2. Господарські правовідносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів.

Доктринальне визначення господарських правовідносин – це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають в сфері господарювання щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або іі організації, характеризуються особливим суб’єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів.

Дану тему досліджували: Тісунова В.М, Бондарчук А.В. Господарське право: Навчальний посібник,

Щербина В.С, Господарське право, Вінник О.М – Господарське право та інші.

Класифікація господарських правовідносин:

За метою:

нормотворчі – ураховується специфіка певних видів господарських правовідносин у процесі правового регулювання господарської діяльності;

навчальні – вивчаються характерні ознаки господарських відносин і пов'язаних з цим особливостей їх правового регулювання;

наукові – досліджуються певні види господарських правовідносин, визначаються оптимальні засоби їх правової регуляції та надаються відповідні рекомендації законодавцеві га практичним працівникам.

За характером правовідносин (п. 4 ст. 3 ГК України):

господарсько-виробничі відносини – майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Зазвичай набувають форми господарських зобов'язань. Зміст господарських зобов'язань визначається метою її учасників та актами, на основі яких вони укладаються;

організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Підставами їх виникнення с акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, договори про утворення об'єднань, статутні документи складних виробничо-господарських структур;

внутрішньогосподарські відносини – відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання (цехами, виробництвами тощо), і відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Права та обов'язки учасників внутрішньогосподарських відносин визначаються локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.

За галузями економіки та сферами управління:

у промисловості;

в агропромисловому комплексі;

у галузі транспорту;

у сфері приватизації державного та комунального майна;

у сфері економічної конкуренції та антимонопольної політики.

Відмежування

Сфера застосування: економіка або господарювання різного рівня (державного, територіального, локального).

Зміст: здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг та/або її організація)

Особливий суб’єктний склад: суб’єкт господарювання та інші учасники

Поєднання майнових та організаційних елементів

Значний ступінь правового регулювання на рівні актів законодавства поєднаний з локальним регулюванням

Сфера виникнення - господарські системи будь-якого рівня (державного - економіка країни, територіального - економіка певного регіону, локального - суб'єкти господарювання/господарські організації);

Урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм (містяться в актах господарського законодавства - в широкому розумінні, втому числі установчих документах), у певних випадках - ще й за допомогою господарських договорів (як правового документа), що забезпечують індивідуальне "підрегулювання" з урахуванням специфіки господарського зв'язку;

Об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного манна/нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності.