3. Загальна характеристика курортних готелів

Однією з найстабільніших ринкових структур є ринок пропозиції курортних послуг. Курортні готелі спеціалізуються на при­йомі і обслуговуванні туристів, які прибули з метою відпо­чинку та оздоровлення на відносно тривалий період. Найбільш популярним місцем розміщення таких готелів є курортні центри, а також території, що дозволяють поєднувати відпочинок та відновлення здоров’я у природних і кліматичних умовах: морські узбережжя, гірська місцевість, території поблизу цілющих джерел та ін..

Спеціалізацію будь-якого курорту визначають курортні чинники – природно лікувальні фактори, що використовуються для цілей профілактики, терапії та медичної реабілітації хворих на курортах.

Всі курорти можна розділити на 6 типів:

Бальнеогрязевий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів домінують мінеральні води та лікувальні грязі.

Бальнеокліматичний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступає клімат і мінеральні води.

Бальнеологічний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів використовуються мінеральні води (для внутрішнього і зовнішнього застосування) .

Грязьовий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступають лікувальні грязі.

Кліматичний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступають ландшафтно-кліматичні умови (приморський, гірський).

Кліматокумисолікувальний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів використовуються степовій і лісостеповий клімат і кумис - кисломолочний напій з кобилячого молока.

Курортний комплекс є поєднанням декількох видів природних ресурсів і дуже рідко якогось одного. Сучасні курорти облаштовані як спеціальними лікувальними закладами санаторного типу, так і спеціалізованими закладами розміщення (лікувальними готелями) та підприємствами індустрії туризму.

На думку фахівців, попередники сучасних курортних готелів з’явились у 2 ст. н.е. – це давньоримські лазні з термальними джерелами.

В архі­тектурі курортних готелів використовуються оригінальні фор­ми, які ярусами лоджій, галерей, відкритих майданчиків зливаються з навколишнім природним ландшафтом. Істотне значення надається орієнтації номеру і краєвиду, що відкривається з вікна. У номері виділяють зону денного відпочинку, яка поширюється на лоджію, балкон, веранду. Більшість курортних готелів пропонує своїм постояльцям послуги прання, чищення, прасування, прокат спортінвентаря, туристські екскурсії.

Розміри курортних готелів залежать від туристичної привабливості курорту, мають номерний фонд з розрахунку на 300-1000 місць. У великих курортних центрах (Ялта, Сочі, Карлові Вари) збільшення місткості та обсягу послуг зумовило формування готельних комплексів.

У режимі функціонування курортні готелі виділяються з поміж інших типів чітко вираженою сезонністю: готелі мор­ських курортів мають високу заповнюваність упродовж літ­ніх місяців, гірські – центри зимових видів спорту – взимку і лише готелі у бальнеологічних курортах з ефектом лікування, функціонують цілорічно.

Сезонність попиту на готельні послуги потребує вирішення питань:

• наймання і збереження постійного складу кваліфікованого персоналу;

• забезпечення збереження і підтримки будівель та устаткування в належному стані в несезонний період.

З метою вирівнювання завантаження в період міжсезоння в останні роки багато курортних готелів стали прагнути до створення нових ринків, зокрема, обслуговування ділового туризму: організації конферен­цй, з'їздів, виставок та інших заходів.

Курорти охоплюють сьогодні всі частини світу, утворюючи практично світову курортну мережу. Пропозиція курортних послуг дуже широка і стосується відпочинку та рекреації, оздоровлення, профілактики та лікування.

Глобальність та урізноманітнення пропозиції курортних послуг відображено в системі таймшерних курортів. Сутність таймшеру (Time share) на туристичному ринку пропозиції полягає в спільному володінні нерухомістю (кондомінімум) і можливості користуватися нею протягом визначеного часу пропорційно грошовому внеску. Пропозиція таймшерних курортів складається з продажу у спільну власність апартаментів, поділених на тижні, та їх обміну. Власником таймшеру може стати будь-яка особа, незалежно від громадянства. Класичний таймшер є правом власності і передбачає наявність сертифіката власника на визначений термін відпочинку. Ці права передаються у спадок, визнаються як залоговий документ, забезпечуються кредитом тощо. Традиційно продаються апартаменти на певну кількість осіб (до 6), час користування вимірюється в тижнях (найпоширеніший варіант 1-2 тижні), розділених за сезонами і відповідно цінами, які позначаються кольорами: червоний - «піковий» сезон, найбільш популярний і дорогий; білий - міжсезоння; блакитний - не сезон. Власники таймшерів об'єднані в таймшерні клуби і практично в кожній країні існує такий клуб. Членство в клубі визначає певне коло курортів та умови таймшеру (його тривалість, умови обміну, пільги). Наприклад, таймшерний клуб Interval International спеціалізується в сегменті послуг вищого класу, членство в клубі передбачає внесок, еквівалентний приблизно $ 2 тис. і право співвласності на фешенебельний котедж (рівня готеля 5*) на Канарських островах або у Флориді на один тиждень протягом 25 років. Обмін здійснюється в мережі клубу або в системі RCI, членам клубу надається 20% знижка на авіабілети. Грецький таймшер-клуб, що має майже 5 тис. котеджей у Греції і можливість їх обміну в 70 країнах світу, пропонує кондомінімум на 60 років і один тиждень відпочинку вартістю 750 тис. драхм. Система обмінів досить гнучка і передбачає як еквівалентні обміни курортів в межах сезону, так і нееквівалентні обміни зі збільшенням терміну відпочинку. Передбачена також можливість «накопичення» часу відпочинку. Наприклад, якщо власник не може відпочити в заявлених апартаментах на Канарських островах у «свої» тижні, він може обміняти їх на два тижні у США або на три тижні в Австралії. Однією з перших і найбільших мереж обміну таймшерів є мережа RCI (Resort Condominius International). Ця мережа нараховує 2700 приєднаних курортних володінь в більш ніж 70 країнах світу, щорічно нею користуються 3-4 млн осіб.

В Європі цей вид відпочинку найбільше представлений у Великій Британії. В Україні, з огляду на нестабільність економічної ситуації, таймшерна пропозиція просувається досить повільно.

В останні роки широке поширення одержали spa-курорти. Такі курорти організовуються не тільки в рекреаційних зонах, але й у великих мегаполісах, навіть в готелях, призначених для ділового туризму. Розроблена фахівцями spa центру індивідуальна програма робить людину не тільки більш здоровою, але й сприяє більш позитивному сприйняттю життя.

Дуже популярні готелі зі spa комплексами на бальнеокурортах, а також спеціальні spa-готелі, де завдання оздоровлення, релаксації із застосуванням різноманітних водних процедур та інших засобів виходять на перше місце. Міські готелі категорії "п'ять зірок" обов'язково надають своїм гостям послуги фітнес- або spa-центрів.

У наш час spa-готелі і готелі зі spa комплексами (зазвичай засоби розміщення високої категорії), як правило, розташовані на бальнеокурортах поруч з термомінеральними джерелами, що дає можливість використовувати воду певного хімічного складу і температури для різних лікувальних, оздоровчих і косметичних цілей.

У spa комплексі великого дорогого готелю, окрім звичайного набору (сауна, басейн, масаж), клієнтам щодня пропонується водна терапія, яка потребує наявності різноманітного фізіотерапевтичного обладнання і ліцензованих фахівців – медиків та косметологів. У ньому передбачені кабінети для гідротерапії, з косметичного догляду за обличчям і тілом, сауна, (міні басейн, spa-бар, зали для групових/індивідуальних занять фітнесом або іншими видами фізичних вправ (йогою, аквааеробікою та ін.), зона релаксації, роздягальня. Часто пропонують "ванну Клеопатри", призначену для прийняття водних процедур у поєднанні з ароматерапією. У ресторанах пропонують збалансовані і корисні для здоров'я страви. Такі готелі можуть бути розташовані як в межах так і за межами міста, навіть на гірськолижних курортах, де все частіше spa програми пропонуються як додаткова послуга.

Сучасні spa-готелі мають до шести і більше різних лазень, що відображають багатовікові традиції різних країн. Серед найбільш поширених процедур, включених в "меню" spa-центрів, можна відзначити: грязелікування (пелоїдотерапія), що застосовується в лікувально-профілактичних і реабілітаційних цілях, глинолікування, фототерапію (лікування світлом), зокрема геліотерапію (сонячне опромінення), масаж (традиційний, мануальний, тайський, аюрведичний та ін.), ароматерапію, різні косметичні, тонізуючі, розслаблюючі, антицелюлітні, детоксикаційні, антистресові, омолоджувальні та інші оздоровчі програми.

Spa-готелі санаторного типу знаходяться в курортній зоні і мають повний набір фізіотерапевтичних і веллнес програм - загальнооздоровчі, релаксаційні і косметичні. Тут передбачено індивідуальне розміщення в номері з душем, халати, тапочки та рушники. Тут можна отримати повну діагностику свого фізичного стану, а пройшовши курс повноцінного лікування (21-24 дні), добитися тривалої ремісії (відсутності проявів захворювання). Традиційні spa послуги доповнюються спеціальними дієтами і фізичними вправами: піші та велосипедні прогулянки, теніс, гольф. Такі готелі повинні мати впорядковану територію з парком і квітниками, внутрішній і зовнішній басейни.

Окремо можна відзначити готелі з центрами таласотерапії (лікування морем) на морських курортах, де під час процедур, в основному загальнооздоровчих і косметичних, використовуються морська вода і продукти моря (водорості, морська сіль, лікувальні грязі), а також продукти відомих косметичних ліній. Оздоровчий вплив на організм і настрій людини надають гідротерапія, купання в морі, сонячні ванни, прогулянки по березі, що в комплексі освіжає і оновлює шкіру, заспокоює, зміцнює м'язи, удосконалює не тільки тіло, а й душу. Французькі косметологи з'ясували, що ефект від тижневого курсу зберігається шість вісім місяців. Такі центри є в багатьох країнах світу, що мають морське узбережжя (морська вода повинна зберігатися в резервуарах не більше 48 годин). У Європі їх особливо багато у Франції, на Кіпрі, в Італії та Іспанії, в Південно Східної Азії - на островах Самуї (Таїланд) і Балі (Індонезія).