- •Становлення господарського права як галузі права.
- •2. Господарські правовідносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів.
- •3. Організаційно-господарські відносини.
- •4. Роль держави у сфері економіки: форми, методи, засоби державного регулювання господарських відносин.
- •6.Методи господарського права, їх особливість та відмінність від методів цивільного та адміністративного права.
- •7. Джерела господарського права. Роль судової практики та звичаїв в системі господарського права.
- •8. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •Суб’єкти господарювання та суб’єкти організаційно-господарських повноважень: спільні та відмінні риси, їх відображення в господарському законодавстві.
- •Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин: поняття, ознаки, види, рівні правового регулювання.
- •Поняття та обсяг правосуб’єктності суб’єктів господарювання.
- •Проблеми ліквідації підприємств.
- •Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблеми вдосконалення.
- •Особливості правового регулювання створення, функціонування та припинення акціонерних товариств.
- •17. Угоди, правочини акціонерного товариства. Угоди акціонерів: проблеми правового регулювання.
- •18.Специфіка правового статусу холдингових компаній та їх різновиду – державних холдингових компаній.
- •19. Поняття, ознаки і види суб’єктів організаційно-господарських повноважень. Проблеми визначення їх правового статусу. (Дисертація Кравець)
8. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
Проблеми вдосконалення та реформування господарського законодавства розглядались з різних позицій в наукових працях та дослідженнях таких вчених, як: О. Вінник, С. Демченко, Р. Джабраілов, В. Джунь, Д. Задихайло, О. Зельдіна, Г. Знаменський, Р. Кібенко, В. Корстей, С. Кузьміна, В. Мамутов, О. Подцерковний, І. Спасібо-Фатєєва, О. Титова, В. Устименко, К. Хахулин, О. Шаповалова, В. Щербина, О. Ющик та інші.
Як зазначено у Концепції модернізації господарського законодавства сучасний стан даного законодавства є вкрай незадовільним. До недоліків господарського законодавства зазвичай відносяться: 1) значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів; 2) перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права, які стосуються одного предмета правового регулювання; 3) наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої дії – відомчих, регіональних, локальних; 4) наявність застарілих положень, прогалин; 5) наявність колізійних норм, особливо, що стосується неузгодженості, протирічивості положень Господарського кодексу і Цивільного кодексу, що, у свою чергу, свідчить про незавершеність кодифікації як господарського так і цивільного законодавства.
Серйозною проблемою господарського законодавства є те, що при прийнятті Господарського та Цивільного кодексів законодавець не зміг чітко розмежувати їхні предмети регулювання. У результаті достатньо велика частина майнових відносин, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності, виявилась врегульованою нормами обох кодексів. Неузгодженість кодексів породила значні труднощі у їх практичному застосуванні. У присвячених цим питанням дискусіях вченими-представниками як цивільного, так і господарського права – наводяться різні пояснення цьому і нерідко взаємні звинувачення. Проте слід віддати належне Н. С. Кузнєцовій, яка відверто визнає, що при розробці й прийнятті цих актів зміст Господарського та Цивільного кодексів не узгоджується, не була проведена належна експертиза розбіжностей у регулюванні практично тих самих відносин, що породжує безліч колізій у судовій практиці.
Враховуючи вищевикладене, доцільно буде зазначити позиції Ортинського В. Л. щодо шляхів вдосконалення господарського законодавства. Так, вчений, вказує, що обставини, які зумовлюють необхідність вдосконалення господарського законодавства відбувається за чотирма основними напрямами:
удосконалення господарського законодавства стосовно його змісту. Такий напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин та врегулювання традиційних відносин на нових засадах через прийняття нових або внесення відповідних до чинних нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з урахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно – створення нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин;
удосконалення господарського законодавства стосовно його правової форми. Цей напрям передбачає: а)істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин, що відповідає положенням Конституції України (ст. 92) та ст. 5 ГК України; б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої норма творчості, що забезпечується контролем Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів і набуття ними чинності за умови такої реєстрації; в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб’єктів господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрям своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку й інші питання;
удосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) розв’язання проблем, пов’язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів); б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм; в) консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дає змогу усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин); та інші.
Значна роль у вдосконаленні господарського законодавства належить господарським судам, які в процесі розгляду господарських справ:
виявляють прогалини, колізії, застарілі норми в чинному господарському законодавстві;
узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів);
