4. Основні типи лікувально-оздоровчих підприємств готельного господарства та вимоги до них

До основних типів лікувально-оздоровчих підприємств готельного господарства відносять: санаторії; профілакторії; пансіонати; бази та табори відпочинку; будинки відпочинку; сільські туристичні будинки.

Відповідно до специфіки функціонування цей тип готельних підприємств має ряд особливостей:

• наявність приміщень для лікувально-оздоровчого призначення відповідно до профілю курорту (бальнеологічний, кліматичний, грязелікувальний або змішаний);

• створення умов для профілактичного та дієтичного харчування;

• номерний фонд курортних готелів складається в основному з одно-, двомісних номерів. У ряді випадків передбачається можливість додаткового розміщення в номері третього спального місця (для дитини);

• наявність приміщень та споруд спортивного призначення (плавальні басейни, спортзали, спортивні майданчики та ін.);

• розширений склад приміщень культурно-масового обслуговування (зали багатофункціонального призначення, холи для відпочинку, бібліотеки, більярдні, приміщення для тихих ігор, іноді приміщення для відпочинку та ігор дітей та ін);

• збільшений розмір вбудованих шаф у номері для зберігання одягу і білизни (у зв’язку з тривалим (до 1 місяця) терміном перебування).

Санаторій – готель, розташований на території курорту або рекреаційної зони, який забезпечує надавання послуг лікування у регламентованому режимі.

Види санаторіїв:

- дитячий — для дітей від 6 до 18 років для дітей з батьками;

- однопрофільний;

- багатопрофільний;

- спеціалізований.

Будинки санаторію будуються переважно двоповерхові; середня місткість санаторію - 150 ліжок, дитячого санаторію - 75 ліжок; на кумисних курортах санаторій складається з низки невеликих павільйонів. Головною складовою санаторного лікування, є санаторний режим.

Санаторний режим – це комбінований набір спеціального лікування, загального гігієнічного режиму, дієтичного лікувального харчування та відпочинку з методично дозованими вправами. У санаторному режимі передбачені як загальні правила для всіх пацієнтів, так і індивідуальні розпорядження і рекомендації лікаря, що стосуються розпорядку дня пацієнта, виконання лікувальних призначень. Індивідуальний режим складається індивідуально для кожного пацієнта і визначається після першої бесіди з лікарем. Він залежить від характеру хвороби та стану хворого і може бути тренуючим, коли застосовують підвищений вплив процедур, або щадний – з обмеженням кількості та інтенсивності застосовуваної лікувальної дії.

Перебування в санаторії можна розділити на три етапи:

- початковий період (адаптація), в якому застосовується щадний режим і лікувальні процедури застосовують не в повному обсязі; цей період збігається з дообстеженням пацієнта і зазвичай не перевищує 2-3 дні;

- основний лікувальний період, протягом якого повністю реалізується лікувальний комплекс (в середньому 20 днів);

- заключний період (2-3 дні), коли знову вводиться щадний режим, і пацієнти відпочивають після завершення лікувального циклу.

Санаторні комплекси – сукупність рекреаційних підприємств, різних за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених у місцевостях із лікувальними та профілактичними властивостями (курорті) і об'єднаних загальною функціональною програмою – лікування. Санаторні комплекси включають різноманітні типи санаторних підприємств: санаторій, санаторій-профілакторій, дитячий санаторій, спеціалізований санаторій, санаторний табір та ін..

Профілакторій – аналогічний готелю засіб розміщення, як правило, відомчого підпорядкування, призначений для організовування відпочинку та загального оздоровлювання, який має умови для надавання послуг профілактичного лікування професійних хвороб.

Згідно з діючим законодавством санаторій-профілакторій повинен мати акредитаційний сертифікат, ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на право провадження медичної практики та сертифікат відповідності на послуги харчування їдальні, які оформляються власником санаторію-профілакторію.

Санаторій-профілакторій очолює головний лікар – особа, яка має вищу медичну освіту, відповідну підготовку по фізіотерапії і курортології та практичний досвід роботи з організації управління охороною здоров'я.

Санаторій-профілакторій має забезпечити:

- лікування (у тому числі відновлювального) працівників одного або кількох підприємств, організацій чи установ різних форм власності, незалежно від місця їх розташування та галузевого і відомчого підпорядкування без відриву від виробництва та в період відпусток;

- проведення різноманітних лікувальних і оздоровчих заходів, переважно за допомогою не медикаментозної терапії, у тому числі нетрадиційних методів діагностики і лікування;

- безперервність і повноту лікувального процесу, його належну ефективність, послідовність та взаємодію в роботі з лікувально-профілактичними закладами;

- надання повноцінного раціонального та дієтичного харчування.

Терміни санаторно-курортного лікування в санаторії-профілакторії (заїзди) встановлюються головним лікарем згідно рекомендацій, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Між заїздами повинна бути перерва до 2 днів для проведення санітарної обробки приміщень санаторію-профілакторію. Кількість місць в санаторії-профілакторії встановлюється підприємством-власником, але не менше ніж 50 місць.

Пансіонат - аналогічний готелю засіб розміщення оздоровлювального призначення, розташований у заміській або у рекреаційній зоні з регламентованим режимом харчування та відпочинку. Пансіонат із лікуванням – пансіонат, який має умови для надавання медичних і профілактичних послуг та лікування.

Будинок відпочинку – аналогічний готелю засіб розміщення, зазвичай цілорічного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, і який забезпечує умови дня відпочинку з надаванням послуг оздоровчо-профілактичного характеру у регламентованому режимі.

База відпочинку — сезонний засіб розміщення, який забезпечує короткотривалий щотижневий сімейний та індивідуальний відпочинок з мінімальним обслуговуванням за низьку ціну. Згідно з режимом функціонування, цей тип засобів розміщення найгнучкіший щодо категорії гостей і терміну їхнього перебування: влітку переважає сімейний відпочинок середнього і тривалого терміну перебування (12-24 доби), взимку -індивідуальний (груповий) короткотривалий (1-3 доби).

У структурі планування та режимі функціонування бази відпочинку складаються зі споруд літньої діяльності, побудовані з легких матеріалів (60-75% місць) та капітальних споруд цілорічного функціонування будівель (25-40%). Місткість баз відпочинку – 100 - 1000 місць.

Дитячі табори – це засоби розміщення цілорічного функціонування зі змінним режимом роботи – влітку приймають для відпочинку дітей, а в осінньо-зимовий період – дорослих. Розташовані у заміських рекреаційних зонах. Це одно-, двоповерхові заклади з блочним плануванням. Житлові кімнати розраховані на 3-6 осіб і згруповані по декілька у блок зі спільним санвузлом. В осінньо-зимовий період житлові кімнати трансформуються у 2–3-місні для дорослих рекреантів. Відповідно до сучасних норм дитячі табори можуть приймати 100-500 осіб, у курортних зонах створені комплекси дитячих таборів місткістю понад 1000 осіб.

Дитячі табори забезпечують комфортне розміщення з широким обсягом послуг для відпочинку, навчання, оздоровлення. У комплексі послуг пропонують харчування, екскурсії, кінозал тощо.

Табір праці та відпочинку – засіб розміщення відомчого підпорядкування головно сезонного типу з регламентованими послугами для проживання в польових умовах певного виду діяльності (сільськогосподарська, археологічна, геологічна та ін.) і відпочинку. Табори праці та відпочинку будують із легких матеріалів, просто монтують і можуть транспортувати (вагони-причепи до автомобіля).

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте туристично-екскурсійні готелі для туристів з пасивними засобами пересування

2. Розкрийте сутність та та функціональні особливості туристично-спортивних готелів.

3. Дайте загальну характеристику спеціалізованим туристичним готелям.

4. Визначте основні типи лікувально-оздоровчих підприємств готельного господарства та вимоги до них.