Управління матеріальними ресурсами та виробничими запасами
На основі наукових розробок і господарської діяльності підприємств були сформульовані основні принципи управління матеріальними ресурсами:
плюралізм джерел забезпечення (матеріальні ресурсі можна купувати як у оптовиків так і в самих виробників даних ресурсів);
самостійність підприємств-постачальників та підприємств-споживачів у використанні ресурсів, що знаходяться в рамках їх власності;
регулювання на основі діючих елементів державної економічної політики для досягнення збалансованості виробництва з матеріальними ресурсами;
ресурсозбереження і противитратність (ресурси та витрати мають знаходитись у рівновазі на загальнонеобхідному рівні);
ідентифікація використання матеріальних ресурсів для досягнення максимально можливого ступеню їх задіяння у виробничий обіг, тобто багатоцільового використання, головним чином, відходів;
комплексність (тобто задіяння всіх необхідних матеріальних ресурсів);
оперативність (спроможність системи швидко реагувати на потреби ринку та індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);
зворотність (можливість переходу продукції з натурально-речової форми у вартісну і навпаки);
сприйнятливість до науково-технічного прогресу (постійний розвиток, нова продукція, реклама, використання новітньої техніки у виробництві, маркетингу);
реалізація пріоритету споживача - задоволення індивідуальних і суспільних потреб у матеріальних ресурсах і послугах на необхідному рівні при найменших витратах;
Ці принципи мають працювати одночасно, бо визначають умови рівноважного стану і ефективного функціонування системи. У протилежному випадку система управління деформується, що призводить до збою в процесі матеріально-технічного забезпечення: виникненню дефіцитних ситуацій при одночасному виникненні надлишку запасів товарно-матеріальних цінностей.
У наш час підприємства забезпечені сучасною обчислювальною технікою, за допомогою якої стає можливим моделювання матеріальних потоків з врахуванням впливу різних факторів внутрішнього за зовнішнього середовища підприємства, а також розробка з урахуванням вказаних принципів систем управління матеріальними ресурсами.
Особливість системи управління матеріальними ресурсами в тому, що в ній відсутня ієрархія управління, і рух ресурсів виконується за допомогою реальних економічних важелів. У такій системі всі її користувачі рівноправні (привілегії мають тільки стабільно працюючі підприємства). В умовах ринкової економіки встановлюється поширений рівень витрат матеріальних ресурсів, який є суспільно необхідним, перевищення ж цього рівня негативно вплине на економіку підприємства – аж до банкрутства.
Управління запасами – це один з видів виробничої діяльності, об'єктом якої є створення і збереження запасів.
Ціль створення запасів на підприємстві – створення буферу між поставками матеріалів, комплектуючих і виключення необхідності безперервних поставок. А ціль управління запасами – знизити щорічні витрати на утримання запасів до мінімуму при встановленні задовільного обслуговування споживачів.
Розроблено багато систем управління запасами, їх вибір залежить від особливостей виробництва, цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту та ін.
Розглянемо декілька таких систем:
1. Система з фіксованим об'ємом замовлень. Об'єм замовлень суворо фіксований і не змінюється ні за яких умов. Для оптимізації розмірів замовлень використовують спеціальні методики і формули.
2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. В ній замовлення роблять у суворо визначені моменти часу через рівні інтервали, наприклад, раз у місяці, раз у неділю і т.д.
Ці дві системи у порівнянні приводять до висновку про наявність у них взаємних недоліків та переваг табл. 6.1.
Табл.
6.1 Порівняння основних систем управління
запасами
3. Система управління запасами "Канбан". Вона з'явилась як внутрішньовиробнича система (Японія, фірма Тойота, 70-ті роки). Система дозволяє мінімізувати довжину виробничого циклу, позбавитися з виробничих підрозділів складів матеріалів, готової продукції і скоротити до мінімально можливих об'єми між операційних запасів.
Система "Канбан" працює за принципом прямого поповнення запасів, але при дуже невеликому об'ємі серії запасу. Переваги: виробництво полуфабрикатів напряму пов'язане з реальним споживанням, не призводить до додаткового навантаження на відділ планування і дозволяє уникати великого об'єму паперової роботи. Непрямі переваги: відділ постачання виробництва дії м'яко і за короткий час пустий контейнер знову наповнюється.
Рисунок 6.1. Схема роботи системи "Канбан"
У виробничій системі Toyota мається унікальний метод управління виробництвом «Канбан» (Kanban), який грає важливу роль. Систему канбан також називають «Метод супермаркету», тому що ідея використання контрольних карт була запозичена в американських супермаркетів. На контрольних картах продуктів вказується інформація, наприклад, назва продукту, код товару і місце зберігання. В Toyota, коли процес звертається до попереднього процесу для отримання запчастин, він використовує канбан, щоб повідомити, які частини були використані.
Канбан дозволяє процесу (замовник) звернутися до попереднього процесу (супермаркет) для отримання необхідних частин, коли вони потрібні і в необхідній кількості. Щоб на попередніх етапах не робити зайвих частин і не доставляти їх на наступний етап. На рисунку 6.2 представлена ілюстрація принципу роботи системи Канбан з двома типами канбанов: картки виробничого замовлення (зелені) і картки відбору комплектуючих (коричневі).Зараз розроблені модифіковані версії системи "Канбан". Їх можна об'єднати в наступні типи системи "Канбан":
- поставки рівними партіями;
- поставка через рівні проміжки часу;
- варіювання об'єму партії;
- варіювання типів заготовок в партії.