2 Класифікатор єскд

Класифікатор виробів і конструкторських документів [4] (надалі класифікатор) представляє собою систематизоване зведення найменувань класифікаційних угрупувань виробів і використовується для вибору коду класифікаційної характеристики позначення виробу і його основного конструкторського документа.

У класифікатор включені класифікаційні характеристики деталей, складальних одиниць, комплектів, комплексів.

Класифікатор складається з 100 класів. В даний час всі вироби класифікуються в 49 класах, решта класів є резервними і можуть бути використані для розміщення нового виду виробів.

Використання класифікаторів обумовлює:

- створення єдиної інформаційної мови для автоматизованих систем управлення і тематичного пошуку виробів і конструкторських документів, запобігаючи розробкам аналогічних виробів;

- впровадження засобів обчислювальної техніки у сфері проектування і управлення;

- автоматизовану розробку конструкторських документів узагальнювального характеру (відомість специфікацій, відомість покупних виробів і інших), які складаються з використанням позначень інших документів;

- створення загальних специфікацій, які використовуються для планування і управління виробництвом виробів;

- використання різними підприємствами і організаціями конструкторської документації, розробленої іншими підприємствами без її переоформлення;

- визначення об'єктів і напрямів уніфікації і стандартизації.

Класифікатор побудований по ієрархічному десятковому методу, заснованому на дедуктивному логічному діленні множини, що класифікується. Цим методом досягається конкретизація ознак і класифікація виробів і документів на кожному подальшому ступеню класифікації.

Всю безліч виробів розділено на наступні групи класів:

• класи виробів по видах техніки;

• класи виробів загальномашинобудівних;

• класи деталей.

На першому рівні класифікації складальних одиниць, комплексів, комплектів, тобто при формуванні класів використана функціональна ознака, яка дає уявлення про вироби класу і відрізняє їх від виробів інших класів. При класифікації виробів в класах в основному використані наступні ознаки:

- функціональна (основна експлуатаційна функція, що виконується виробом);

- конструктивна (конструктивні особливості виробу);

- принципу дії (фізичний, фізико-хімічний процес, на основі якого діє виріб);

- параметрична (величини і ступені точності робочих параметрів виробу: основні розміри, потужність, напруга, сила струму, частота та ін.);

- найменування виробу.

Найбільш загальні ознаки, що використовуються на верхніх рівнях класифікації, конкретизуються на подальших рівнях.

У п'яти класах деталей (71—75) на першому рівні класифікації (підклас) застосована ознака «геометрична форма», яка є найбільш об'єктивною і стабільною, що розкриває істотні характеристики деталі незалежно від її функціонального призначення і приналежності до інших виробів.

Ознака «геометрична форма» конкретизується на подальших рівнях класифікації (група, підгрупа, вид) за наступними ознаками: параметрична, конструктивна, службового призначення, найменування деталі.

Кожний клас класифікатора ділиться на 10 підкласів (від 0 до 9), кожний підклас — на 10 груп, кожна група — на 10 підгруп, кожна підгрупа — на 10 видів.

Нульові підкласи використовуються для класифікації загальних документів, нульові групи, підгрупи і види для класифікації не використовуються.

На кожен клас виробів розроблений довідковий том, котрий містить сітку підкласів, груп, підгруп і видів, а також алфавітно-предметній покажчик виробів, що класифікуються в даному класі. У цих покажчиках надані в алфавітному порядку найменування виробів і коди їх класифікаційних характеристик.

Для класів деталей розроблений загальний алфавітно-предметний покажчик окремим довідковим томом. Окрім цього, на кожний клас деталей існує ілюстрований визначник деталей.