2.5. Освіта як об'єкт педагогічної психології

Загальна характеристика освіти

Системотвірною складовою освітньої системи є мета освіти: розвитку і саморозвитку людини як особистості у процесі навчання і виховання. Освіта як процес не припиняється до кінця свідомого життя люди­ни. Вона безупинно видозмінюється за цілями, змістом, формами.

Характеристика освітнього процесу

Три аспекти — розвиток і саморозвиток, навчання і самонавчання, вихо­вання і самовиховання.

Виховання як складова освіти. Освіта є процесом освоєння світу особистістю, яка перебуває під впливом багатьох зовнішніх (суспільних) чинників.

Виховання — діяльність педагогів-вихователів, спрямована на зміну свідомості, світогляду, психіки, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє П моральному, духов­ному зростанню і вдосконаленню.

Метою виховання є очікувані зміни особистості в результаті реалізації системи виховних дій, становлення різнобічно, гармонійно розвиненої особистості.

Навчання як складова освіти. забезпечення засвоєння учнями системи наукових знань і створення умов для формування внутрішнього суб'єктивного світу особистості кожної дитини.

Навчання — спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

У центрі навчання перебуває особистість.

Психічний та особистісний розвиток учня як складова освіти. здатність організувати свій вну­трішній світ, усвідомити себе.

Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого вия­влення і розвитку своїх можливостей.

Суб'єкти освітнього процесу. Кожен педагог і учень

Психічне здоров'я школярів як результат освіти

Психічне здоров'я — збалансованість внутрішнього, духовні, моральні, когнітивні, емоційні, фізіологічні, фізичні потенцій і зов­нішнього (вимоги соціального оточення, відповідність стилю на­вчання і виховання дітей особливостям розвитку їх особистості) у життєдіяльності Індивіда.

Психічне нездоров'я означає незбалансованість, асин-хронність внутрішніх і зовнішніх характеристик особи-стісних змін.

психічні травми — негативні переживання з приводу невдач, неподоланих психологіч­них бар'єрів, залишають слід.

дидактогенїї — психічні травми, одержані дітьми у процесі або в результаті навчання.

Взаємодія педагога і психолога

Робота практичного психолога в системі освіти здій­снюється за такими напрямами:

а) психологічна просвіта. Вона полягає у поширенні психологічних знань серед педагогів, учнів та їх батьків;

б) психопрофілактична робота. своєчасне попередження порушень у психологічному та особистісному розвитку,

в) психодіагностична робота.

г) розвивальна і психокорекційна робота вплив психічний розвиток, становлення особистості дитини;

ґ) консультативна робота. Завданням її є надання допо­моги людині у розв'язанні її особистих проблем. Здійсню­ється консультування за такими напрямами:

консультування адміністрації, педагогів, батьків, осіб, які їх заміняють, з проблем навчання, виховання і розвитку дітей;

консультування дітей, батьків, осіб, що їх заміняють

консультування працівників установ інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, з питань соціально-психологічної реабілітації;

взаємні консультування спільно з працівниками виховних установ для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (школи-інтернати, дитячі будинки) роботі з дітьми;

індивідуальні та групові консультації дітей з про­блем навчання, розвитку, життєвого і професійного само­визначення, стосунків з дорослими та однолітками, самовиховання тощо;

консультування адміністрації установи при скла­данні плану навчально-виховних заходів з урахуванням вікових особливостей дітей, особливостей організації життя, навчання і виховання у конкретній установі.

педагогічного консиліуму — колективного методу вивчення учнів з метою їх всебічного дослідження та вибору аде­кватного шляху подальшої роботи з ними.