НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

КАФЕДРА спортивної медицини

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ №1.

ТЕМА: Основні принципи та положення раціонального, здорового та адекватного харчування, застосування фітнес – харчування з урахуванням особливостей та характеру т фітнес – програм у фітнесі.

Для студентів 3 курсу 1 семестру

За напрямком підготовки для бакалаврів

6.010203… «Здоров’я людини»

«Затверджено»

на засіданні кафедри

пр.№ ___ від «___ » вересня 2015 р.

завідувач кафедри, доцент С.М. Футорной

Рекомендована література.

1. Глобальная стратегия ВОЗ по питанию, физической активности и здоровью: Руководство для стран по мониторингу и оценке осуществления (Руководство, Испания, Мадрид, 2007 г.).

2. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (1994 р. з доповненнями).

3. Методичні рекомендації для лікарів загальної практики - сімейної медицини з приводу консультування пацієнтів щодо основних засад здорового харчування (згідно наказу МОЗ України №16 від 14.01.2013).

4. Методические рекомендации в области оздоровительного (функционального) питания при различных состояниях. Утверждены Единым реестром программы «Здоровое питание – здоровье нации» № 324.09 – МСФ/03 от 18.02.2009 (Российская Федерация).

5. ГОСТ Р 52349 – 2005. Термины и определения. Функциональный пищевой продукт (Российская Федерация).

6. ГОСТ Р 52349 - 94. Термины и определения. Общественное питание (Российская Федерация).

7. Програма CINDI (Countrywide Integrated Noncommunicable Diseases Intervention - Загальнонаціональна інтегрована профілактика неінфекційних захворювань), щодо здорового харчування.

8. Примірне положення про центр первинної медичної (медико – санітарної) допомоги (затверджено наказом МОЗ України №131 від 23.02.2012 р

9.Значення раціонального харчування для підтримки здоров’я молоді /О.В. Кузьмінська, М.С. Червона. – К.: Державний інститут сім’ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень, 2004. – Кн.4. – 128 с. – (Серія формування здорового способу життя молоді: у 14 кн.).

10.Смоляр В.И. Рациональное питание. – К.: Наукова думка, 1991. – 367 с.

11.Лифляндский В. Энциклопедия здорового питания. Серия Жизнь и здоровье. – М.: Олма Медиа групп, 2012. – 200 с.

12.Стенфорд Делл. Счетчик калорий, жиров и углеводов. Руководство по здоровому питанию. – М.: Из-во АСТ, 2008. – 112 с.

13.Сплавський О.І., Волошин О.І. Основи оздоровчого харчування. – Чернівці: Букрек, 2012. – 755 с.

14.Кручаниця М.І. Основи оздоровчого харчування. Навч. посібник для ВНЗ фізичного виховання і спорту/Круча ниця М.І.,Михайлович С.О. Розумник Н.В. – Ужгород: «Видавн.УДУ», 2004- 172 с.

15.Лиходід В.С. Оздоровче харчування: Навч. посібник для студентів ф-ту фізичного виховання. – Запоріжжя: «Видавн. ЗНУ», 2006. – 236 с.

16.Гурвич М.М. Лечебное и оздоровительное питание. Полный справочник. – М.: ЭКСМО, 2009. – 850 с.

17.Воробьев В.И. Организация оздоровительного и лечебного питания. – М.: Медицина, 2002. – 450 с.

18.Кусмарцева О.Ф. Оздоровительные диеты. – М.: Мир Книги, 2006. – 320 с.

19. Диетология. Руководство/ Под ред. Ю.А. Барановского. – Серия спутник врача. – Спб: «Из-во Питер», 2013. – 1024 с.

20. Бойко Е.А. Питание и диета для спортсменов. – М.: Вече, 2006. – 176 с.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Фітнес – програми та їх врахування відносно харчування осіб, які займаються фітнесом, програмування фітнес – харчування.

2. Основні принципи харчування осіб, які займаються фітнесом.

3. Програмування фітнес – харчування для забезпечення учбово – тренувального процесу.

1. Фітнес – програми та їх врахування відносно організації харчування осіб, які займаються фітнесом, програмування фітнес – харчування.

1. Загальні положення розробки (програмування) фітнес-програм.

Основою проведення учбово-тренувальних занять (учбово – тренувального процесу) в сучасному фітнесі (сучасній фітнес – індустрії) є складання і використання на практиці фітнес – програм до складу яких повинні входити і питання фітнес – харчування, з урахуванням їх особливостей.

Згідно термінології ВООЗ тип харчування осіб які займаються спортом та фізичною культурою визначають як адекватне, спеціалізоване харчування, де головною вимогою є необхідність у його адекватному поєднання з вимогами, метою та задачами програм фізичного виховання (в фізичному вихованні) та програм спортивної підготовки (у спорті).

Що стосується безпосередньо фітнесу, то фітнес – програми визначають як форми та напрямки рухової активності, як спеціально організованої в рамках групових так і індивідуальних (персональних) занять і, які можуть мати як оздоровчо – кондиційну спрямованість (зниження ступеню ризику розвитку захворювань, оздоровчий вплив на патологічні стани такі як ожиріння тощо), так і досягнення та підтримання належного рівня фізичного стану, спеціалізовані програми для певних груп населення (вагітних жінок, породіль тощо) з додаванням до них програм з фітнес – харчування, як суттєвого елементу фітнес - програм.

В загалі в зміст поняття фітнес входять багатофакторні компоненти: фізична підготовленість та фізична працездатність, правильне, адекватне харчування, соціальна активність, у тому числі боротьба зі стресами, а також інші задачі для досягнення здорового способу життя, профілактики захворювань, подовженості терміну життя тощо.

Якою б оригінальною не була та або інша фітнес – програма, в структурі фітнес програми виділяють такі основні частини (компоненти):

- розминка;

- кардіореспіраторний компонент (частина програми, орієнтована на розвиток насамперед аеробної продуктивності);

- силова частина (спрямована на розвиток силових можливостей);

- компонент розвитку гнучкості (стретчинг);

- компонент розвитку координації (координаційне тренування);

- заключна (відновна) частина.

Всі ці компоненти виконання на практиці фітнес – програм повинні бути забезпечені адекватним харчуванням осіб, які займаються фітнесом.

Наведена узагальнена структура фітнес – програм може піддаватися змінам в залежності від цільової спрямованості занять, рівня фізичного стану осіб, які займаються фітнесом і інших чинників та обставин.

2. Основні напрямки формування (програмування) фітнес – програм.

Зараз нараховують декілька сотень (а за деякими твердженнями навіть і тисяч) фітнес - програм різних напрямків з використанням як різних видів фітнесу так і додатково елементів спорту (біг, ходьба, велосипедний спорт, спортивні ігри тощо), серед яких найбільш популярним (та значущим) є застосування у фітнес - програмах такого виду фітнесу (та його різновидів) як аеробіка.

І це не випадково, а обумовлено тим, що саме аеробіка була рекомендована експертами ВООЗ, як вид фітнесу, який придатний для вирішення положень поєднання правильного, адекватного харчування сучасної людини з її руховою активністю. В значній мірі це обумовлено тим, що аеробіка є дуже ефективним засобом профілактики основної причини смертності та скорочення термінів життя сучасної людини - серцево – судинної патології.

Взагалі існує багато різноманітних класифікацій основних напрямків сучасних фітнес – програм.

Таке різноманіття фітнес – програм та відповідно і їх класифікацій визначається прагненням фітнес – індустрії задовольнити інтереси широких верств населення, яке бажає і займається фітнесом. В цілому ж кількість фітнес – програм не обмежена, а їх кількість продовжує зростати.

Так стосовно реалізації інтересів різних верств населення виділяють інтегративні, узагальнені фітнес – програми, які призначені для широких верств населення, фітнес – програми орієнтовані на спеціальні групи населення, а саме для дітей, для літніх людей, для жінок в до – та післяпологовому періоді, для осіб з високим ризиком виникнення захворювань або таких, що вже мають захворювання, осіб які потребують корекції складу та маси тіла (насамперед при наявності ожиріння та метаболічного синдрому) тощо.

Виділяють також фітнес - програми різної подовженості за часом їх застосування: короткострокові для вирішення конкретної задачі (наприклад для проведення термінової корекції маси та складу тіла) та довгострокові фітнес – програми для вирішення широкого кола задач для досягнення здорового способу життя.

Найбільш універсальною є класифікація фітнес – програм за напрямком рухової активності.

Так визначають програми, що ґрунтуються на одному виді рухової активності (наприклад аеробіка, оздоровчий біг тощо), на поєднанні декількох видів рухової активності (наприклад аеробіка і стретчинг тощо), а також на поєднанні декількох видів рухової активності і різних елементів здорового способу життя (наприклад поєднання аеробіки і загартування ).

Що стосується фітнес – харчування осіб, які займаються фітнесом, то у першу чергу необхідно враховувати адекватність (спеціалізацію) харчування стосовно переважаючого напрямку рухової активності, а саме кардіореспіраторної спрямованості, силової спрямованості, а також спрямування на покращення гнучкості, координації тощо.

Основним представником рухової активності кардіореспіраторного спрямування є аеробіка.

Аеробіка є терміном, який достатньо точно відображає суть тренування аеробного характеру з переважно аеробним характером фізичних навантажень. А аеробний характер таких додаткових циклічних вправ як біг, плавання, катання на велосипеді тощо додає їй ще й додаткову оздоровчу цінність.

Використання ж такого різновиду аеробіки як акваеробіка дозволяє ще й суттєво зменшити навантаження на опорно – руховий апарат для осіб з надлишковою масою тіла та ожирінням в процесі проведення занять і як наслідок зробити заняття фітнесом більш безпечними для цієї категорії пацієнтів за рахунок зменшення вірогідності виникнення травм.

Стосовно фітнес – харчування при заняттях аеробікою та її різновидами основним його компонентом є забезпечення аеробного механізму енергетичного забезпечення тренувального процесу та спеціальної аеробної витривалості.

В останній час в самостійний «блок» програм з аеробіки виділилося координаційне тренування, яке включає різні функції рівноваги. Особливою популярністю координаційні тренування користуються у дітей та осіб вікової групи після 40-50 років. Фітнес – індустрія випускає спеціальне обладнання для координаційних тренувань: спеціальні гумові полу сфери, рухомі платформи, м’які валики з паралону, аеростепи, гумові модулі тощо. Відповідно фітнес-харчування для осіб, які займаються координаційним тренуванням повинно сприяти покращенню координаційних спроможностей людини.

Дуже популярними є танцювальні види аеробіки, особливо для дітей та підлітків з використанням сучасних танців таких як хіп-хоп, фанк, хаус. Для жінок використовуються східні танці живота, індійські, латиноамериканські танці, джаз – гімнастика тощо. Не виходять з моди і уроки, які побудовані на елементах класичного танцю (боді – балет). Завдяки емоційності, інтенсивності, координаційній складності вправ даний напрямок рухової активності є універсальним засобом для розвитку фізичних якостей, виховання граціозності, пластичності рухів, коректування фігури. Цей напрямок має багато спільного з спортивними танцями професійного спорту і як і він вимагає спеціального врахування при складанні програм фітнес – харчування.

Велике значення в практиці сучасного фітнесу займають програми рухової активності силового (анаболічного) спрямування. Для цього у більшості фітнес – клубів є тренажерні зали з відповідними тренажерами, які дозволяють ефективно підвищувати силові можливості осіб, які займаються фітнесом. При цьому повинен виконуватися один з ведучих законів фітнесу - гармонійне поєднання вправ, які спрямовані на покращення функціонування серцево – судинної системи розвиток силових спроможностей. Важливим елементом фітнес – програм силового спрямування є фітнес – харчування, яке спрямоване на нарощування м’язів і відповідно силових можливостей осіб, які займаються фітнесом.

Важливим та популярним напрямком рухової активності зі спрямуванням на гнучкість є стретчинг – вид фітнес – програми з розвитком м’язової тканини і рухливості в суглобах.

Організовані після основної розминки, після закінчення аеробної або силової частини тренування, а також на рівні самостійних занять, вправи стретчинга знижують надмірне нервово-психічне напруження, ліквідують синдром відстроченого болю у м’язах, служать запобіжним засобом від травматизму, є необхідним елементом занять на силу. Відповідно всі ці процеси рухової активності повинні бути забезпечені відповідним фітнес – харчуванням (що отримало спеціальне визначення в дієтології фітнесу як хондропротекція).

Значне місце у роботі фітнес – клубів займає напрямок рухової активності, який спрямований на вирішення оздоровчо – кондиційних питань, таких як корекція маси та складу тіла, що особливо актуально стосовно осіб з наявністю таких патологічних станів як ожиріння різного ступеню та при наявності метаболічного синдрому. В цьому напрямку використовуються підходи до харчування зі зниженням енергетичної цінності харчових раціонів, такі як ступінчате зниження енергетичної цінності харчування, використання спеціальних фітнес – дієт з зменшеною (обмеженою) енергетичною цінністю тощо.

Для забезпечення вказаних напрямків рухової активності сучасні фітнес – клуби мають спеціальні тренажерні зали, в яких є зони кардиотренажерів, силових тренажерів, для вправ на розтягування та проведення занять з координаційного тренування тощо.

Сучасні фітнес – програми включають в себе також вирішення питань пост (після) травматичної реабілітації, поетапної тренувальної підготовки (етапи тренувального процесу у фітнесі), високо інтенсивного тренування з елементами атлетизму тощо, що також необхідно враховувати при складанні відповідних програм фітнес – харчування. Стосовно високо інтенсивного тренування при організації фітнес – харчування необхідне використання нутрієнтів та препаратів для підтримання біохімічного гомеостазу організму, використання нутрієнтів, які спрямовані на прискорення процесів відновлення після значних фізичних навантажень тощо.

Особливе питання становлять відносноно фітнес - харчування фітнес – програми з елементами східних двобоїв: кікбоксингу, ушу, карате, тайцзі, де використовуються спеціальні підходи як до фітнес – програм так і до фітнес - харчування, які характерні для «східних кухонь» і навіть своєрідні «філософії» харчування.

Особливі «філософії», в тому числі і відносно харчування, мають також і східні оздоровчі практики. Серед яких необхідно відмітити індійську йогу та китайські оздоровчі системи. Так в основі китайських оздоровчих систем лежить китайська філософія та медицина. Історія йоги нараховує вже декілька тисячоліть. Йога тісно пов’язана з одним з шести філософських вчень Індії – саньхі.

І цей величезний перелік різноманіття фітнес – програм можна продовжити і продовжити.

Таким чином, сучасний фітнес, як система та ціла індустрія фізичного виховання, має достатньо складну та багатогранну структуру, що потребує всебічного її дієтологічного забезпечення з використанням всіх можливостей фітнес – дієтології, як складової частини фітнес – програм так і дієтології в цілому.