3. Організаційно-господарські відносини.

Література: Коваль В. М. Організаційно-господарські відносини і зобов’язання

Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія / О. П. Віхров. – К., 2008. – С. 201–279.

Коверзнев В. О. Відповідальність в організаційно-господарських відносинах як фактор забезпечення економічного суверенітету держави

Відповідно до ч.6 ст.3 ГК, організаційно-господарські відносини– відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Характерні риси: складаються у процесі управління господарською діяльністю, носять господарсько-управлінський характер, є відносинами «по-вертикалі». Зазначення в ч. 6 ст. 3 ГК на те, що організаційно-господарські відносини складаються у процесі управління господарською діяльністю, повинне інтерпретуватись так, що ці відносини є двосторонніми: кожна зі сторін здійснює на користь іншої певні дії. А у ч. 6 ст. 3 ГК недостатньо чітко визначається двосторонній характер організаційно-господарських відносин. Підстави виникнення цих відносин – акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, договори про утворення об’єднань, фінансово-промислових груп та ін..

Деякі «вертикальні» господарські відносини мають складну, багатошарову структуру. Це стосується, наприклад, відносин між органами податкової служби і суб’єктами господарювання. В залежності від характеру впливу на поведінку суб’єктів - на регулятивні та охоронні, за характером юридичного обов’язку - на активні і пасивні, за генетичним та функціональним зв’язком - на матеріально-правові і процесуально-правові (процесуально-регулятивні та процесуально-охоронні), за структурою юридичного змісту - на прості та складні, за складом і ступенем індивідуалізації суб’єктів - на відносні та абсолютні. Існує думка, що корпоративні відносиниє різновидом організаційно-господарськими. В. С. Щербина критично оцінив таку думку, оскільки в такий спосіб звужується зміст корпоративних відносин.

Як зазначає Віхров, організаційно-господарськими є відносини, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування, по-перше, наділений господарською компетенцією і, по-друге, здійснює організаційно-господарські повноваження (реалізує названу компетенцію) безпосередньо щодо суб’єкта господарювання. Обґрунтовує, що не можуть бути визнані господарськими (організаційно-господарськими) відносини у сфері господарювання, які складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування без безпосередньої участі суб’єктів господарювання.

4. Роль держави у сфері економіки: форми, методи, засоби державного регулювання господарських відносин.

Щодо ролі держави у сфері економіки писали: І. Галиця, О. Гальчинський, В. Геєць, І. Михасюк, В. Онегіна, Б. Панасюк, Б. Пасхавер, А. Чухно та інші – більше з економ точки зору

Статтею 10 Господарського кодексу України регламентовані основні форми та методи державного впливу на розвиток господарських відносини. З-поміж, варто зупинитися на наступних.

1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:

- структурно-галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

- інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним;

- амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі;

- політика інституційних перетворень, спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур;

- цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін;

- антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки;

- бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;

- податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів;

- грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки;

- валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання;

- зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

На загальнодержавному рівні

Ст.1 ЗУ "про Асоціації органів місцевого самоврядування" Асоціації органів місцевого самоврядування - це добровільні неприбуткові об'єднання, створені органами місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, узгодження дій органів місцевого самоврядування щодо захисту прав та інтересів територіальних громад, сприяння місцевому та регіональному розвитку.

Постанова КМУ від 2.04.2009 #309 було утворено раду з питань регіонального розвитку та місцевого самоврядування

ЗУ "Про засади державної регіональної політики" 5.02.2015

Відповідно до даного ЗУ метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку України та її регіонів, забезпечення їх соціальної та економічної єдності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.

Регіони: АРК, області, міста Київ та Севастополь

Макрорегіон - частина території України, декілька регіонів, об'єднаних певними ознаками

Мікрорегіон - частина території регіону

Ч.2 ст.2 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 дає визначення

саморегулівної організації професійних учасників фондового

ринку. Це неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність, крім депозитаріїв, утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Положення про об’єднання професійних учасників фондового ринку, затверджене Рішенням національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2012

Ст. 1 ЗУ «Про недержавні пенсійне забезпечення» від 9.07.2003 дає поняття саморегулівної організації адміністраторів недержавних пенсійних фондів.

5. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави\територіальної громади з приватним бізнесом

Державно-приватне партнерство в Україні — система відносин між державним та приватним партнерами, при реалізації яких ресурси обох партнерів об'єднуються з відповідним розподілом ризиків, відповідальності та винагород (відшкодувань) між ними, для взаємовигідної співпраці на довгостроковій основі у створенні (відновленні) нових та/або модернізації (реконструкції) існуючих об'єктів, які потребують залучення інвестицій, та у користуванні (експлуатації) такими об'єктами.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про державно-приватне партнерство" це співробітництво між державою Україна, АРК, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

Доречніше було б назвати Публічне приватне партнерство.

Це особлива форма співпраці.

Ознаки:

- сторони партнерства (одна із сторін - носій публічних інтересів (держава, тер громада, федерації) друга - представник(и) приватного бізнесу за притаманними їм інтересами)

- суспільна необхідність в реалізації складного та довгострокового проекту для успішного здійснення якого відповідному носієві публічних інтересів бракує можливостей

- партнерський або рівноправний характер взаємовідносин держ-приват партнерства

- об'єднання активів та управлінського досвіду учасників держ-приват партнерства

- опосередкування відносин держ-приват партнерства відбувається з допомогою правових документів, здебільшого договорів

- дотримання справедливості при розподілі ризиків між сторонами держ-приват партнерства та їх участі у використанні отриманих від такого партнерства результатів

Форми державно-приватного партнерства:

- договірна (відносини між сторонами опосередковуються через укладання договору (концесій, про спільну діяльність та інші договори))

- інституційна або корпоративна (здійснюються через створення окремої господарської організації, як правило акціонерного товариства).

Підзаконні НПА

- Постанова КМУ від 11.04.2011 #384. Затверджено порядок проведення конкурсу щодо порядку проведення аналізу здійснення державно-приватного партнерства

Зелена книга ЄС щодо публічно-державного партнерства 2004. Публічно-державне партнерство - Це форми співпраці між органами державної влади та діловим співтовариством, метою якої є забезпечення фінансування, будівництва, реконструкції, управління та обслуговування 0, інфраструктури чи надання послуг.

Особливості:

- довга тривалість відносин, які передбач співпрацю між державними і приватними партнерами за різноманітних аспектів запланованого проект

- метод фінансування проекту. Частково за рахунок приватного сектору.

- важлива роль організації експлуатанта

- розподіл ризиків між державним партнером та приватним партнером

В Україні сьогодні йде розробка низки проектів ДПП: автомобільна дорога Львів-Краковець, концесія Одеського морського порту (Мін Інфраструктури). Відповідно до закону впроваджується лише один проект в м. Малині Житомирської області (котельня, яка обігріває мікрорайон, надана в концесію).