Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Samost_robota_Kravets_30_09-2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
195.07 Кб
Скачать

19. Поняття, ознаки і види суб’єктів організаційно-господарських повноважень. Проблеми визначення їх правового статусу. (Дисертація Кравець)

Суб’єкт організаційно-господарських повноважень – суб’єкт господарських правовідносин, який здійснює управління господарською діяльністю суб’єкта господарювання та/або її регулювання, складовою яких є контроль, при наявності для цього правових підстав та фактичних можливостей.

Досліджували дану тему: І. М. Кравець, О.М. Вінник, Л.К. Воронова, В.С. Щербина О.В. Дзера та інші.

Ознаки суб’єктів організаційно-господарських повноважень:

  1. обов’язкові учасники організаційно-господарських відносин;

  2. прямо або опосередковано здійснюють управління господарською діяльністю суб’єктів господарювання та/або регулювання господарської діяльності суб’єктів господарювання;

  3. юридичні підстави виникнення: нормативно-правові акти, установчі документи господарських організацій (об’єднань), організаційно-господарські договори;

  4. фактичні підстави: відносини власності, відносини контролю-підпорядкування, наділення організацйно-господарськими повноваженнями з регулюванням господарської діяльності, делегування організаційно-господарських повноважень;

  5. у ході реалізації своїх повноважень приймають обов’язкові рішення для суб’єктів господарювання, щодо яких вони здійснюються;

  6. здійснюють контроль по відношенню до суб’єктів господарювання, щодо яких реалізують свої повноваження.

Класифікація суб’єктів організаційно-господарських повноважень:

    1. залежно від форми здійснення організації господарської діяльності:

  • суб’єкти які здійснюють управління госп діяльністю (власники майна)

  • суб’єкти які здійснюють регулювання госп діяльністю (одв, омс, ФДМ)

2) залежно від характеру організаційно-господарських повноважень:

  • здійснюють власні організаційно-господарські повноваження (унітарні тощо);

  • здійснюють делеговані організаційно-господарські повноваження (о.м.с. в аспекті регулювання, господарське об’єднання щодо підприємств-учасників);

3) залежно від меж здійснення організаційно-господарських повноважень:

  • лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України (о.д.в., о.м.с.);

  • можуть діяти в межах повноважень та у спосіб, що не заборонений законами України (холдингові компанії щодо їх корпоративних підприємств);

4) за сферою дії організаційно-господарських повноважень:

  • суб’єкти, які здійснюють ці повноваження по відношенню до суб’єктів господарювання на свій території України (КМУ, міністерства, НБУ);

  • суб’єкти, які здійснюють ці повноваження по відношенню до певної адміністративно-територіальної одиниці (о.м.с., територіальні відділення АМК);

  • суб’єкти, які здійснюють ці повноваження по відношенню до визначених суб’єктів господарювання.

Проблеми правового статусу. Ст 1 ГК визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Ч. 6 ст. 3 ГК - Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

На сьогоднішній день доцільніше говорити про регулювання госп діяльності, а не про управління господарською діяльністю, проте є і поняття управління.

Форми здійснення організації господарської діяльності:

  1. управління господарською діяльністю – комплекс необхідних заходів, що реалізуються на підставі права власності на майно, на базі якого провадиться господарська діяльність, або делегованих повноважень з метою ефективного її здійснення.

Суб’єкти що здійснюють управління господарською діяльністю:

– о.д.в. та о.м.с. лише щодо суб’єктів, які належать до державного сектора економіки;

– засновники і учасники унітарних підприємств;

– контролюючі власники корпоративних прав щодо господарських організацій корпоративного типу;

– господарське об’єднання стосовно його учасників.

  1. регулювання господарської діяльності – встановлення уповноваженими законом суб’єктами умов здійснення господарської діяльності господарськими організаціями всіх форм власності та індивідуальними підприємцями з метою гарантування свободи підприємництва, обмеження монополізму і захисту економічної конкуренції з одночасним здійсненням контролю за дотриманням встановлених правил, норм і застосуванням відповідальності за їх порушення.

20

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні та міські ради наділені загальною та виключною компетенцією. Для реалізації рішень сільських, селищних і міських рад та виконання інших завдань виконавчо-розпорядчого характеру створюються виконавчі органи рад. З одного боку, виконавчі органи рад мають власні та делеговані повноваження, з другого - повноваження місцевих рад можна класифікувати за галузевими ознаками. Фактично підставою виникнення вказаних організаційно-господарських повноважень органів місцевого самоврядування з управління, як підкреслює І. М. Кравець, є: опосередковане наділення власником комунального майна - територіальною громадою органів місцевого самоврядування відповідними повноваженнями, оскільки, обираючи склад відповідної ради, члени територіальної громади наділяють саме цей склад ради організаційно-господарськими повноваженнями щодо комунальної власності.

Також до одного з різновидів суб'єктів організаційно-господарських повноважень можна віднести об'єднання підприємств (ст. 118 ГК) - це господарська організація, у вигляді юридичної особи, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань: вони утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів управління. До об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Вони утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання (ст. 119 ГК).

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на підставі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України, або, у визначених законом випадках, за рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або за рішенням компетентних органів місцевого самоврядування, на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

За організаційно-правовою формою (ст. 120 ГК) об'єднання підприємств можуть утворюватися як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств.

Асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація - це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн - це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Серед господарських об'єднань виокремлюють також такі види об'єднань, як асоційовані підприємства та холдингові компанії (ст. 126 ГК).

Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі у статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Холдингова компанія - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]