Особливості оцінки стану харчового статусу осіб, які займаються фітнесом.

Особливості анкетного опитування осіб, які займаються фітнесом для оцінки стану їх харчового статусу були наведені вище за текстом, тому зупинимось тільки на об’єктивних показниках оцінки.

При проведенні оцінки харчового статусу спортсменів враховують ті ж основні об’єктивні показники, що й для інших груп населення. Але є й відмінності, які обумовлені необхідністю враховувати і вплив харчування на спортивну відповідність спортсмена вимогам його спортивної спеціалізації. Навіть на такі, як естетичність та краса статури, що має велике значення в таких видах спорту як спортивні танці ( в залі та на льоду ), художня гімнастика, тощо. В значній мірі, така відповідність залежить від величини маси тіла спортсмена. Тому, дуже важливим є розрахунок маси тіла спортсмена, в залежності від оптимальності складу його тіла, для покращення відповідності самого спортсмена (спортсменки) вимогам конкретного виду спорту. В цьому плані, в спортивній дієтологічній практиці, широко застосовується визначення відсотку жиру в загальній масі тіла, для наступного використання в проведенні корекції ваги та статури спортсмена.

Вказані положення викладені в рекомендаціях фахівців Американської асоціації дієтологів ( цит. за Крістін А. Розенблюм, 2006 ).

Важливо відмітити, що керуватися показниками вмісту жиру для оцінки харчового статусу спортсменів, рекомендується тільки відносно дорослих спортсменів. Використання цих показників стосовно спортсменів, які не досягли статевої зрілості, може призвести до негативних наслідків для їх здоров я.

Нормальним діапазоном вмісту жиру у тілі людини для не спортсменів складає 15-18 % для чоловіків та 20-25 % для жінок. Небезпечні рівні вмісту жиру складають < 4 % для чоловіків і < 10 % для жінок. Оптимальний склад тіла за вмістом жиру для спортсменів різних спеціалізацій з урахуванням статі наведений у таблиці 4. Класичні методи визначення вмісту жиру у тілі людини за величиною шкірно-жирової складки розглядалися вище за текстом.

Додатково можуть бути використані і інші більш точні методи визначення вмісту жиру, такий наприклад як рентгенівська абсорбциометрія. Використання сучасних високоточних інструментальних методів визначення вмісту жиру, дозволяє максимально зменшити похибки у визначеннях , які виникають насамперед за рахунок процесу дегідратації організму при користуванні деякими дієтами.

Інші підходи відносно визначення маси тіла особи, яка займається фітнесом можуть включати індивідуальний аналіз маси тіла (найнижча маса у дорослому віці, методи визначення маси м язів тощо).

Хід розрахунку маси тіла на основі оптимального ( бажаного ) складу тіла.

Приклад.

Реальна маса тіла жінки, яка займається фітнесом складає 61,4 кг, вміст жиру у тілі становить 23 %, бажаний вміст жиру ( за бажанням спортсменки ) повинен становити – 15 %. За останні 5 років маса тіла жінки при зважуваннях, за умов задовільного загального стану здоров я, не була меншою за 55 кг ( мінімальна маса тіла ).

Питання.

Якою за вказаних умов (бажаний вміст жиру-15 %), повинна бути маса тіла жінки, яка займається фітнесом ?

Проведення розрахунків.

- жирова маса за умов 23 % жиру складає ( 61,4 кг помножити на 0,23 ) – 14,1 кг, а за умов 15 % жиру ( 61,4 кг помножити на 0,15 ) – 9, 2 кг;

- маса тіла, яка не має жиру складає ( 61,4 – 14,1 ) - 47, 3 кг;

- маса тіла при бажаному вмісті жиру 15 % повинна становити ( 43 плюс 9,2 ) – 56,5 кг;

Аналіз отриманих результатів.

Визначена вага тіла більше мінімальної за останні 5 років і яка становить 55 кг. Тобто, за результатами зменшення вмісту жиру у тілі спортсменки, не буде зменшення маси її тіла нижче мінімального за останні 5 років рівня.

Висновок.

Зменшення вмісту жиру до 15 % допустиме і може надалі служити одним з критеріїв оцінки харчового статусу на правильність харчування жінки яка займається ФК.

Рекомендації.

За результатами розрахунків, може використовуватися дієта «згонки» маси тіла («ваги») для доведення маси тіла жінки, яка займається фітнесом з 61,4 кг до 56,5 кг. Потім можуть складатися харчові раціони, які за своєю енергетичною цінністю та складом нутрієнтів будуть підтримувати вагу ( масу ) тіла жінки, яка займається фітнесом у вибраних межах, тобто 56,5 кг при вмісті жиру у тілі 15 %. При цьому, стан харчування необхідно контролювати з використанням і інших показників харчового статусу.

За схемою, яка була наведена у прикладі, можна розрахувати і допустимі рівні підвищення маси тіла, шляхом вже збільшення ( а не зменшення як у прикладі) маси жирових відкладень особи, яка займається фітнесом.

Для оцінки стану харчового статусу осіб, які займаються фітнесом з метою наступної корекції фактичного харчування, за результатами оцінки, використовують поряд з іншими методами і методи проведення функціональних проб.

Відносно оцінки харчування спортсменів та осіб, які займаються фітнесом достатньо інформативною та поширеною в практиці дієтологічних досліджень використання функціональних проб є проба на визначення глікемічного індексу ( ГІ ). ЇЇ ми і розглянемо.

Глікемічний індекс (ГІ) та його використання при оцінці стану харчового статусу осіб, які займаються фітнесом.

Глікемічний індекс ( ГІ ) – реакція глюкози крові на 50-грамову порцію вуглеводів у продукті, яка виражена у відсотках до такої ж кількості вуглеводів зі стандартного продукту або продукту з яким порівнюють.

ГІ є одним з інструментів вибору найменувань продуктів для спортсменів за станом їх харчового статусу. Тобто, інструментом корекції фактичного харчування спортсмена за результатами оцінки його харчового статусу Для спортсменів у яких після значних навантажень можуть з являтися ознаки гіпоглікемії, до початку дачі навантажень в склад харчового раціону включаються продукти з низьким ГІ. І навпаки, після великих навантажень до складу харчового раціону включають продути з високим ГІ для поповнення запасів м’язового глікогену. Методика визначення ГІ описана у відповідній літературі з питань лабораторних досліджень.

Відмітимо тільки розподіл продуктів на 3-ри групи за величиною ГІ (що використовується на практиці):

• високий, ГІ більше 85: глюкоза, морква, картопля, більшість видів хлібу, спортивні напої, тощо;

• середній, ГІ у межах - 60-85: сахароза, морозиво, білий хліб, ванільні вафлі, більшість домашнього печення, солонуваті чіпси, тощо;

• низький, ГІ менше 60: фруктоза, більшість молочних продуктів, яблука, сливи, горіхи, темний та білий рис, йогурти тощо.

Крім того, при оцінці стану харчового статусу спортсменів та осіб, яуі займаються фітнесом застосовуються методи медичного контролю за забезпеченням організму вітамінами. Вони включають клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму, функціональні проби визначення гіповітамінозу вітаміну С (методика визначення резистентності капілярів тощо), визначення темнової адаптації як ознаки гіповітамінозів А, В2, тощо. Ці методики детально описані в спеціальній літературі та в підручниках з гігієни та дієтології.

При використанні комп ютерних програм для оцінки харчового статусу спортсменів та осіб, які займаються фітнесом, у першу чергу оцінюються склад тіла ( вміст жиру, тощо ). Додатково до інформаційних комп ютеризованих систем вводяться оцінка показників стану здоров’я, фізичної працездатності, визначення біоритмів харчування тощо.

РОЗРОБНИК: доктор меднаук, проф., професор кафедри спортивної медицини О.І. Циганенко.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

КАФЕДРА спортивної медицини

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ №6

ТЕМА: .Проблема біоритмології та правильного харчування у осіб, які займаються фітнесом.

Для студентів 3 курсу 1 семестру

За напрямком підготовки для бакалаврів