Тема № 7. Кваліфікація при добровільній відмові від вчинення злочину

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та види добровільної відмови від вчинення злочину.

2. Кваліфікація повністю невдалої добровільної відмови від вчинення злочину.

3. Кваліфікація частково невдалої добровільної відмови від вчинена злочину.

4. Кваліфікація добровільної відмови при сукупності злочинів.

5. Кваліфікація добровільної відмови від злочину, який вчиняється у співучасті.

Висновки.

Методичні вказівки:

У першому пункті плану потрібно розкрити поняття добровільної відмови від вчинення злочину. Тут варто звернути увагу на те, що інститут добровільної відмови пов’язується зі стадіями вчинення злочину. Для цього є певні підстави, оскільки однією з умов застосування норми про добровільну відмову від вчинення злочину є констатація того, що даний злочин не доведено до кінця. Далі необхідно розглянути існуючі в літературі види добровільної відмови від вчинення злочину. При розгляді цього питання варто звернути увагу на те, що у кримінально-правовій літературі це питання не знаходить однакового вирішення.

Розгляд наступних питань передбачає висвітлення змісту конкретних видів добровільної відмови від вчинення злочину.

Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 7: [1-24, 74, 125, 142, 144, 148, 147, 159].

Тема № 8. Кваліфікація співучасті з урахуванням виду співучасника

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Види співучасників у вчиненні злочину за кримінальним правом України.

2. Кваліфікація посягання виконавця, співвиконавця злочину.

3. Кваліфікація дій організатора злочину.

4. Кваліфікація дій пособника злочину.

5. Кваліфікація дій підбурювача до вчинення злочину.

Висновки.

Методичні вказівки:

Аналізувати перше питання теми необхідно на підставі законодавчого визначення співучасників (ст. 27 КК). Опрацьовуючи дану тему слід приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеню участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

У другому пункті плану слід визначити та показати місце виконавця серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника. Необхідно також зазначити, що у статтях Особливої частини КК описаний злочин, вчинений виконавцем. Тому в його посяганні є всі ознаки відповідного складу злочину і воно за практикою, що склалася і яка підтримується більшістю науковців, кваліфікується лише за статтею особливої частини, без посилання на ч. 2 ст. 27 КК. Разом з тим, у кримінально-правовій літературі висловлюються з цього приводу й інші думки. На це треба звернути увагу.

Поряд з виконавцем кримінальний закон використовує поняття співвиконавця. Тому необхідно визначити їх співвідношення та правове значення виділення в законі поняття співвиконавця. Потрібно підкреслити необхідність відповідності виконавця ознакам суб'єкту злочину, особливо розглянути проблематику співвиконавства і посереднього виконавства.

Третій пункт припускає формулювання поняття організатора вчинення злочину та розкриття його ознак. Тут доцільно проаналізувати об’єктивну та суб’єктивну сторону дій організатора.

У четвертому пункті необхідно охарактеризувати дії пособника з об’єктивної та суб’єктивної сторони, висвітити види пособництва (фізичне та інтелектуальне) і розкрити їх зміст.

У п’ятому пункті необхідно розкрити дії підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони. У цьому пункті необхідно визначити та висвітлити місце підбурювача серед інших співучасників.

Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 8: [1-24, 25, 42, 47, 48, 54, 69, 76, 102, 116, 142, 144, 151, 162].