8.Запальні захворювання молочної залози
Тріщини сосків спостерігаються у породіль, здебільшого після перших родів, у зв'язку з недостатнім .доглядом і забрудненням сосків. Тріщини виникають на 2— 4-й день після родів, можуть бути поверхневими і глибокими, кровотечними.
Для профілактики тріщин треба старанно додержувати чистоти під час годування дитини. Соски рекомендується після годування обмити розчином борної кислоти або розведеним перекисом водню.
Лікування тріщин сосків полягає в обмиванні їх розчином перекису водню й змазуванні ділянки навколо сосків 1—3 % водним розчином метиленового синього або 0,2 % спиртовим розчином брильянтового зеленого. Застосовують ультрафіолетове опромінювання.
Годують дітей через накладку і систематично відсмоктують молоко електровідсмоктувачем.
Гострий мастит — гостре запалення тканини молочної залози.
Викликається він стафілококами і стрептококами, які проникають у залозу лімфатичним шляхом через тріщини і садна сосків, рідше — через протоки і гематогенним шляхом.
Мастит найчастіше розвивається в післяродовому періоді (лактаційний мастит) на 7—21-й день після родів у матерів-годувальниць, причому вдвоє частіше у тих, які родять вперше.
У перші дні після родів у жінок часто настав затвердіння молочних залоз внаслідок застою молока. Залоза збільшується, стає напруженою, болісною і гарячою на дотик. Шкіра напружена, через неї видно розширені вени. При застої молока треба відсмоктати його електро" відсмоктувачем або зцідити руками. Накладають трохи давлячу пов'язку, що підтримує грудь, поверх неї — пузир з льодом. Обмежують приймання рідини.
Гострий мастит буває розлитим, дифузним і обмеженим. Обмежений мастит розміщується найчастіше в товщі залози (інтрамамарний), рідше позад неї (ретромамарний) і біля соска. Розрізняють серозний, абсцедуючий (флегмонозний) і гангренозний мастит.
Захворювання починається гостро — підвищенням температури тіла, ознобом, загальною слабістю, головним болем. У молочній залозі пальпується болісний запальний інфільтрат, який поступово збільшується в розмірі.
Спостерігається почервоніння шкіри, розширення поверхневих вен, при абсцедуванні визначається флуктуація. Молочна залоза збільшується в об'ємі, при ретро-мамарному маститі випинається вперед і трохи піднімається догори. Іноді розвивається запалення пахвових лімфатичних вузлів. При самостійному прориві маститу через шкіру утворюються гнійні фістули. В тяжких випадках можливий сепсис.
Лікування. У початковій стадії показане консервативне лікування. Призначають внутріш-ньом'язово бензилпеніцилін (100000—200000 ОД 4—5 разів на день), новокаїно-пеніцилінові ретромамарні блокади, УВЧ, старанне відсмоктування молока. Хвору грудь щільно бинтують, місцеве застосовують холод.
При абсцедуванні розсікають гнояк радіальними розрізами, відступивши на 2—3 см від ареоли, щоб не ушкодити молочних ходів. При ретромамарному маститі роблять напівкруглий розріз під нижнім краєм залози.
Хірургічне лікування поєднують з призначенням антибіотиків, фізіотерапевтичними процедурами.
Дуже рідко мастит трапляється у чоловіків — при порушенні гігієнічних правил, наприклад при розчухах (коростяний мастит). Спостерігається мастит також у новонароджених і в юнацькому віці.
Мастит у новонароджених хлопчиків і дівчаток буває в перші дні після народження. При обстеженні виявляють набряк і збільшення грудної залози, а також виділення секрету, який є за своїм складом молозивом. При нагноєнні з'являється почервоніння шкіри, флуктуація. Застосовують теплові процедури, антибіотики. При нагноєнні роблять розріз і дренування гнояка.
Мастит в юнацькому віці, в період статевого дозрівання, спостерігається у підлітків обох статей, проходить сприятливо у вигляді обмеженого болісного
3ущільнення молочної залози. Іноді відмічається почервоніння шкіри і збільшення пахвових лімфатичних вузлів.
Лікування консервативне, тепловими процедурами. Звичайно через 2—3 тижні настає видужання.
Хронічний мастит спотерігається рідко і має характер хронічного гнійного та негнійного запалення молочної залози з частим утворенням абсцесу.
Хронічний негнійний мастит характеризується ущільненням і набряком тканин молочної залози, іноді підвищенням температури і лейкоцитозом.
Лікування полягає в широкому розрізі порожнини абсцесу з обов'язковим гістологічним дослідженням для виключення раку.
Застосовують консервативне лікування, опромінювання невеликими дрібними дозами рентгенівського проміння; у тривких випадках видаляють ущільнення і досліджують під мікроскопом.