Камені сечового міхура

Камені в сечовому міхурі можуть виникати первинне при циститі, порушенні відтікання сечі, навколо сторонніх предметів. Вторинні камені опускаються з нирок і можуть збільшуватися у сечовому міхурі, досягаючи нерідко значної величини.

Симптоми утворення каменів — біль, гематурія і порушення сечовипускання. Характерним є переривання струмини при сечовипусканні, викликане переміщенням каменя в сечовому міхурі. Діагноз каменя встановлюється при цистоскопії і рентгенографії.

Лікування. Камені сечового міхура видаляють надлобковим розрізанням його. Широко застосовують дробіння каменів з допомогою спеціальних інструментів — літотрипторів, рідше — з допомогою ультразвуку.

ЗАПАЛЕННЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Запалення передміхурової залози (простатит) викликається різними гноєтворними мікроорганізмами, кишковою паличкою, анаеробами, які проникають у залозу гематогенним, лімфогенним шляхом, через сечовипускний канал і з верхніх сечових шляхів (при пієліті та ін.).

Розрізняють гострий і хронічний простатит.

Гострий простатит буває катаральним, фолікулярним і паренхіматозним. При катаральній формі в підслизовому Шарі розвивається запальна інфільтрація, при фолікулярному — в окремих часточках залози утворюються абсцеси. Найтяжчою формою є паренхіматозний простатит, при якому уражається вся залоза з утворенням абсцесів. Основними симптомами гострого простатиту є біль у промежині і задньому проході, часті, болісні сечовипускання. При фолікулярному і паренхіматозному простатиті сеча виділяється краплями, часто виникає гостра затримка її. Температура тіла підвищується до 38— 39 °С, нерідко виникає озноб. При ректальному дослідженні передміхурова залоза збільшена, болісна; при розвитку абсцесу визначається розм'якшення залози і виділення гною через уретру. Абсцеси передміхурової залози звичайно проривають через сечовипускний канал, рідше через пряму кишку і промежину.

Хронічний простатит виникає здебільшого на грунті гострого запалення, рідше спостерігається первинний хронічний простатит. Хворі скаржаться на постійний біль і почуття тиснення в задньому проході, часте сечовипускання, виділення гною з уретри. Нерідко ослаблюється статева функція.

Лікування. При гострому простатиті призначають суворий постільний режим. Застосовують лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами і гекса-метилентетраміном. Добрий ефект дають сидячі гарячі ванни (38—40 °С), гарячі мікроклізми (до 50 °С) з амідопірином (0,5—1 г на півсклянки води). Амідопірин заспокоює біль. Для зменшення болю призначають також свічки з морфіну гідрохлориду або беладонни в пряму кишку.

Для боротьби з інфекцією застосовують антибіотики широкого спектра дії (ампіциліну тригідрат, карбеніци-лін, канаміцин, гентаміцину сульфат, тетраолеан та ін.), хімічні антибактеріальні препарати (фурагін розчинний, сульфадиметоксин, бактрим (бісептол), 5-НОК, невігра-мон). Для розсмоктування інфільтративних процесів у передміхуровій залозі і запобігання розвиткові рубцево-склеротичних змін призначають лідазу (по 0,1 мл на добу підшкірно), екстракт алое (по 1 мл підшкірне на добу), скловидне тіло (по 2 мл на добу. підшкірно). Курс застосування цих препаратів— 10—20 днів. Для провокації хронічного запального процесу в передміхуровій залозі і дальшого більш успішного антибактеріального лікування застосовують пірогенал внутрішньо-м'язово, починаючи з 25 МПД (мінімальна пірогенна доза) і поступово збільшуючи дозу до 100—150 МПД.

При розвитку абсцесу роблять операцію — розріз гнояка через пряму кишку.

При хронічному простатиті поряд із застосуванням антибактеріального лікування антибіотиками і сульфаніламідними препаратами велике значення має масаж передміхурової залози через пряму кишку, фізіотерапевтичне і загальнозміцнювальне лікування.

Захворювання яєчок і їх придатків.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЯЄЧОК І ЇХ ПРИДАТКІВ

Туберкульоз яєчок та їх придатків здебільшого спостерігається у віці від 20 до 40 років, виникаючи в результаті гематогенного поширення туберкульозної інфекції. Первинно уражується придаток яєчка, потім сім'явивідна протока, передміхурова залоза і сім'яні пухирці. Яєчко уражається в результаті лімфогенного поширення інфекції. Захворювання довгий час проходить у вигляді однобічного ураження, друге яєчко уражається вторинно внаслідок поширення