- •Міністерство освіти і науки україни
- •Організація готельного господарства
- •Розділ 1. Готельне господарство як складова індустрії гостинності
- •1. 1. Історія розвитку світового готельного господарства
- •Характеристика основних детермінант готельного господарства
- •Основні аспекти оцінки ресурсів гостинності
- •Індустрія туризму – основа розвитку послуг гостинності
- •Еволюція розвитку подорожей (VII тисячоліття до н.Е. – xх століття н.Е.)
- •Функціонально-компонентна структура індустрії туризму
- •Еволюція розвитку світового готельного господарства
- •Стародавній період (іv тисячоліття до н.Е. – 476 р.Н.Е.)
- •Розвиток світового готельного господарства періоду християнської ери (середньовіччя V-XV ст..Н.Е.)
- •Розвиток готельного господарства в Новий час (XVI- поч. XXст.)
- •Перші комфортабельні готелі Європи
- •Розвиток готельного господарства у новий час (сша)
- •Сучасний період
- •Основні події розвитку готельного господарства в післявоєнний період
- •Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності
- •Моделі організації готельних ланцюгів
- •Категорії готельних ланцюгів
- •Найбільші готельні ланцюги світу на 2012 рік
- •1.2. Історія розвитку готельного господарства україни
- •Зародження готельної справи в Україні
- •Розвиток готельного господарства України в другій половині XIX – на початку XX століття
- •Умовна класифікація закладів розміщення поч. Хіх ст.
- •Розвиток матеріально-технічної бази туризму в радянські часи
- •Готелі та інші місця для тимчасового проживання
- •Сучасні тенденції розвитку вітчизняного готельного господарства
- •Показники діяльності готельного господарства в Україні 2005 – 2010 роки
- •Готелі введенні в експлуатацію в м. Києві за період 2010-2012 рр.
- •Українські підприємства готельного господарства, що пройшли екологічну сертифікацію Green Key
- •Міжнародні готельні оператори, які функціонують в Україні
- •1.3. Нормативно-правове регулювання готельної індустрії
- •Нормативно-правова база діяльності підприємств готельного господарства в Україні
- •Державне регулювання готельного господарства в Україні
- •Організаційно-правові форми закладів готельного господарства
- •Основи стандартизації та сертифікації в готельному господарстві України
- •1.4. Фактори, що впливають на типізацію готельного господарства
- •Підприємство готельного господарства як складна система
- •Характеристика факторів, що впливають на типізацію готельних підприємств
- •Типізація підприємств готельного господарства (за підходом в.Хунцикера та к.Крапфа)
- •Сучасна типізація підприємств готельного господарства
- •Рекомендовані характеристики факторів, що визначають тип підприємства готельного господарства
- •Типізація готельних підприємств за функціональним призначенням
- •Загальні вимоги до основних типів підприємств готельного господарства
- •1.5. Характеристика основних типів засобів розміщення
- •Транзитні готелі: призначення, розташування, особливості
- •Функціональна характеристика ділових готелів
- •Загальна характеристика курортних готелів
- •Особливості функціонування готелів для сімейного відпочинку
- •1.6. Характеристика підприємств готельного господарства для відпочинку та лікування
- •Характеристика туристично-екскурсійних готелів для туристів з пасивними засобами пересування
- •Сутність та функціональні особливості туристично-спортивних готелів
- •Загальна характеристика спеціалізованих туристичних готелів
- •Основні типи лікувально-оздоровчих підприємств готельного господарства та вимоги до них
- •1.7. Сучасний підхід до класифікації підприємств готельного господарства
- •1.7.1. Основні принципи та загальні підходи до класифікації підприємств готельного господарства в різних країнах світу
- •Мінімальні вимоги до готелів згідно з французькою (європейською) системою класифікації
- •Класифікація готелів в різних країнах і їх умовна відповідність «зіркам»
- •1.7.2. Характеристика основних вимог до класифікації готелів, розроблених секретаріатом вто
- •1.7.3. Критерії класифікації готельного господарства
- •1.7.4. Підходи до розробки документів, які встановлюють класифікацію і порядок її проведення
- •1.8. Класифікація підприємств готельного господарства україни
- •1.8.1. Історія формування національної системи класифікації України
- •1.8.2. Основна класифікація готельного господарства України - міжнародна система «зірок»
- •Склад засобів розміщення туристів в Україні
- •1.8.3. Порядок проведення та органи атестації готельного господарства
- •1.8.4. Документальне оформлення атестації готельного господарства
- •Розділ 2. Архітектурно-планувальна організація підприємств готельного господарства
- •2.1. Функціональна організація приміщень підприємств готельного господарства
- •2.1.1. Характеристика підприємства готельного господарства, як складного комплексного об’єкта
- •2.1.2. Основне призначення та функціональна організація приміщень готельного господарства
- •2.1.3. Розподіл приміщень готельного господарства на групи
- •2.1.4. Склад приміщень залежно від груп та їх основне призначення
- •2.2. Організація приміщень житлової групи
- •Характеристика номеру, як окремого приміщення для тимчасового мешкання
- •Характеристика різних типів номерів
- •Основні вимоги до організації номерного фонду
- •Функціональна характеристика основних комунікаційних вузлів на поверсі (коридор, хол, вітальня)
- •Характеристика та просторова організація приміщень для побутового обслуговування на поверсі
- •2.3. Організація нежитлових груп приміщень підприємства готельного господарства
- •2.3.1. Організація приміщень адміністрації
- •2.3.2. Побутові приміщення для обслуговуючого персоналу готельного господарства: призначення, обладнання, вимоги
- •2.3.3. Організація приміщень вестибюльної групи
- •2.3.4. Функціональна характеристика приміщень господарського і складського призначення
- •2.3.5. Характеристика приміщень і підприємств побутового обслуговування мешканців готелю
- •2.3.6. Функціональна характеристика приміщень культурно-масового та спортивно-рекреаційного обслуговування
- •2.4. Архітектура та інтер’єр у готельному господарстві
- •2.4.1. Архітектурні рішення об’єктів підприємств готельного господарства
- •2.4.2. Принципи організації внутрішнього простору, функції та елементи інтер’єру в приміщеннях засобів розміщення
- •2.4.3. Основні методи створення художньої композиції для інтер’єрного простору приміщень
- •2.5. Основні складові формування сучасного інтер’єру підприємств готельного господарства
- •Основні підходи щодо меблювання номерів, нежитлової групи приміщень
- •Завдання та основні види декоративно-прикладного мистецтва в організації інтер’єру приміщень
- •Композиційні прийоми озеленення приміщень
- •2.6. Кольори в інтер’єрі
- •2.6.1. Колір та його спектральні особливості
- •2.6.2. «Закони контрастів» та класифікація кольорів за їх психологічним впливом на людину
- •Класифікація кольорів за психологічним впливом
- •2.6.3. Кольорові рішення в інтер’єрі приміщень
- •Чинники, які враховують при виборі кольорової гами приміщення
- •2.6.4. Аналіз впливу природного та штучного освітлення на зміну кольорового відтінку площини, принципу поглинання та виділення контрастних тонів.
- •Зміна кольорового тону та яскравості при штучному освітленні
- •2.6.5. Оздоблювальні матеріали, їх фактурні характеристики, що впливають на візуальне сприйняття кольору
- •2.7. Технологія прибиральних робіт навколишньої території і вестибюльної групи приміщень
- •2.7.1. Види прибиральних робіт на навколишній території та в приміщеннях підприємств готельного господарства
- •2.7.2. Особливості прибирання навколишньої території підприємства готельного господарства
- •Весняні:
- •2.7.3. Технологія прибирання приміщень вестибюльної групи
- •2.8. Технологія прибиральних робіт у житлових групах приміщень
- •2.8.1. Вимоги до рівня комфорту і належного санітарно-гігієнічного стану
- •2.8.2. Складові технологічних циклів прибиральних робіт
- •2.8.3. Особливості проведення прибиральних робіт у різних типах приміщень готельного підприємства (номерний фонд, місця загального користування, коридор, хол, вітальня, службове приміщення)
- •2.8.4. Нормативне забезпечення та контроль якості прибиральних робіт
- •Покоївка повинна вміти користуватись спеціалізованим інвентарем (візок покоївки).
- •2.8.5. Організація білизняного господарства
Загальна характеристика спеціалізованих туристичних готелів
Спеціалізовані туристичні готельні підприємства здебільшого призначені для туристів, які використовують свій власний транспорт. Їх розміщують уздовж всього туристичного маршруту. До цієї групи готельних підприємств також належать круїзні судна усіх видів (туристські й екскурсійні теплоходи), пасажирські судна, а також розміщення у потягах і автобусах. Умовно до цієї групи можна віднести наземний і водний транспорт, переобладнаний під засоби розміщення.
Залежно від виду активного відпочинку спеціалізовані туристичні готелі диференціюються на готелі:
для автотуристів;
для водного туризму;
для гірського туризму;
молодіжні та ін.
Готелі для автотуристів розташовують поблизу шосейних доріг. Крім готельного будинку з комфортабельними номерами і рестораном (або кафе) та іншими приміщеннями громадського призначення, ці заклади розміщення надають можливість паркування і технічного обслуговування автотранспортних засобів (автозаправна станція, ремонтні майстерні, станція технічного обслуговування тощо).
Готелі для автотуристів також поділяються на кілька типів: мотель, кемпінг, мотель –кемпінг, ротель та ін.
Мотелі – невеликі готелі призначені для, що подорожують власним транспортом, мають незначний штат персоналу, передбачають невисокі ціни при сучасних добре обладнаних ноерах. Розташовуються на автомагістралях, поблизу трас, перед в'їздом у великі міста, а також в тих місцях, які привертають до себе туристів природними або історичними пам'ятками.
Все більшого значення поряд з мотелями набувають кемпінги (від англ., «camp» - табір). Кемпінги являють собою готельні підприємства полегшеного типу для сезонної експлуатації і призначаються для відпочинку автотуристів і паркування їх автотранспортних засобів. Всі види обслуговування в кемпінгах спрощені: спальні місця розміщують в будівлях літнього типу, часто дерев'яних без опалення або в наметах; санітарні вузли, в основному, загальні. Широко розвинені різні форми самообслуговування. Іноді при кемпінгах є автозаправні станції і майстерні дрібного ремонту автомобілів. Кемпінги, як правило, доступні для широких верств туристів. Вони забезпечують хороший і дешевий відпочинок.
В сучасному світі отримує розвиток змішаний тип мотель-кемпінг, що передбачає можливість літнього розширення місткості мотелю за рахунок розташованого на його території кемпінгу.
Слід виділити ще один різновид кемпінгу - ротель. Він призначений для тих, хто подорожує автомашинами з трейлером. Трейлер – портативний фургон з одно- та двомісними відділеннями, де розташовані спальні крісла. Кожне відділення забезпечене вентиляцією, індивідуальним освітленням. Окрім того, є місце для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагону знаходиться кухня та холодильник. Трейлер (власний або взятий напрокат) перевозять як причеп до легкового автомобіля. Трейлер встановлюють у спеціально відведеному місці, підключають до санітарно-технічних комунікацій.
Ротелі бувають двох типів: для масового туризму та класу«люкс». До останніх під'єднуються додаткові вагони, де є бари, ресторани, дискотеки, спортзали. Ротелі розташовують поблизу великих міст чи в мальовничих місцях.
Готельні комплекси для водного туризму. Розміщення установ водного туризму обумовлено зонуванням туристичної траси на початкову, транзитну і кінцеву зони. Комплекси установ водного туризму – це складні рекреаційні заклади місткістю до 1750 місць, для яких характерне поєднання функцій, що забезпечують умови для ночівлі, відпочинку туристів, а також для стоянки, технічного обслуговування та зберігання плавзасобів. Маршрути водного туризму повинні прокладатися в місцях туристичної привабливості та екзотичних ландшафтів протяжністю 200-300 км.
Ботелі (від англ. boat - човен, hotel - готель) – готелі цілорічного функціонування, розміщені на невеликому за розміром плавзасобі, який має умови для швартування і технічного обслуговування засобів водного транспорту, розташовані на березі річки чи іншої водойми в початкових чи кінцевих зонах маршруту через 150-200 км. Характеризуються високим рівнем комфорту і призначені, насамперед, для занять літнім водним туризмом, байдарковим або вітрильним спортом, а взимку – буєрним спортом. Складаються вони з житлових корпусів готельного типу із системою культурно-побутового обслуговування, стаціонарних споруд і пристроїв технічного обслуговування плавзасобів. Ділянка ботелю повинна мати обладнану гавань. При місткості ботелю 200-500 місць він розраховується на зберігання 50-125 човнів. На території ботелю передбачається житлова зона, громадська, спортивна, технічного обслуговування і ремонту плавзасобів.
Ботокемпінги – це заклади сезонного використання на зразок кемпінгу з невисоким рівнем комфорту, призначені для обслуговування водних туристів у поході. Вони мають стаціонарні заклади і споруди технічного обслуговування плавзасобів та розташовані через 70-100 км у проміжних пунктах лінійних водних маршрутів. На станції є ділянки для наметів, майданчики відпочинку, адміністративні будинки, а також пляжі, причали, елінги та ремонтні майстерні зі скороченою програмою обслуговування. При місткості ботокемпінга на 50-100 місць розрахункове число човнів становить 12 – 25 одиниць.
Флотель (плавготель, «курорт на воді», плаваючий мотель) – спеціально обладнане комфортабельне судно, яке використовують як плавучий готель, в якому забезпечують надавання послуг активного відпочинку і розваг; може мати умови для проведення конгрес-заходів. Місткість – 100-200 місць з обслуговуванням 25-30 суден. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3-денний відпочинок у мальовничих місцях. Вони можуть швартуватися на березі озера чи водосховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відміну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для рибальства тощо. Поширені в США, Іспанії, Швейцарії. У зимовий час використовуються як готелі в межах міста.
Флотокемпінги – готелі з наплавних споруд, які розміщуються на маршруті через 20-25 км.
Площі земельних ділянок ботелів і ботокемпінгів повинні визначатися з урахуванням функціонування готельного корпусу та ділянки техобслуговування плавзасобів, тому розмір ділянки ботелю обчислюється:
для ботелю – 175 м2/місце;
для ботокемпінгів – 100 м2/ місце;
для флотелю і флотокемпінгів – 75 м2/ місце.
До складу установ водного туризму входять такі зони:
житлова;
адміністративна;
громадського харчування;
культурно- масового обслуговування;
спортивна;
споруд і пристроїв технічного обслуговування плавзасобів.
Всі зони комплексу повинні містити мінімальний набір приміщень з найменшими показниками площ. Для флотелю і ботелю норма житлової площі нижча в порівнянні з нормою готелів і становить:
одномісний номер – 7 м2;
двомісний номер – 9 м2;
тримісний номер – 14 м2.
У флото-, ботокемпінгах норма житлової площі приймається 3,75 - 4,5 м2/місце.
При виборі території для ботелів, ботокемпінгів і флотокемпінгів доцільно обрати місце на березі гавані, що має природні укриття для суден (бухти, гирла річок та ін.).
Особливим типом споруди водного туризму є громадська стоянка «марина» (особливо поширені в США, Канаді, Західній Європі). Місткість «марин» різна і залежить від величини існуючого рекреаційного флоту, від прогнозованого прокату та від перспектив розвитку водного туризму і від площі акваторії. Для функціонування «марини» мінімальною вважається площа водної поверхні 100 га. «Марини» можуть бути міськими і заміськими. Перші -призначені для постійного паркування рекреаційного флоту мешканців міста, а також для тимчасових стоянок суден та обслуговування транзитних водних туристів. Такі стоянки мають високий рівень комфорту і технічного обслуговування плавзасобів. Заміські «марини» можуть входити до складу аквапарків – великих громадських закладів, призначених для найрізноманітнішого відпочинку на воді. У Великобританії такі громадські стоянки називаються «човновими дворами». До цього типу закладів можна віднести і «бази вихідного дня» в Польщі.
Поряд з готельними комплексами водного туризму в деяких країнах світу набули поширення флайтелі – готелі для власників особистих літаків («літаючі готелі» або аероготелі), як правило, розташовані далеко від цивілізованих місць, куди можна потрапити тільки повітряним шляхом. При флайтелі розміщують аеродроми, ангари, елінги, майстерні. Зрозуміло, є ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо. У деяких флайтелях пропонують відпочинок на повітряних кулях і прогулянки на різних дирижаблях. Флайтель обладнується посадковим майданчиком та телефонним зв’язком із метеостанцією.
Перший флайтель виник поблизу міста Таласа в штаті Оклахома (США). Його обладнано невеликим аеродромом для літаків, радіостанцією для пілотів і безпосереднім зв'язком із метеостанцією. Пілоти можуть під час польоту розмовляти з керівництвом флайтелю, бронюючи для себе номер і місце для стоянки літака чи гелікоптера.
Готелі для гірського туризму розміщуються, як правило, в мальовничій гірській місцевості. Їх архітектура повинна органічно поєднуватися з природним середовищем. Унікальність архітектурного колориту, використання регіональних національних особливостей зумовлює затишок та комфорт – основу повноцінного відпочинку для гостей. Будівництво таких готелів має цілий ряд труднощів: вирішення транспортних комунікацій для зв'язку з прилеглим населеним пунктом, а також питань інженерного забезпечення (водопровід, каналізація, газ та ін.). Як правило, туристичне обслуговування тут має сезонний характер.
Гірськолижні туристичні бази функціонують переважно взимку – це притулки, окремі будинки, стоянки. Місткість цього типу туристських закладів становить 50-300 осіб.
Альпіністські турбази орієнтовані в основному на літні види спорту, в їх структуру введені туристичні притулки, наметові табори, спортивні майданчики.
Готелі для молодіжного туризму зорієнтовані переважно на експлуатацію однією віковою групою людей - від 16до 35 років. У зв'язку з тим, що молодіжний контингент туристів вирізняється високою мобільністю, прагненням до активних видів відпочинку і досить низькою потребою в комфорті, планувальна структура цих готелів має свою специфіку. В готелях для молоді переважають три-, чотиримісні номери і, як правило, добре розвинутий блок приміщень культурно-масового обслуговування. Для туристів працюють ресторани, бари, дискотеки, басейн.
Хостели – житлові приміщення для тимчасового мешкання з мінімальними зручностями, розраховані на розміщення декількох туристів, часто використовують двоярусні ліжка. Ванна (душ), умивальник, туалетні кімнати загального користування передбачені на кожному поверсі.
Туристські табори – засоби сезонного функціонування, призначені для масового відпочинку молоді. Сучасні норми організації туристських таборів регламентують використання від 20 до 40 % їхньої загальної місткості цілорічно. Найчастіше туристські табори розташовані в приміській зоні відпочинку і туризму. Вони в окремих вузлових туристських пунктах зі сприятливими природними умовами утворюють комплекси туристських молодіжних таборів і згідно з призначенням можуть виконувати оздоровчо-туристські, спортивно-туристські функції, бути спеціалізованими (студентські, учнівські, міжнародні молодіжні табори). Оздоровчо-туристські табори, окрім оздоровлення, надають туристсько-екскурсійні послуги, спортивно-туристські – забезпечують спортивні тренування і формують туристські навички проживання в таборі й перебування у поході.
Міжнародні молодіжні та студентські табори поширені в світі й призначені для заняття спортивним туризмом, культурно-пізнавальною та краєзнавчою роботою студентської молоді. Вони створюють для цілорічного функціонування на 100-1000 місць. До основних принципів організації міжнародних молодіжних таборів належить використання унікального природно-рекреаційного й історико-культурного потенціалу регіону, що сприяє їх поширенню у приморських, гірських, озерних та інших різноманітних у ландшафтній структурі регіонах. Комплексний підхід до організації міжнародних молодіжних таборів зумовив формування значних за розмірами комплексів місткістю до 5 тис. осіб.
У країнах Скандинавії та Північній Карелії, де багато лісових озер, поширений відпочинок у невеликих котеджах на одну сім'ю від 2 до 8 осіб. Будинки обладнані всім необхідним устаткуванням відповідно до їх вартості. Більшість котеджів мають каміни і сауни. До послуг туристів човни, рибальське приладдя, лижне спорядження.
У світовій практиці готельної індустрії варто також виділити шале та бунґало. Шале (від французького слава «шалет») – це сільський будиночок у горах. Шале як тип готелів уперше виник у Швейцарії. Бунґало – сільський будинок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічається в тропічних країнах.
Характеристика вищезазначених типів готельних господарств не обмежується тільки цими підприємствами. З розвитком туристичного бізнесу, впровадженням нових технологій, видів обслуговування та у зв’язку із змінами попиту туристів виникають нові типи готельних господарств.
