17. Угоди, правочини акціонерного товариства. Угоди акціонерів: проблеми правового регулювання.

Акціонерна угода — договір між акціонерами, що визначає порядок управління товариством, вирішення корпоративних конфліктів, порядок і умови голосування сторін, фінансування акціонерного товариства, опціонів акціонерів, розподілу прибутку, відчуження акцій, конкуренції між товариством і акціонерами, вирішення «тупикових ситуацій», а також інші питання, віднесені сторонами до предмета угоди.

В юридичній літературі не існує єдиної думки стосовно правової природи акціонерної угоди. Так, на думку А. Жаворонкова, договір між акціонерами (акціонерна угода) є новим видом цивільно-правового договору. На думку інших вчених, даний договір належить до числа непоіменованих договорів. Також існує думка, що даний договір є самостійним договором. В. А. Гуреєв розглядає акціонерні угоди як специфічний різновид договору про спільну діяльність

Щоправда, більшість науковців зазначає, що все ж акціонерним угодам притаманна зобов’язальна природа, тобто це є звичайний договір між окремими чи усіма акціонерами

. В Україні питання укладення акціонерних угод передбачені в Законі України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р.

 Щодо угод акціонерів, слід зазначити, що правове регулювання пов’язаних з ними відносин здійснюється на кількох рівнях: законодавчому (із закріпленням державою у відповідних нормативно-правових актах вищої юридичної сили — законі та/або кодексі — основних вимог до таких угод та можливості їх моделювання учасниками корпоративних відносин), локальному (з фіксацією положень про застосування таких угод в статуті товариства), договірному(обрання учасниками корпоративних відносин певної моделі угоди щодо її змісту, суб’єктного складу тощо).

Пропонується:

— закріпити в Законі України «Про акціонерні товариства» (ст. 2) поняття акціонерної угоди як договору між засновниками, акціонерами та/або ймовірними акціонерами (особами, які підписалися на акції додаткового випуску (додаткові акції), виявили бажання придбати у товариства викуплені ним акції власних емісій), спрямовану на визначення особливостей реалізації сторонами договору корпоративних прав;

— визначити: (1) відкрите коло відносин, що можуть регулюватися такою угодою; (2) форму угоди — повна письмова; (3) умови її дійсності (відсутність суперечностей із законодавством, статутом товариства, а також дотримання добросовісності при укладенні такої угоди, тобто уникнення зловживання сторонами угоди своїми правами, наприклад, на шкоду міноритарним акціонерам); (4) форми відповідальності, що можуть застосовуватися до порушників умов акціонерної угоди, і можливість судового захисту інтересів сторін договору у разі невиконання учасником/учасниками договірних відносин своїх зобов’язань за такою угодою; (5) наслідки для товариства у разі укладення, невиконання чи припинення/розірвання акціонерної угоди; (6) підстави припинення акціонерної угоди.

18.Специфіка правового статусу холдингових компаній та їх різновиду – державних холдингових компаній.

Специфічним видом об'єднання підприємств є холдинг (холдингова кампанія). Відповідно до Закону України від 15 березня 2006 р. "Про холдингові компанії в Україні" холдинг - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління. " 

Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Особливості правового статусу холдингової компанії:

І. Закон передбачає спеціальний порядок реєстрації холдингових компаній, що має встановлюватися Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України як складової Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

II. Рішення про утворення холдингової компанії (відповідно до ст. 4 Закону) приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій  та оформлення відповідним договором.

III. Статутний фонд холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій а також додаткових вкладів у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії; при цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ХК, не повинна перевищувати 20% статутного фонду ХК.

IV.       До виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить вирішення питань: формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств; визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративного підприємства; та інші.

Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І. В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М. Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби.

Лукач І.В.: На сучасному етапі потреба в даних консолідованої звітності пояснюється об’єктивними процесами глобалізації та інтеграції господарських зв’язків, утворенням транснаціональних корпорацій та холдингових компаній. Для усунення відмінностей законодавчої бази у сфері консолідації фінансових звітів пропонується привести Положення (стандарт) бухгалтерського обліку України у відповідність до вимог Директив і Регламентів ЄС. Лукач І.В. вважає за необхідне розробити в законодавстві конструкції субсидіарної та солідарної відповідальності холдингової компанії за боргами дочірніх підприємств, а також відшкодування збитків дочірньому підприємству.

Особливості правового статусу державних холдингових компаній (ДХК) Державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше ніж 100% акцій якого належить державі (ст. 1 Закону "Про холдингові компанії в Україні").

ДХК має низку рис, зумовлених специфікою правового регулювання (статті 6-7 зазначеного закону), а саме:

1. Створюються органами, уповноваженими управляти державним майном,

та/або державними органами приватизації у встановленому ФДМУ та центральним органом влади з питань економіки порядку; засновники в процесі корпоратизації - органи, уповноважені управляти державним майном; у процесі приватизації - органи, уповноважені управляти державним майном та/або державні органи приватизації; рішення приймають зазначені органи за погодженням з

Кабміном України (відповідно до порядку, передбаченого постановою КМУ № 1477 від 25.10.2006 р. "Про погодження з Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації").

2. Ініціатором створення ДХК може бути:

у процесі корпоратизації; державне підприємство; орган, уповноважений управляти державним майном;

у процесі приватизації; державний орган приватизації; підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію; господарські товариства, утворені в процесі приватизації.

3. Перелік документів, що подається ініціатором створення ДХК органу, уповноваженому управляти державним майном:

обгрунтованість доцільності утворення ДХК;

перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується створити ДХК та її корпоративні підприємства;

проект статуту ДХК.