Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут права

Кафедра міжнародного права та юридичної журналістики

Дисципліна “Журналістська майстерність»

ЖУРНАЛІСТСЬКА МАЙСТЕРНІСТЬ

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів 5 курсу

спеціальності «Правознавство»

із завданнями та вправами для самоперевірки засвоєних знань

РІВНЕ - 2015

Курс лекцій з питаннями для самоперевірки з навчальної дисципліни «Журналістська майстерність» для студентів денної форми навчання напряму підготовки 8.03040101 «Правознавство» / В.І.Шанюк. - Рівне: НУВГП, 2015. - с.

Упорядник: кандидат філологічних наук, доцент кафедри міжнародного права та юридичної журналістики В.І. Шанюк

Рецензент: доктор філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету Г.М. Вокальчук

Курс лекцій з питаннями для самоперевірки з дисципліни «Теорія масової комунікації» затверджено на засіданні кафедри міжнародного права та юридичної журналістики

Протокол №1 від «04» березня 2015 р.

Завідувач кафедри міжнародного права

та юридичних дисциплін _______________ В.І.Шанюк

«04» березня 2015 року

Тема 1. Поняття про журналістську творчість

План

1.Механізми творчості. Критерії творчості. Поєднання репродуктивних і творчих елементів в діяльності людини.

2.Творчість як вища форма праці. Зародження і розвиток спеціалізованих видів творчості.

3.Журналістика як спеціалізована область творчої діяльності. Аматорство і професіоналізм в журналістиці.

4.Три ступені в розвитку професіонала: навчання, вправність, майстерність.

Література:

1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.

2.Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с

3.Шаповал Ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:РВП «Роса», 2005.- 248 с.

У професії журналіста успіх залежить передусім від міри таланту. Де його джерела і коли він розкривається?

Якщо Ви закінчили бакалаврат з відзнакою, це зовсім не означає, що ви маєте достатній талант, аби успішно працювали в журналістиці. Якщо ви написали кілька віршів, нехай і вдалих, це аж ніяк не підстава для вибору цієї професії, бо журналістка то все ж таки не література. Для того, щоб продуктивно займалися нею, необхідні універсальні розмаїті обдарування.

Проте, історія знає безліч прикладів "бездарності” геніїв замолоду. Антон Чехов ніколи не отримував за шкільні твори більше “трійки”. А критик О. М. Скабічевськнй у рецензії на його ранні оповідання твердив, що письменник помре у п’яному вигляді під парканом... М. Салтиков-Щедрін, який написав твір за доньку, отримав “двійку” з резолюцією вчителя: “Не знаєте російської”. Ф. Шаляпіна не прийняли до консерваторії. Про Вальтера Скотта професор університету сказав: “Він дурень і залишитися дурнем”. Німецький математик К.Ф. Гаусс був пасинком у школі й вважався нездарою. І. Ньютону не давалася шкільна фізика й математика. Геній біофізики, фізіології та психології Г.Л.Ф. Гельмгольц вчився в школі так, що вчителі вважали його недоумком. Енріко Карузо, звернувшись до викладача, дістав його категоричний вирок: “Ти не можеш співати!”.

Таємнича природа таланту. “Вундеркінди” не завжди підтверджували свої здібності замолоду і лише в зрілому віці досягали видатних звершень у науці чи мистецтві.

Часом шлях талановитої людини до загального визнання встелелений тернами. Сучасники глухі до її відкриттів і звершень. І лише згодом приходить, суспільне розуміння величі діяча. Журналістика, однак, таких прикладів не знає. Вона розрахована на сучасників, а не нащадків, вона вимагає успіху сьогодні, а не завтра. Журналістові мало почувати талант у самому собі, слід, щоб його визнали інші, тепер, а не потім.

Якщо ви не відчуваєте внутрішньої потреби у творчості, якщо ви ніколи не прагнули реалізувати себе в тексті, якщо ваша рука не хапала нетерпляче ручку, щоб записати швидкоплинні думки, летючі образи, яскраві словесні формули, ви, мабугь, не зможете бути журналістом високого класу.

Якщо ви не “згоряли від допитливості”, від жадоби знати про щось, якщо ви иі разу не кидали улюблену справу, аби помчати на інший кінець міста, щоб етапі свідком або узяти участь в історичнім події, то ви не масте підстав вважати себе готовим до навчання журналістці.

Ви скажете, що в кожній професії є елементи ремісництва й творчості. І почасти будете праві. Почасти тому, що міра творчості в професії журналіста і, скажімо, теслі, різна. Та й поганий тесля псує дерево, а поганий журналіст - людей, суспільство.

Елемент ремісництва в журналістиці, зрозуміло, вищий, ніж у красному письменстві, оскільки дасться взнаки загаданість завдань, заданість тем, обмеженість обсягів текстів, обов’язковість виконання й негайність створення матеріалу. Разом з тим професія журналіста цікава саме як творчість - універсальна, розмаїта. А відтак вона потребує природної обдарованості. І якщо її у вас немає, вам краще залишити мрії про журналістику.

Часом буває так, що талант “дрімає” в людині, вона здобуває іншу освіту, стає фахівцем у якійсь галузі й лише потім, в силу непереборного потягу, приходить у журналістку.

Видатний чеський письменник і журналіст Карел Чапек (1890 1938) у гумористнчній книзі про газетярство “Як це робиться” кепкував з приводу журналістської освіти. «Наскільки мені відомо, - писав він, - ніхто до цього часу не намагався встановити, звідки беруться журналісти. Правда, існує інститут журналістки, але я ще не зустрічав журналіста, який би вийшов звідні. Зате я вияснив, що кожний журналіст колись був медиком, інженером, юристом, літератором, співробітником експортної палата або ще чим-небудь, і з тих або інших причин залишив попередню професію. Бувають і невдахи, які просто “пристроїлися в газеті”. Ніхто не скаже про людину, що вона пристроїлася в парламент або директором у банк, а ось “пристроївся в газеті” кажуть».

Журналістом людина стає звичайно після того, як вона по молодості напише що-небудь у газету. На превелике здивування автора замітку друкують, а коли він приносить другу, людина в халаті говорить йому: “Напишіть нам що-небудь ще”. Таким чином, у більшості випадків людина стає журналістом у результаті зведення з доброї путі. Я не знаю нікого, хто б з дитинства мріяв стати журналістом. Кожний журналіст у дитинстві, мабуть, мріяв стати машиністом, моряком або власником каруселі, але якесь коліщатко зіскочило, мрії не здійснились, і він потрапив за редакційний стіл. Іноді людина йде в газету тому, що відчуває, що може добре писати. Але й це не обов'язкова умова. Журналістами, як і акторами, стають люди найрізноманітніших професій, які опинилися на роздоріжжі”.

Відтоді, коли Карел Чапек писав ці веселі нотатки, багато що змінилося в світі засобів масової інформації. Ускладнилася технологія виготовлення новин та методів збирання інформації, відбулася революція в технічній засобах журналістики. Займатися цією професією без попередньої підготовки й навчання ставало дедалі проблематичнішим. Журналістська освіта набула поширення як обов’язкова умова наступного професійного успіху. З'явилася й когорта молодих людей, що вже змалку мріяла про професію журналіста й підсовували лялькам для інтерв’ю іграшкового мікрофона. Що ж часи міняються, і ми - разом з ними.

Випускники факультетів і відділень журналістики сучасних університетів повинні приходити в друковані та електронні ЗМІ озброєні методологічною культурою. Вони мусять глибоко розуміти закони масово-інформаційної діяльності, знати функції й засади журналістики, чинники її ефективності; вони повинні вміти відбирати й здійснювати інтерпретацію фактів дійсності. Освіта повинна стати гарантією майбутнього професійного успіху спеціаліста, він мусить узяти від університету все, що навчальний заклад здатний йому дати, адже в Україні склався й продовжує формуватися ринок журналістської праці, який оцінює людину не за наявним документом про освіту, а за реальними вміннями й знаннями.

Поруч із цим і досі лишається слушною істина: талановитій людині відкрита дорога в журналістку у будь-якому віці і з будь-якої сфери дійсності. Працюйте над собою, над пошуком таланту в собі, відшукайте ту сферу, у якій ваші здібності можуть дати найвищий ефект. А журналістика створює для цього блискучі можливості.

Професія журналіста - це безкінечне самовдосконалення. Серед журналістів існує приказка: сапер помиляється один раз, а журналіст - двічі. Перша помилка тягне за собою догану, друга звільнення з роботи. Журналіст, який помиляється, нікому не потрібен, він не здатний до професійної діяльності. Роман Леоніда Жуховицького “Зупинитися, озирнутися..." і дає гостре відчуття важливості кожного слова журналіста, засвідчує ефективність кожного нового твору, демонструє ужитковий характер діяльності газетяра.

Молодому спеціалістові важливо зрозуміти, що він обрав професію, яка покладе на нього вічний тягар моральної відповідальності за всі створені вами журналістські творн.

Професія журналіста це вічне спілкування, за допомогою якого журналіст збирає левину частку інформації. Його праця не як у письменника - у кабінетній тиші, а на площі, на заводі, в установі, на прес-конференціях, де він опитує десятки людей, які допомагають йому, висловлюючи свої думки й погляди, зрозуміти сутність подій. У журналіста, незалежно від того, в друкованому чи електронному засобі масової інформації вій працює, повинно бути добре поставлене усне мовлення, він повинен володіти точною фразою, швидко реагувати на повороти думки співрозмовника, знати досконало предмет бесіди, аби на рівних вести її з фахівцями.

Цілком справедливим є таке гасло журналістики: немає нецікавих співрозмовників, є недосвідчені журналісти, які не вміють видобути з джерела соціально вагоме повідомлення або розпізнати в процесі перебігу звичайної бесіди суспільно необхідну інформацію.

Журналістика - це мистецтво спілкування, і якщо ви не володієте ним, якщо ви людина замкнута, самозаглиблена, слід подумати про іншу спеціальність.

Журналістика - це галузь універсальної духовної діяльності. Журналіст мусить мати свою тему, яку повинен знати глибоко й досконало, але при цьому має вміти написати про різноманітні предмети. Існує формула: журналіст знає все про небагато що і потроху про все (по-рос.: всё о немногом и немого обо всём). Отже, в основі праці журналіста широка загальна ерудиція, знання фактів і явищ з різних галузей життя: політики, історії, соціології, літератури, географії, медицини, біології тощо.

Журналістика - це професія професій. Не тільки тому, що вимагає під суб’єкта інформаційної діяльності різноманітних обдарувань (письменника, оратора, учителя, актора, психолога, соціолога тощо), а ще й тому, що вимагає від нього універсальних знань у різних галузях людської діяльності. Незважаючи на те, що в соціальній дійсності усталюєтъся дедалі глибша спеціалізація, журналістика, навпаки, зберігає свою підкреслену універсальність, залишається професією усезнайок, готових розповідати людству про його ж власні професійні таємниці й секрети, занурюватися в найскладнішу наукову проблематику, витлумачувати для масового читача найскладніші мистецькі чи наукові явища.

Журналістові все цікаве, що містить інформацію й може викликати інтерес читача. Професія журналіста передбачає вічну націленість на новину, свіжу інформацію в найрізноманітніших сферах життя. І якщо у вас немає достатньої загальної ерудиції, вузький світогляд, немає потягу до універсальності, всебічності, з вас не вийде гарного журналіста.

А тепер розважте ще раз, чи правильний вибір ви зробили, чи відповідаєте ви вимогам професії журналіста і чи не краще пошукати вам більш спокійної й більш прийнятної для вас спеціальності.

При цьому варто ще раз нагадати про ужитковий, прикладний характер нашою фаху, про потребу писати щодня, мати творчу практику від перших же днів перебування в університеті, для чого нашим навчальним планом передбачена журналістська практика з відривом і без відриву від навчання. Якщо за перший семестр ви не зробите жодної публікації, ви мусите замислитися над правильністю обраного життєвого шляху, якщо ви не зможете опублікувати жодного матеріалу впродовж року, то це підстава для нас задуматися, чи правильний вибір ви зробили.

Зважте на правило, сформульоване в сучасній американській психології таким чином: “Якщо ви робите дещо, а воно не спрацьовує -- зробіть щось інше. Якщо ви постійно робите щось інше що-небудь спрацює”. Найкраще ще на студентській лаві зрозуміти особливості власного психофізичного типу, розумових здібностей, визначитися з покликанням. І якщо ви не налаштовані на публічну діяльність, пов’язану з безкінечним пошуком і збиранням інформації, щоденним її опрацюванням у вигляді писаних чн усних текстів, то краще зайнятися чимось іншим. Чим раніше, тим краще.