. Під час пальпації .вияв­ляється виходження головки плечової кістки за межі суглоба, суглобова западина порожня.

В разі тяжкої травми можуть виникати ускладнені вивихи, які супроводяться переломом шийки плечової кістки. При дослідженні в цих випадках встановлюють значний крововилив, патологічну рухомість у ділянці перелому і крепітацію.

При вбитих переломах діагноз визначається з допо­могою рентгенографії. Лікування. Показане термінове вправлення ви­виху після місцевого або загального знеболювання. Дорослим вводять спочатку підшкірне 1 мл 1 % розчину морфіну гідрохлориду або 2 % розчину омнопону, а потім у суглоб 20—25 мл 1 % розчину новокаїну. Наркоз дають хворим з розвинутою мускулатурою і тим, хто перебуває в стані збудження.

Спосіб Кохера. Вивих вправляють, поклав­ши хворого на кушетку або на стіл. Помічник фіксує плечовий пояс. Спочатку хірург правою рукою захоплює кисть, а лівою — ділянку ліктя і

5обережно приводить плече до тулуба, відтягуючи його донизу і ротуючи назовні до фронтальної площини. Не ослабляючи витя­гання, плече поступово піднімають угору і наперед, потім ротують досередини так, щоб кисть вивихнутої кінцівки торкалася здорового надпліччя. При цьому виникає ха­рактерний клацаючий звук, що свідчить про вправлення вивиху.

Спосіб Джанелідзе. Хворого кладуть на бік так, щоб ушкоджена кінцівка звисала за край стола. Голова хворого лежить на тумбочці або її підтримують руками. Через 15—20 хв після розслаблення м'язів згинають руку хворого в ліктьовому суглобі під прямим кутом і, охопивши двома руками, натискують на перед­пліччя донизу, одночасно повертаючи плече назовні і всередину.

Вивихи передпліччя. Вивихи в ліктьовому суглобі щодо частоти займають друге місце, становлячи 20— 25 % усіх вивихів. Вони виникають переважно у осіб молодого віку при падінні на витягнуту руку. Розріз­няють передні і задні вивихи обох кісток передпліччя й ізольовані вивихи головки променевого та проксимального кінців ліктьової кістки. Вивихи бувають повні і неповні .

Найчастіше спостерігаються задні вивихи обох кі­сток передпліччя. Передні вивихи і вивихи однієї з кі­сток передпліччя трапляються рідко.

Задній вивих обох кісток передпліччя характеризує­ться деформацією і крововиливом у ділянці ліктьового суглоба, передпліччя фіксоване в положенні неповного розгинання. Пасивні і активні рухи в ліктьовому сугло­бі неможливі. Ліктьовий відросток зміщений назад, внаслідок чого на задній поверхні плеча утворюється дугоподібний вигин.

Лікування. Вивих вправляють звичайно під міс­цевим знеболюванням . Після підшкірної ін'єкції 1 мл 1 % морфіну гідрохлориду (дорослим) в ушкоджений суглоб вводять 15—20 мл 1 % розчину новокаїну. Хворого кладуть на стіл. Помічник фіксує передпліччя і кисть. Хірург захоплює двома руками нижню третину плеча і натискує великими пальцями на зміщений ліктьовий відросток; помічник у цей час обережно потягує за кисть і згинає передпліччя. Вивих вправляється звичайно без особливих труднощів. Після вправлення роблять контрольну рентгенограму і накла­дають гіпсовий лонгет від верхньої третини плеча до променезап'ясткового суглоба на 5—10 днів. Після знят­тя лонгета приступають до масажу і лікувальної гім­настики.

Вивихи в променезап'ястковому суглобі виникають переважно по перилюнарній лінії, яка проходить між променевою, ліктьовою, півмісяцевою і човноподібною, головчастою, тригранною кістками. Вивихи між променевою кісткою і кістками зап'яст­ка трапляються дуже рідко. В ділянці вивиху визначається болісність і пато­логічна рухомість зап'ястка в передньозадньому напрямі. Вирішальне значення для діагностики має рентгенографія в двох проекціях.

Лікування. Вивих вправляють витяганням після старанної анестезії. Вправлення настає звичайно через 10—15 хв; наклада­ють гіпсовий лонгет на 7 днів.

Вивих великого пальця кисті виникає при падінні на руку і надмірному розгинанні його. У зв'язку з розривом суглобової капсули основна фаланга великого пальця зміщується назад на тильну поверхню І п'ясткової кіст­ки. Утворюється характерна деформація у вигляді руш­ничного курка, потерпілий не може рухати пальцем .

Вивих вправляють під місцевою анестезією. Лівою рукою захоплюють кисть хворого так, щоб великий па­лець був на І п'ястковій кістці, а правою тримають ви­вихнутий палець, розміщуючи великий палець на тиль­ному боці основної фаланги.

Обережно витягають палець, спочатку трохи поси­люючи розгинання, і одночасно зсувають великим паль­цем основну фалангу з головки п'ясткової кістки. Потім згинають великий палець в ушкодженому суглобі і роз­гинають у міжфаланговому. Після контрольної рентге­нограми, пересвідчившись . у правильності вправлення, накладають на 10 днів гіпсову пов'язку.