Тема № 9. Кваліфікація співучасті з урахуванням її форми

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття форми співучасті та критерії поділення співучасті у вчиненні злочину на форми.

2. Кваліфікація співучасті без попередньої змови.

3. Кваліфікація співучасті за попередньою змовою.

4. Кваліфікація вчинення злочину організованою групою осіб.

5. Кваліфікація вчинення злочину злочинною організацією.

Висновки.

Методичні вказівки:

Розгляд цієї теми потрібно розпочинати з поняття форм співучасті та ознайомлення з класифікацією форм співучасті за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, існуючих в науці кримінального права та закріпленої на законодавчому рівні у ст. 28 КК.

Співучасть у злочині у формі групи осіб має місце коли у вчиненні злочину приймали участь декілька (дві або більше осіб) виконавців, які діяли без попередньої змови. Потребує аналізу можливість співучасті без попередньої змови осіб, які не є співвиконавцями та її правове значення.

Співучасть у формі попередньої змови групи осіб має місце коли у вчиненні злочину приймали участь декілька (дві або більше) осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення. Тут варто звернути увагу на те, що кваліфікація злочину у цій формі проводиться з врахуванням того, як сформульована стаття Особливої частини КК. Вона повинна відображати те, що злочин вчинений при відповідній формі співучасті, диференціювати учасників групи та інших осіб.

Аналізувати четверте питання теми необхідно на підставі вивчення точок зору вчених щодо визначення поняття організованої групи, її співвідношення з іншими формами співучасті. При висвітлені цього питання слід приділити особливу увагу розкриттю такої ознаки організованої групи як стійкість, розглянути поняття організованої групи, що дається у судовій практиці. Тут слід також звернути увагу на те, що чинне кримінальне законодавство передбачає скоєння злочину організованою групою як кваліфікуючу ознаку цілого ряду злочинів. Наявність організованої групи свідчить про більший ступінь згуртованості співучасників. Внаслідок цього при кваліфікації на перше місце виходить не індивідуальна роль кожного учасника у посяганні, характер виконуваних ним дій, а сама участь у групі, яка вчиняє злочин.

Розглядаючи п’яте питання необхідно звернути увагу, що кримінальне законодавство України вперше в її історії дає визначення злочину, що вчинений злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК). Аналізуючи ознаки злочинної організації, потрібно, перш за все, розкрити ознаки, що безпосередньо випливають із змісту кримінального закону (ч. 4 ст. 28 КК), та далі, зупинитися на ознаках, якими наділяють злочинну організацію окремі науковці.

Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 9: [1-24, 25, 42, 47, 48, 54, 69, 76, 102, 116, 142, 144, 151, 162].

Тема № 10. Кваліфікація причетності до злочину

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та види причетності до злочину.

2. Кваліфікація приховування злочину.

3. Кваліфікація потурання злочину.

4. Кваліфікація придбання чи збуту майна, здобутого злочинним шляхом.

5. Кваліфікація неповідомлення про злочин.

Висновки.

Методичні вказівки:

Контрольну роботу рекомендується починати з вступу, після чого перейти до розгляду поняття причетності до злочину. При розгляді цього питання, рекомендується звернути увагу на проблему співвідношення причетності до злочину з ознаками співучасті у злочині.

Далі слід виходити з того, що у кримінально-правовій літературі виділяють такі види причетності до злочину: приховування злочину, потурання злочину, придбання чи збуту майна, здобутого злочинним шляхом, неповідомлення про злочин. Між тим, у юридичній літературі деякі науковці виділяють і інші виді причетності до злочину. Рекомендується розглянути даний аспект цієї проблеми.

Розгляд подальших питань присвячений окремим видам причетності до злочину. Так, при розгляді другого питання необхідно виходити з того, що питання кваліфікації приховування злочину має вирішуватися з врахуванням того, що така діяльність описана законодавцем у ст. 396 КК.

При розгляді третього питання слід виходити з того, що у чинному КК України прямо не встановлено відповідальність за потурання, а тому відповідальність за потурання має свою специфіку.

При розгляді четвертого питання необхідно виходити з того, що питання кваліфікації придбання чи збуту майна, здобутого злочинним шляхом мають вирішуватися з врахуванням того, що така діяльність описана законодавцем у ст. 198 КК.

Розглядаючи п’яте питання необхідно звернути увагу на те, що чинний КК України окремо не передбачає спеціальної норми про відповідальність за неповідомлення про злочин. На думку деяких науковців, відповідальність за цей вид причетності до злочину, передбачена ст. ст. 384, 385, 256 КК.

Роботу слід завершити загальним висновком.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 10: [1-24, 25, 42, 47, 48, 54, 69, 76, 102, 116, 142, 144, 151, 162].