Тема № 20. Відмежування злочинів від цивільних деліктів

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та значення розмежування злочинів.

2. Відмежування злочинів від цивільних деліктів.

2.1. Відмежування щодо відносин, які виникають у зв’язку з діяльністю господарських товариств.

2.2. Відмежування щодо відносин, які виникають у зв’язку з використанням спільного майна одним із співвласників цього майна.

Висновки.

Методичні вказівки:

Перший пункт плану припускає формулювання поняття розмежування злочинів. Тут слід мати на увазі, що розмежування будь-яких явищ, процесів, предметів, у тому числі й злочинів, включає проведення наступних дій: знаходження спільного; виведення ознак, за якими порівнювані об’єкти відрізняються між собою; встановлення, в чому ж полягає відмінність у виявлених розмежувальних ознаках.

При розгляді наступних пунктів плану варто звернути увагу на те, що при відмежуванні злочинів від цивільних деліктів важливо враховувати такі міркування: 1) невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань не може оцінюватися як злочин; 2) кримінальна відповідальність може наставати тоді, коли встановлено, що цивільно-правова угода укладена без мети її виконання, маскує намір винного протиправно збагатитися за рахунок партнера. Причому, така мета існує ще до моменту кладення договору (н.: отримання речей напрокат з метою звернути її на свою користь); 3) розпорядження своїм майном чи часткою в сумісній власності не становить злочину; це, зокрема, стосується дій власника, який вилучає своє майно з володіння іншої особи (кримінальна відповідальність може наставати лише тоді, коли використовуються способи впливу на іншу особу, які заборонені КК, насамперед, насильство, погрози). Так само не становить собою злочину дії співвласника щодо майна, управління яким здійснюється спільно, яке не виділене, наприклад, перебуває в спільній сумісній власності подружжя; 4) кримінально-караними є протиправні дії щодо майна, співвласником якого є винний, але яке відокремлене від його власного (зокрема, це майно господарського товариства, кооперативу); 5) факт заподіяння майнової шкоди, якщо це водночас оцінюється як суспільно небезпечні наслідки злочину, повинен бути констатований власником чи уповноваженим ним органом. Неприпустимо визнавати наявність злочинних наслідків, при тому, що сам власник в установленому порядку не визнає, що йому заподіяна шкода.

Роботу слід завершити загальним висновком.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 20: [1-24, 39, 40, 71, 91, 103, 104, 110].

Тема № 21. Кваліфікації дій, вчинених у межах не­обхідної оборони

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність діяння: поняття та ознаки.

2. Етапи кваліфікації діянь, вчинених у межах необхідної оборони.

2.1. Кримінально-правова оцінка підстав, наявність яких обумовлює право особи на необхідну оборону.

2.2. Кримінально-правова оцінка заподіяної шкоди.

2.3. Кримінально-правова оцінка діяння, яке визнається вчиненим в межах необхідної оборони.

Висновки.

Методичні вказівки:

Перше питання теми роботи потрібно розпочати з викладення законодавчого визначення такої обставини, що виключає злочинність діяння як необхідна оборона.

У наступному питанні теми необхідно розглянути ознаки, що характеризують підстави виникнення відповідного стану. Тут автор має визначити, що підставою виникнення стану необхідної оборони є необхідність негайного попередження чи припинення суспільно небезпечного посягання, визначити ознаки суспільно небезпечного посягання, як підстави необхідної оборони, і розкрити зміст таких ознак як “наявність”, “дійсність”, “реальність” як властивостей цієї підстави.

В наступному пункті плану, характеризуючи ознаки правомірності заподіяння шкоди при “необхідній обороні”, автору, перш за все, необхідно з’ясувати сутність дій, що названі законодавцем як “необхідна оборона”. Потім перейти до характеристики мети заподіяння шкоди у відповідному стані, а також розкрити зміст ознак “своєчасності” і “домірності”. При розгляді цього питання слід мати на увазі, що в межах необхідної оборони перебуває і не повинно оцінюватися як злочин заподіяння такої шкоди: 1) легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 2) знищення або пошкодження майна, навіть тоді, коли це явно не відповідає небезпечності посягання та обставинам захисту; 3) позбавлення посягаючого життя або заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, вчинене за наявності обставин, передбачених частинами 4 та 5 ст. 36 КК.

Останнє питання теми необхідно присвятити оцінці діяння, яке визнається вчиненим в межах необхідної оборони. Тут необхідно вказати за якою статтею Особливої частини КК може бути кваліфіковано вчинене в межах необхідної оборони діяння.

Роботу слід завершити загальним висновком.

Нормативні акти: [1-9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 21: [1-24, 33, 34, 35, 56, 58, 120, 142, 144].