- •Робота № 1. Розрив стального зразка зі зніманням діаграми розтягу.
- •Проведення випробувань.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 2 Визначення модуля пружності при розтязі
- •Проведення випробувань.
- •Протокол випробувань
- •Робота № з Визначення коефіцієнта поперечної деформації сталі
- •Проведення випробувань.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 4 Випробування чавуна на стиск
- •Протокол випробувань
- •Робота № 5 Випробування на стиск дерева до зруйнування
- •Протокол випробувань
- •Робота № 6 Випробування сталі на зріз
- •Проведення роботи.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 7 Випробування дерева на сколювання
- •Проведення випробувань.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 8. Випробування циліндричної пружини
- •Проведення випробувань.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 9 Визначення критичної сили при поздовжньому згині
- •Проведення роботи.
- •Протокол випробувань
- •Робота № 10 Визначення ударної вязкості
- •Проведення роботи.
- •Протокол випробувань
- •Лабораторна робота № Визначення переміщень при згині стальної балки прямокутного поперечного перерізу, що вільно лежить на двох опорах
- •Проведення випробувань
- •Дослідження нормальних напруг при згині вільно лежачої балки
- •Проведення випробувань
- •Визначення реакції середньої опори в статично невизначеній балці
- •Дослідження косого згину балки, защемленої одним кінцем
- •Проведення випробувань
- •Дослідження косого згину балки, защемленої одним кінцем
- •Проведення випробувань
Робота № 1. Розрив стального зразка зі зніманням діаграми розтягу.
Мета роботи. Вивчення особливостей процесу розтягу стандартного стального зразка, визначення характеристик міцності та пластичності, питомої роботи деформації:
Загальні відомості. При розрахунках на міцність, жорсткість і стійкість механізмів машин та споруд необхідні вихідні дані про фізико-механічні характеристики матеріалів, що використовуються.
Випробування на осьовий розтяг та стиск є основними видами механічних випробувань, так як при цьому виконується однорідність напружено-деформованого стану зразка, і діаграма деформування інформує про найбільш важливі властивості випробуваних матеріалів.
Для випробувань застосовують зразки круглого (рис.1а) та прямокутного ( рис. 1б) перерізів, у яких виділяється робоча зона.
|
Рис. 1. Ескіз зразка |
Кінці зразків мають потовщення для розміщення в захватах випробувальної машини. При виділенні робочої зони необхідно врахувати, що рівномірне напруження установлюється на поперечному перерізі, віддаленому від місця прикладання навантаження на відстані, що в 1.5 - 2 рази перевищує поперечні розміри зразка. Довжина робочої зони зразка приймається в залежності
,
де A0 - площа поперечного перерізу зразка.
Для запобігання виникнення осередку концентрації, що сприяє не- рівномірному розподілу деформацій, необхідно ретельно обробити поверхню і закруглення зразка.
Випробування проводяться на розривній машині Р-20 (рис.2), що дозволяє в процесі розтягу (стиску) реєструвати зусилля та відповідну деформацію зразка.
Машина представляє собою установку, що складається із пристрою навантаження І і пульту керування ІІ. Навантажуючий пристрій призначається для деформування та руйнування випробуваного зразка. Пульт керування служить для керування процесом навантаження зразка і контролю за величинами навантажень і деформацій. Навантажуючий пристрій і пульт керування монтуються на фундаменті і з’єднуються трубопроводами.
Навантажуючий пристрій 1 виконано вертикально з гідравлічним приводом активного 6 і пасивного 7 захватів. Станина представляє собою
|
Рис.2. схема експериментальної машини |
раму, яка складається з основи 8 і траверси 9, що з’єднується колонами 10. В траверсі установлено робочий циліндр 11, на який спирається рухома рама, яка складається з траверси 12, активного захвату та двох тяг 13. Зразок встановлюється в захватах, відстань між якими регулюється за допомогою гвинта 14 з електричним приводом.
Пульт керування включає насосну установку з системою керування 3, силовимірювач 4 і діаграмний апарат 5 для запису залежності «навантаження - деформація». Керування навантаженням здійснюється ручкою дроселя 15, яка установлена на передній стороні пульта.
Шляхом
передаючого пристрою об’єктивні
дані про переміщення захвату і рівня
навантаження передаються на діаграмний
апарат, який записує «F-
»
діаграму.
|
Рис.3. Діаграма розтягнення вуглецевоїсталі |
Типова «F- » діаграма для пластичної вуглецевої сталі показана на рис. 3, на якій можна виділити такі характерні ділянки:
ОА - ділянка , що характеризує прямо пропорціонально залежність між навантаженням та подовженням зразка. На цій стадії розтягу справедливий закон Гука.
Напруження, яке визване навантаженням Рпр , після якого порушується закон Гука називається границею пропорціональності і визначається за формулою
ОВ - ділянка пружної деформації матеріалу. Точка В відповідає найбільшому значенню навантаження Fпр , при зніманні якого ще не виявляється залишкова деформація. Напруження, яке визване навантаженням Fпр називається границею пружності і визначається за формулою
Найбільше напруження, до якого при розвантаженні не виявляється залишкова деформація, називається границею пружності матеріалу.
Подальший розтяг зразка приводить до плавного переходу діаграми в горизонтальну ділянку СД, яка називається поличкою текучості. На цій стадії зразок розтягується при постійному значенні навантаження, яке позначається Fт . Текучість матеріалу супроводжується залишковим подовженням, яке не зникає після розвантаження.
Найменше напруження, при якому деформація зразка відбувається при постійному розтягуючому навантаженні називається границею текучості і визначається за формулою
Далі матеріал знову збільшує опір деформуванню. Цьому процесу відповідає висхідна ділянка ДЕ діаграми, яка називається ділянкою зміцнення. Точка Е відповідає максимальному навантаженню Fв , яке може сприймати зразок.
Напруження
викликане навантаженням Fв
називається тимчасовим опором або
границею міцності
і визначається за формулою
в
=
Подальший розтяг зразка проходить головним чином на невеликій ділянці зразка, що веде до утворення «шийки» та падіння навантаження. При рівні навантаження Fр проходить розрив зразка, чому відповідає точка K на діаграмі.
Напруження, яке визване навантаженням Fр називається напруженням розриву і визначається за формулою
Враховуючи,
що відносна деформація
(
повн
- абсолютне подовження) і використовуючи
вище приведені вирази діаграму «F-
» можна перебудувати в умовну діаграму
деформування
.
Повне
подовження зразка в момент розриву
дорівнює
де
- пружне подовження
-
залишкове подовження
Після
розриву зразка пружна деформація
зникає, тоді
.
Характеристика пластичності матеріалу - відносне залишкове подовження зразка при розриві і відносне залишкове звуження площы поперечного перерізу зразка визначаються у відсотках по відношенню до початкових розмірів
де
-
повна і початкова довжина зразка
відповідно:
Аш -площа поперечного перерізу «шийки»:
А0 -початкова площа поперечного перерізу.
Необхідно
врахувати, що вище приведені характеристики
міцності та пластичності в якійсь мірі
умовні, тому що визначаються по відношенню
до початкової площі перерізу F0
та довжині
. В реальності, за границею
пропорціональності площа поперечного
перерізу, а з утворенням «шийки», довжина
зони деформації значно змінюється. Для
побудови діаграми дійсних напружень
необхідно вимірювати діаметр зразка в
декількох перерізах по довжині в процесі
навантаження і відносити навантаження
до найменшої площі перерізу.
Треба мати на увазі, що при розтягу зразка із крихких матеріалів на діаграмі відсутня площадка текучості і руйнування проходить при незначній деформації. Необхідно відзначити, що на характеристики міцності та пластичності впливають такі фактори, як швидкість деформування, термічна та технологічна обробка, температура і т.і.
Крім характеристик міцності та пластичності діаграма «Р - » дозволяє оцінити роботу деформування. Точна величина роботи деформування, що необхідна для подовження зразка на є інтегральною характеристикою і визначається за формулою
Отож,
вона визначається як площа ділянки
кривої «
F
-
»
від нуля до визначеного подовження
«
»
і складається із суми роботи пружного
деформування і пластичного деформування
.
Розділивши повну роботу деформування на об’єм робочої частини зразка, одержимо питому роботу деформування, роботу, яку витратили на деформування одиниці об’єму матеріалу;
