Тема № 5. Склад злочину та його значення для кри­мінально-правової кваліфікації

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття складу злочину.

2. Елементи й ознаки складу злочину, їх органічна єдність.

3. Види складу злочинів.

4. Значення складу злочину для кваліфікації злочинів.

Висновки.

Методичні вказівки:

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність теми, звернути увагу на історію виникнення та розвитку поняття складу злочину.

Розкриваючи поняття складу злочину, насамперед слід відмітити, що кримінальне законодавство не містить цього поняття, воно дається наукою кримінального права, виходячи із законодавчого визначення підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину та теоретичного узагальнення ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК. Треба мати на увазі, що перелік складів злочинів у чинному законодавстві є вичерпним. Особливе значення необхідно приділити співвідношенню понять злочину та складу злочину.

Висвітлення наступного питання рекомендується розпочати з висновку про сукупність, систему об’єктивних та суб’єктивних ознак, що у своїй єдності й утворюють склад злочину. Необхідно окремо розглянути об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону як елементи складу злочину, ознаки, що характеризують кожен із цих елементів, розкрити їх зміст та функції, особливо зауважити на їх співвідношенні та органічній єдності. У цьому питанні слід провести поділ ознак складу злочину на обов’язкові та факультативні, визначити їх поняття та зауважити на значенні такого поділу.

Розглядаючи третє питання необхідно з’ясувати, у зв’язку з чим запроваджується поділ складів злочину на види, значення класифікації складів злочинів, які види складів злочину існують у кримінальному праві (критерії класифікації), а також яким чином поділення складів злочину за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) впливає на диференціацію кримінальної відповідальності.

Відповідаючи на останнє питання теми спочатку необхідно визначити поняття кваліфікації злочинів, потім звернути увагу на значення складу злочину для правильної кваліфікації злочинів.

Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.

Рекомендований перелік літератури до теми № 5: [1-24, 30, 37, 41, 45, 59, 77, 81, 83, 84, 88, 93, 96, 97, 106, 112, 114, 117, 118, 119, 121, 122, 123, 128, 129, 139, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 150, 153, 156, 157, 160, 164].

Тема № 6. Кваліфікація попередньої злочинної діяльності Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та види стадій вчинення злочину, які враховуються при кваліфікації.

2. Кваліфікація злочину як закінченого.

3. Кваліфікація готування до злочину.

4. Кваліфікація замаху на злочин.

5. Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину.

Висновки.

Методичні вказівки:

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність вибраної теми. У першому пункті плану необхідно визначити поняття стадій вчинення злочину, проаналізувати його об’єктивні та суб’єктивні ознаки, висловити ставлення до так званого «виявлення наміру».

У другому питанні необхідно надати аналіз закінченого злочину, на підставі чого розкрити зміст незакінченого злочину з матеріальними, формальними та усіченими складами. У цьому питанні слід звернути увагу на такі вимоги до кваліфікації закінченого злочину: в нормах як Загальної, так і Особливої частини КК усі кримінально-правові поняття (вина, співучасть, ознаки конкретних злочинів) сконструйовані для закінченого злочину. Тож закінчений злочин кваліфікується лише за статтею Особливої частини КК України.

У третьому питанні необхідно дати поняття готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 14 КК). Далі варто коротко охарактеризувати види готування до злочину. Тут також необхідно надати кримінально-правову оцінку готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 КК) та провести відмежування готування до злочину від виявлення умислу. Далі слід звернути увагу на те, що готування до злочину кваліфікується з урахуванням загальних правил кваліфікації попередньої злочинної діяльності, підстав кримінальної відповідальності за неї. Тобто скоєне кваліфікується за статтею Особливої частини, яка передбачає відповідний закінчений злочин, з посиланням на ч. 1 ст. 14 КК. При цьому має бути констатована наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину з урахуванням незавершеності його об’єктивної сторони, а також вчинення діяння, яке відповідає ознакам готування до злочину.

У четвертому питанні плану необхідно сформулювати поняття замаху на злочин, розкрити його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 15 КК). Далі необхідно охарактеризувати види замаху на злочин: закінчений замах на вчинення злочину (ч. 2 ст. 15 КК); незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 КК); непридатний замах на злочин: замах на непридатний об’єкт і замах із непридатними засобами. Потім варто звернути увагу на те, що при кваліфікації замаху на злочин необхідно встановити наявність усіх ознак складу закінченого злочину з урахуванням незавершеності об’єктивної сторони – відсутності суспільно небезпечних наслідків або закінченого діяння у матеріальних складах злочинів; незавершеності діяння у формальних складах злочинів. Якщо замаху передували дії, у яких полягає готування до цього ж злочину, то все скоєне кваліфікується лише як замах на злочин, оскільки кожна наступна стадія «поглинає» собою попередні стадії посягання.

Останній пункт плану припускає дослідження добровільної відмови від доведення злочину до кінця, формулювання якого міститься у ст.. 17 КК. Тут необхідно розкрити зміст його об’єктивних (закінченість) і суб’єктивних (добровільність) ознак, показати особливості добровільної відмови у матеріальних, формальних і усічених складах, а також на стадії закінченого замаху, надати відмежування добровільної відмови від дійового каяття.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в контрольній роботі питань.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 6: [1-24, 74, 125, 142, 144, 148, 147, 159].