- •Становлення господарського права як галузі права.
- •2. Господарські правовідносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів.
- •3. Організаційно-господарські відносини.
- •4. Роль держави у сфері економіки: форми, методи, засоби державного регулювання господарських відносин.
- •6.Методи господарського права, їх особливість та відмінність від методів цивільного та адміністративного права.
- •7. Джерела господарського права. Роль судової практики та звичаїв в системі господарського права.
- •8. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •Суб’єкти господарювання та суб’єкти організаційно-господарських повноважень: спільні та відмінні риси, їх відображення в господарському законодавстві.
- •Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин: поняття, ознаки, види, рівні правового регулювання.
- •Поняття та обсяг правосуб’єктності суб’єктів господарювання.
- •Проблеми ліквідації підприємств.
- •Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблеми вдосконалення.
- •Особливості правового регулювання створення, функціонування та припинення акціонерних товариств.
- •17. Угоди, правочини акціонерного товариства. Угоди акціонерів: проблеми правового регулювання.
- •18.Специфіка правового статусу холдингових компаній та їх різновиду – державних холдингових компаній.
- •19. Поняття, ознаки і види суб’єктів організаційно-господарських повноважень. Проблеми визначення їх правового статусу. (Дисертація Кравець)
Становлення господарського права як галузі права.
Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.
Три позиції до господ права як галузі права:
Перша з них негативна. її прихильники (С.М. Братусь, P.O. Халфіна, ГК. Матвеев, Я.М. Шевченко, А.С. Довгерт та ін.) вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Однак господарські правовідносини не можна розкласти на цивільно-правові й адміністративно-правові, хоча історичне коріння господарського права лежить у сфері і публічного, і приватного права. Крім того, господарське право має значний за обсягом власний нормативний матеріал, що не належить ні до цивільного, ні до адміністративного права. Одним з таких інститутів, що зумовили виділення господарського (торгового, комерційного) права в окрему галузь права, є інститут банкрутства.
Друга позиція щодо господарського права - позитивна (хоча й дещо категорична), вона полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями (В.В. Лаптев, В.К. Мамутов, І,Г. Побірченко та ін.). Однак господарське право, хоча і є специфічним явищем, але пов'язане з іншими галузями права, наприклад з цивільним, оскільки, за усталеною думкою, підпорядковується, наприклад, загальним засадам зобов'язального права; з адміністративним, використовуючи, зокрема, такі методи правового регулювання, як метод владних приписів, та правові форми управління економікою: управління поточними справами (шляхом видачі дозволів, ліцензій, патентів тощо; контроль за дотриманням вимог господарського законодавства.
Згідно з третьою точкою зору, що найбільше відповідає життєвим реаліям (її прихильниками є Ю.К. Толстой, OA Пушкін, С.С. Алексеев), господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської діяльності. Проте слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших галузей, має досить об'ємний власний (оригінальний) нормативний матеріал (інститут внутрішньогосподарських, у тому числі корпоративних відносин, інститут банкрутства, інститут антимонопольного регулювання господарської діяльності, інститут державного замовлення тощо).
Шершеневич виділяє три періоди становлення господарського права:
італійський (11-14ст. Італія - центр середземноморської торгівлі. Купецтво. Купецькі статути)
Французький (15-18ст. Період одержавлення торгівельних звичаїв. У 1673р. - 1ий комерційний кодекс Франції або "Кодекс Саварі". Загальнодержавні правила комерції. 122 статті. Основна мета: протидіяти обманам серед купців. Вводив інститут неспроможності і вимоги до людей, які хотіли стати купцями. 1807 Торговий кодекс Наполеона або Комерційний. Поділ на цивільне і комерційне право. Діяв майже 2 століття. В 2000 був замінений комерційним кодексом Франції.)
Німецький (сер 19 - поч 20ст. Зростання промислового виробництва. 1871 - загальнонімецька торгова кодифікація "зведення торгового права". Вона регулювало такі питання як представництво, товариства, торгівельні правочини та ін. 1897 (1900 вступило в силу) - Німецьке торгове уложення. Зараз чинне. Складається з 4 книг. Вплинуло на Бельгію, Австрію, Чехію, Словаччину, Японію та ін.)
Сучасний період характеризується перетворенням торгового права на господарське. Посиленням ролі держави в економіці.
Перший підручник Господарського права - 1985 р. за ред. проф. Побірченка (наша кафедра).
Становлення господарського права як окремої галузі права та теренах комерційного (торгового) права, частково - муніципального прана було зумовлено збільшенням ролі держави у сфері економіки в Німеччині кінця XIX - початку XX століття, а згодом - у Радянському Союзі.
Саме перша концепція господарського права була покладена в основу Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання щодо всіх суб'єктів господарювання, хоча й передбачає окремі особливості управління державним і комунальним секторами економіки та визначає специфічні риси суб'єктів господарювання, які функціонують та базі державного та комунального майна.
