- •Тема 1 сучасний стан енергетики та енергозабезпечення в україні. План лекції
- •1.1 Основні поняття та визначення енергозбереження.
- •1.2. Енергоресурси та електростанції України.
- •1.3. Втрати електричної енергії в мережі.
- •1.3.1 Вплив якості електроенергії на роботу електрообладнання.
- •1.3.2 Основні заходи щодо поліпшення якості електричної енергії.
- •1.3.3 Підвищення надійності електропостачання.
- •Тема 2 енергетична безпека україни. План лекції
- •2.1 Основні положення енергетичної безпеки України.
- •Головні цілі енергетичної безпеки.
- •Причини енергетичних проблем в Україні.
- •2.3.1 Напрями екологізації пек
- •Тема 3 правові взаємовідносини учасників енергозабезпечення україни. План лекції
- •3.1. Державні нормативні акти регулювання енергоринку.
- •3.2. Правила користування різними видами енергії та енергоносіїв.
- •3.2.1 Правила користування електричною енергією від 31 липня 1998 р.
- •3.2.2 Правила користування тепловою енергією від 28.10.1999 р.
- •3.2.3 Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України.
- •3.3. Порядок укладання договорів на використання енергоносіїв, їх зміст та особливості.
- •Тема 4 організаційно – технічні основи забезпечення підприємств енергоресурсами. План лекції
- •4.1 Суть та задачі експлуатації енергетичного господарства
- •Структура та функції органів управління енергетичним господарством.
- •Основні техніко-економічні показники діяльності господарства
- •Резерви та напрями вдосконалення енергетичного господарства.
- •Тема5 організація обліку споживання енергоресурсів План лекції
- •Юридичне оформлення відповідальних за споживання та облік енергоресурсів на підприємстві.
- •Технічні засоби обліку. Вимоги до їх конструкції та технічного стану, умов монтажу. Перевірка засобів обліку енергоспоживання
- •5.3 Порядок документування та оформлення результатів обліку енергоресурсів на підприємствах. Межа розподілу відповідальності постачальника та споживача
- •Тема 6 система оперативного управління електро-, тепло-, газопостачання підприємств. План лекції
- •Управління матеріальними ресурсами та виробничими запасами
- •Організація диспетчеризації виробництва
- •Взаємовідносини енергопостачальної компанії і споживачів енергії
- •Тема 7. Основні показники енергоефективності енергозабезпечення. План лекції
- •Нормування енерговитрат
- •7.2 Питомі норми енергоспоживання
Організація диспетчеризації виробництва
Диспетчеризація – це система централізованого оперативного контролю і регулювання робіт по виконанню виробничих завдань згідно календарних графіків. Головна ціль такої системи – попередити, знайти і ліквідувати виробничі несправності та відхилення від графіку, а також направити рух виробничого процесу в рамках встановленого режиму, забезпечивши умови для виконання виробничих завдань.
Диспетчеризація являє собою заключний етап оперативного управління виробництвом. У відповідності з головною ціллю диспетчеризація охоплює наступні види робіт:
- безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;
- виявлення відхилень від встановлених завдань і аналіз їх причин;
- прийняття оперативних заходів по усуненню і подальшому попередженню відхилень від графіку;
- координація поточних робіт взаємопов'язаних виробничих підрозділів для забезпечення рівного ритму виробництва у відповідності з календарним графіком.
Диспетчеризація здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів зв'язку і сигналізації. У роботі диспетчерних відділів широко застосовуються різні прибори і апарати як провідникових так і безпровідникових засобів зв'язку, телевізійні установки, світові табло, блоки автоматичного підрахунку і обліку випуску виробів, апаратура магнітного запису, звукопідсилюючі станції тощо.
На основі даних оперативного обліку і контролю ходу виробництва здійснюється оперативне управління всією виробничо-господарчою діяльністю підприємства.
Вся інформація, що надходить, наприклад, від виробничих підрозділів підприємства поділяється на групи:
- перша – направлена на ліквідацію збоїв на дільницях виробництва, які затримують або зривають добовий (змінний) план випуску продукції;
- друга – використовується для ліквідації несправностей, які порушують запланований хід виробництва, але не зривають добового плану випуску продукції;
- третя – систематична інформація про хід виробництва, використовується для контролю за процесом виробництва.
Диспетчеризація зводиться до безперервного контролю за ходом виконання плану виробництва і до поточного керування орієнтованого на виконання планових завдань.
Так комплексна функція диспетчеризації охоплює облік, контроль, аналіз, регулювання і реалізується відповідним структурним підрозділом підприємства – "диспетчерська служба".
Вищою інстанцією диспетчерської служби підприємства є начальник виробництва – він же головний диспетчер підприємства. Головний диспетчер володіє всією повнотою повноважень в області виробничої діяльності. Саме йому, як правило, делегується право керівника підприємства при вирішенні більшості виробничих питань. Він організує виробництво підприємства, ритмічне виконання планів підрозділами, систематично розраховує календарно-планові нормативи, залучаючи для цього відповідні служби підприємства, і втілює їх у виробництво. На основі цих нормативів і вибраних планово-облікових одиниць із залученням виробничо-диспетчерського відділу розробляються плани-графіки запуску-випуску деталей, вузлів та виробів в цілому. На основі планів диспетчерський апарат планово-розпорядницьких бюро організовує і відстежує реалізацію оперативних планів.