2.4. Основні теорії виховання і навчання

Теоретичні засади навчально-виховного процесу

Біхевіористська концепція навчання і виховання. психіч­ний розвиток засвоєння навичок: чим їх більше і досконаліше вони відпрацьовані, тим краще дитина пристосована до життя, більш розвинута. Біхевіористський підхід до процесу навчання полягає в намаганнях зв'язати методи навчальної роботи вчителя і знання без врахування діяльності учнів. Ф. Скіннер що покарання не є ефек­тивним способом подолання (гальмування) незадовільної поведінки

що покарання супроводжується такими небажаними побічними ефектами:

а) часткове усунення ймовірності негідної поведінки.

б) стимулювання негативних переживань (наприклад, почуття провини) лише за певних обставин.

в) заохочування будь-якої поведінки, наслідком якої бувають менше покарання чи його відсутність.

г) привертання уваги до небажаної поведінки.

ґ) пробудження не тільки почуття провини, а й тривоги та ворожості;

д) негативний вплив на стосунки учня і вчителя, бать­ків і дитини, руйнування почуття довіри і прихильності, зогляду на сприймання його як несправедливого чи занадто жорстокого.

Заохочення (рос. подкрепление) — спонукання когось до якоїсь дії певними засобами (похвала, нагорода, переконання, приклад тощо).

Позитивне заохочення належної поведінки є більш принятною формою контролю за нею, ніж покарання.

Припинення позитивного заохочення є альтернативою покаранню.

Скіннер описав п'ять схем заохочення:

постійне заохочення, коли кожен правильний вчи­нок, дія заохочуються. Ця схема особливо ефективна на ранніх стадіях навчання з метою відчуття успіху. За постійного заохочення навички швидко засвоюються, одночасно виникає почуття перенасиченості заохочення;

заохочення через певний інтервал, наприклад заохочення дитини тільки після того, як вона спокійно посиділа кілька хвилин;

заохочення через певну кількість правильних дій, вчинків. Наприклад, коли учень розв'язує п'ять задач;

заохочення через різні інтервали часу (місяць, чверть, семестр, рік тощо);

е) заохочення через різну кількість правильних дій, вчинків.

Навчання шляхом спостереження

Навчання шляхом спостереження неможливе без знання взятої за взірець поведінки іншої людини.

Ефективно впливають на поведінку спостерігачів такі характеристики моделі:

поінформованість (обізнаність). демонструють ефективні зразки поведінки,

престиж, статус. Вплив батьків і вчителів

контроль і заохочення.

Відтворення. перетворює на дію візуальні образи і словесні схеми модельованої пове­дінки, порівнює вироблені ним реакції з тим, що він запам'ятав із поведінки моделі.

Мотивація і самозаохочення.

Прямий

Мимовільним

Рефлексивність. Здатність використати порівняльну інформацію, одер­жану зі спостережень за іншими людьми, набувається з досвідом.

Формування почуття самоефективності у навчанні

Заохочення вербалізацїї під час виконання завдання.

Ефіктивність виконання завдання може бути підвищена

зовнішньої вербалізацїї — проговорювання учнями своїх думок і переживань щодо можливих помилок. Внутрішня вербалізація сприяє становленню само­аналізу та саморегуляції.

завдання мають такі властивості:

специфічність.

рівень труднощів

близькість мети.

Розвиток здатності до саморегулювання

а) самоспостереження. враховування якісних, кількістних, швидкість, доречність і наслідки поведінки.

б) самосудження. оціню­вання власної поведінки. пішні у виконанні спеціальних завдань;

в) саморегулювання. реагуванням на власні дії.