16При затиханні процесу виникає нерухомість суглоба, під час рентгенологічного дослідження відмічається роз­виток кісткового анкілозу.

Лікування. Показане комплексне лікування (ім­мобілізація, антибактеріальні препарати, загальнозміц-нювальна терапія). Іммобілізація кінцівки досягається з допомогою гіпсових пов'язок і знімних апаратів — туторів.

При затиханні процесу роблять некректомію, еко­номну резекцію суглоба.

Туберкульоз кульшового суглоба. Туберкульозний коксит розвивається здебільшого в дитячому віці. За­хворювання виникає внаслідок поширення туберкульоз­ного процесу, який первинно уражає кістку, на сино­віальну оболонку суглоба. Потім, у зв'язку з прогресу­ванням процесу, руйнуються суглобовий хрящ, капсула суглоба і головка стегнової кістки, утворюються натіч­ні абсцеси.

На початку захворювання виникають біль у ділян­ці суглоба, порушення функції і м'язова атрофія. Спо­стерігаються загальна слабість, субфебрильна темпера­тура, підвищена пітливість, зниження апетиту та інші симптоми туберкульозної інтоксикації. Внаслідок про­гресування деструктивних змін і руйнування суглоба настають вкорочення і ротація стегна досередини, наро­стає атрофія м'язів кінцівки. В ділянці ураженого суг­лоба визначаються припухлість, різка болісність і зміни шкіри (набряк, напруження та ін.). При розвитку натіч­ного абсцесу виявляються розлитий набряк і флукту­ація.

При затиханні туберкульозного процесу, в постарт-ричній стадії, у зв'язку з руйнуванням суглоба розви­ваються тяжкі анатомічні і функціональні порушення аж до повної нерухомості (анкілозу) суглоба.

Лікування. Рекомендуються комплексні заходи: іммобілізація ураженого кульшового суглоба, антибак­теріальні препарати (стрептоміцин, натрію парааміносаліцилат, фтивазид) і загальнозміцнювальне лікуван­ня. Гіпсову кокситну пов'язку накладають на 2—3 міс. Потім фіксують кульшовий суглоб цинк-желатиновою пов'язкою, тутором. Після затихання туберкульозного процесу проводять резекцію суглоба і коригуючі опе­рації.

Гострий гнійний артрит. Гостре гнійне запалення суглоба виникає при проникненні інфекції в нього під час поранення або по лімфатичних і кровоносних суди­нах з інших гнійних вогнищ.

Спочатку уражається синовіальна оболонка, потім, при прогресуванні процесу, суглобові кінці кісток, ви­никає емпієма суглоба, в гнійний процес втягуються навкружні суглоби і тканини й утворюються фістули.

Захворювання починається гостро. З'являються силь­ний біль у ділянці суглоба, висока температура, загаль­на слабість, нездужання, іноді озноб. Уражений суглоб збільшується в об'ємі, різко болісний при дослідженні, шкіра набрякає і гіперемійована. При значному випоті, розвитку емпієми суглоба визначається флуктуація. Пункцією з порожнини суглоба дістають гнійний ексудат.

Лікування. Спочатку лікують пункціями з вве­денням антибіотиків у порожнину суглоба. При тяжко­му перебігу рекомендується закриття і дренування суг­лоба. В разі руйнування суглобових кінців, особливо при вогнестрільних -пораненнях, провадять резекцію суг­лоба.

Хворий суглоб іммобілізують гіпсовою пов'язкою. Призначають антибіотики і загальнозміцнювальне ліку­вання.

 

Г/ Контрактури кінцівок

Контрактурою називається фіксація кінцівки у виму­шеному положенні. Контрактури супроводяться обме­женням рухової функції кінцівок. Розрізняють дермато-генні, десмогенні, міогенні і неврогенні контрактури.

Дерматогенні контрактури виникають після загоєння великих опіків і поранень. Утворені рубці обмежують рухи кінцівок, при неправильному лікуванні утворюєть­ся порочне положення кінцівки. Профілактика дермато-генних контракту? полягає в своєчасному застосуванні шкірної пластики.

Лікування оперативне. Рубець видаляють з на­ступним пластичним заміщенням шкірного дефекту.

Десмогенні контрактури виникають внаслідок руб­цевого зморщування сполучної тканини апоневрозів і сухожиль. Найчастіше спостерігається контрактура паль­ців Дюпюїтрена, що

17утворюється в результаті рубце­вого зморщування долонного апоневрозу. Спочатку роз­вивається згинальна контрактура основних, а потім дру­гих фаланг IV і V пальців. Рідше уражаються II і III пальці кисті.

"Лікування хірургічне. Під час операції видаля­ють рубцево змінений апоневроз разом із шкірою.

М'язові (міогенні) контрактури утворюються тоді, коли кінцівка тривалий час не рухалася, наприклад після лікування переломів кісток гіпсовою, пов'язкою, після запальних процесів або при порушенні кровопо­стачання м'язів (ішемічна м'язова контрактура Фолькмана).

Профілактика м'язових і артрогенних контракту? по­лягає в застосуванні лікувальної фізкультури, активно­му лікуванні хворих з переломами кінцівок.

При ушкодженнях суглобів, внутрішньосуглобових переломах можуть виникати артрогенні контрактури.

Для лікування м'язових і артрогенних контрактур застосовують масаж, лікувальну гімнастику і фізіотера­певтичні процедури: парафіно- і грязелікування.

 

Література:

 

Скрипниченко Д.Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і допов.- К.:

Вища шк., 1992.- 510 с.: іл.

 

Сьіромятникова А.В., Брукман М.С. Руководство к практическим занятиям по хирургии.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Медицина, 1987.- 352 с.: ил.

 

Цитовская Л.В. Руководство к практическим занятиям по хирургии.- К.:

Вьiща шк. Головное изд-во, 1988.- 352 с.; 89 ил.

 

Білик Л.С. та ін. Медичні маніпуляції в алгоритмах.-Т.: “Укрмедкнига”,

2000.-256 с.

 

Ляпіс М.О. Методика обстеження хірургічного хворого.Т.. “Укрмедкнига”,

2000.-167 с.