3. Логістичний процес на складі.

Будь-​який склад об­роб­ляє три види матеріаль­них потоків: вхід­ний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного по­то­ку по­тре­бує роз­ван­та­жен­ня транс­пор­ту, перевірки кількості та якості ван­та­жу, що при­бу­ває. Вихідний потік зумо­в­лює необхідність перевірки кі­лькості та якості ван­та­жу, що відправ­ляється, на­ван­та­жен­ня транс­порту, внутрішній - необхідність переміщення ван­та­жу все­ре­дині скла­ду. Пе­ре­тво­рен­ня матеріаль­них потоків про­во­дить­ся шля­хом роз­фор­му­ван­ня одних ван­таж­них оди­ни­ць (ван­таж­на оди­ни­ця - деяка кількість ван­тажів, котру на­ван­та­жу­ють, транс­пор­ту­ють, роз­вантажують та зберігають як єдину масу) та фор­му­ван­ня інших. Це озна­чає необхідність роз­па­ку­ван­ня, ком­плек­тації нових ван­таж­них оди­ни­ць, їх па­ку­ван­ня та пе­ре­та­ру­ван­ня.

Таким чином складсь­ка логістика охоп­лює всі ос­новні функці­ональні сфери, що пов'язані з організацією руху матеріаль­них по­токів на мікрорівні.

Умов­но логістич­ний про­цес на скла­дах можна поділити на три скла­дові:

1) опе­рації, що спря­мо­вані на ко­ор­ди­націю ро­бо­ти зі служ­бою закупівель; здійснюється в хо­ді опе­рацій з по­ста­чан­ня за­па­са­ми та за­в­дя­ки кон­тро­лю за веден­ням по­ста­чання.

2) опе­рації, що без­по­се­ред­ньо пов'язані з пе­ре­роб­кою ван­тажів та оформ­лен­ням необхідних до­ку­ментів (роз­ван­та­жен­ня, внутрішньоскладсь­ке транс­пор­ту­ван­ня, скла­ду­ван­ня, ком­плек­тація або комісіону­ван­ня за­мо­в­лень, транс­пор­ту­ван­ня та екс­пе­ди­ру­ван­ня замо­влень, зби­ран­ня і до­став­ка по­рожніх то­ва­ро­носіїв, інфор­маційне об­слу­го­ву­ван­ня скла­ду);

3) опе­рації, що на­прав­лені на ко­ор­ди­націю ро­бо­ти зі служ­бою про­дажів.

Си­сте­ма скла­ду­ван­ня пе­ред­ба­чає оп­ти­мальне розміщення ван­тажу на складі і раціональне управління ним та включає такі складські підсистеми:

- скла­до­ва­на ван­таж­на оди­ни­ця;

- вид скла­ду­ван­ня ван­тажів (на підлозі, у бло­ках, на сте­ла­жах, конвеєрне скла­ду­ван­ня тощо);

- підси­сте­ма об­лад­нан­ня з об­слу­го­ву­ван­ня скла­ду;

- підси­сте­ма ком­плек­тації (комісіону­ван­ня) ван­тажів;

- підси­сте­ма управління переміщен­ням ван­та­жу;

- інфор­маційна підси­сте­ма;

- підси­сте­ма будівель і спо­руд (кон­струк­тивні особ­ли­вості бу­дівель і спо­руд).

Кожна підси­сте­ма в свою чергу скла­дається з ряду еле­ментів. При цьому кількість еле­ментів, що фор­му­ють ос­новні підси­сте­ми, може бути знач­ним, а їх спо­лу­чен­ня в різних комбінаціях збільшує ба­га­то­варіантність си­стем скла­ду­ван­ня.

Лекція 12. Логістика інформаційна.

1. Ціль та завдання інформаційної логістики.

Логістика інформаційна - Information Logistics управляє інформаційним потоком як елементом логістичної системи, функціонує у формі певної інформаційної системи, що умовно може бути представлена:

1. Забезпечуючою підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

1) технічне забезпечення – сукупність технічних засобів для опрацювання інформаційних потоків;

2) інформаційне забезпечення – сукупність різноманітних довідників, класифікаторів, кодифікаторів, каталогів, правил, засобів формалізації даних тощо;

3) математичне забезпечення (програмно-математичний комплекс) – сукупність методів вирішення функціональних задач.

2. Функціональною підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

1) планові задачі – створюються на адміністративному рівні управління та слугують для прийняття рішень стратегічного характеру;

2) виконавчі задачі – створюються на рівні адміністративного чи оперативного управління та слугують для роботи в реальному масштабі часу;

3) диспозитивні (диспозиційні) задачі – створюються на рівні управління сструктурної одиниці та слугують для забезпечення нормальної роботи логістичних систем.

Ціль логістики інформаційної – забезпечення логістичної системи підприємства повними, достовірними та оперативними даними для прийняття ефективних рішень. Завдання логістики інформаційної:

1. Збір даних та інформації.

2. Класифікація зібраних даних та інформації.

3. Адресна передача даних та інформації.

4. Оперативність щодо передачі даних та інформації

5. Обробка та передача інформації відповідно до поставілених завдань.

6. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Інформаційні системи відіграють важливу роль в логістиці підприємства. У міру розвитку та поширення логістичних систем, підприємства дедалі більше відчувають потребу в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в одне ціле всі логістичні субсистеми.

Інформаційна логістика організує потік даних, який супроводжує матеріальний потік, та є тією істотною ланкою для підприємства, яка пов'язує постачання, виробництво та збут. Основним завданням інформаційної логістики є розроблення оптимальних логістичних інформаційних систем та їх практичне впровадження із урахуванням особливостей постачання, виробництва та розподілу окремо визначених підприємств за допомогою методів моделювання.

Ефект, отриманий від діяльності інформаційної логістики, стимулює всіх учасників логістичного процесу підтримувати досягнутий рівень цього процесу, а також вкладати нові засоби в його оптимізацію.

2. Інформаційні логістичні системи та мережі.

Логістичні інформаційні системи поділяються на три групи:

• планові;

• диспозитивні (або диспетчерські);

• виконавчі (або оперативні).

Планові інформаційні системи. Ці системи створюються на адміністративному рівні керування і призначені для прийняття довгострокових стратегічних рішень. Серед завдань, що вирішуються, можуть бути такі:

• створення та оптимізація ланок логістичного ланцюга;

• керування умовно-постійними даними;

• загальне керування запасами;

• керування резервами тощо.

Диспозитивні інформаційні системи. Ці системи створюються на рівні керування складом або виробничим цехом і слугують для забезпечення усталеної роботи логістичної системи. Їх завдання:

• детальне керування запасами (складським розміщенням);

• розпорядження внутрішньоскладським (або внутрішньовиробничим) транспортуванням;

• відбір вантажів згідно із замовленнями та їх комплектація, облік вантажів, які відправляються, тощо.

Виконавчі інформаційні системи. Створюються на рівні адміністративного або оперативного керування, дають змогу отримувати необхідну інформацію про рух вантажів у поточний момент та своєчасно й відповідно адміністративно впливати на управлінський об'єкт. Завдання пов'язані із:

• контролем матеріальних потоків;

• оперативним керуванням обслуговуванням виробництва;

• керуванням рухом тощо.

Найвищий рівень стандартизації досягається під час вирішення завдань у планових інформаційних системах, саме це дає змогу з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення.

У диспозитивних інформаційних системах нижча можливість пристосувати стандартні пакети програм. Це викликано деякими причинами, а саме:

• виробничий процес на підприємствах складається стихійно, впродовж тривалого часу та його важко істотно змінити в бік стандартизації;

• структура даних, які обробляються, істотно розрізняється у різних користувачів.

У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні керування застосовують, як правило, індивідуальне програмне забезпечення.

Будова логістичної інформаційної системи характеризується такими складовими:

• структуризація мереж;

• ієрархічна побудова;

• зростання автоматизації та комп'ютерна підтримка створення банку даних;

• все ширше застосування стандартних програм для ЕОМ, можливі три топології мереж:

• структура зірки – всі учасники звертаються до центральної ЕОМ;

• кільцева структура – кожен учасник пов'язаний із двома сусідами;

• U-подібна структура – кожен учасник сполучений як із центральною системою, так і з кожним учасником процесу інформаційного транспортування.

Інформаційні логістичні мережі розподілені на рівні контролю процесів виробництва. На найвищому рівні – функціональному – за допомогою інструментальних засобів для збору та передавання даних забезпечуються базовою інформацією автономні підсистеми, що відповідають за виробництво, складування та перевезення.

На наступному рівні організується контроль обладнання систем матеріально-технічного постачання та шляхом комбінування окремих елементів, що утворюють автономні підсистеми, досягається максимальна можливість керування елементами системи загалом.

На найвищому рівні виробництва автономні підсистеми об'єднуються у всеохопну інформаційну мережу.

Роль таких інформаційних мереж полягає в інтеграції методів менеджменту та нових технологій автоматизації та комп'ютеризації, а це гарантує підприємствам підвищення продуктивності систем матеріально-технічного забезпечення, основаного на автоматизованих інформаційних системах.

3. Принципи інформаційної логістики підприємства.

Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів і сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Брак своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалу, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Визначеного підвищення ефективності можна досягти і за допомогою локальних обчислювальних систем, але прозорість і гнучкість значно зростають лише в результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що “переступають” межі між підрозділами підприємства.

Інтеграція інформаційних процесів означає, що будь-яка інформація готується і записується в базу даних тільки один раз, причому вона може використовуватися для різних цілей. Інформаційні процеси взаємопов'язані і взаємодіють за посередництвом єдиної бази даних. Тому зміст і структуру всієї бази даних треба проектувати разом з урахуванням вимог всіх інформаційних систем підприємства та принципів їх використання.

Принцип використання апаратних і програмних модулів. Під апаратним модулем розуміють уніфікований функціональний вузол радіоелектронної апаратури, виконаний у вигляді самостійного виробу. Модулем програмного забезпечення можна вважати уніфікований, деякою мірою самостійний, програмний елемент, що виконує визначену функцію в загальному програмному забезпеченні. Дотримання принципу використання програмних і апаратних модулів дасть змогу:

− забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях керування;

− підвищити ефективність функціонування логістичних інформаційних систем;

− знизити їхню вартість;

− прискорити їхню побудову.

Принцип можливості поетапного створення системи. Логістичні інформаційні системи, побудовані на базі ЕОМ, як і інші автоматизовані системи керування, є системами, що постійно розвиваються. Це означає, що під час їхнього проектування необхідно передбачити можливість постійного збільшення кількості об'єктів автоматизації, можливість розширення складу реалізованих інформаційною системою функцій і кількості розв'язуваних задач. При цьому варто мати визначення етапів створення системи, тобто вибір першочергових задач істотно впливає на подальший розвиток логістичної інформаційної системи і на ефективність ее функціонування.

Принцип чіткого встановлення місць стику. “У місцях стику матеріальний і інформаційний потік переходить через межі правочинності і відповідальності окремих підрозділів підприємства чи через межі самостійних організацій. Забезпечення плавного подолання місць стику є одним з важливих завдань логістики”.

Принцип гнучкості системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування.

Принцип прийнятності системи для користувача діалогу “людина – машина”.

Лекція 13. Логістика фінансів та персоналу

1. Ціль, завдання та класифікація логістики фінансів.

Основним завданням фінансового обслуговування матеріальних потоків в логістиці є забезпечення їх руху фінансовими ресурсами в необхідних обсягах, в потрібні терміни, і з використанням оптимальних джерел фінансування.

Логістика фінансів – це спрямований рух фінансових засобів, необхідних для забезпечення ефективного руху визначеного матеріального потоку, які циркулюють як в логістичній системі, так і за її межами (за умови їх прив'язки до цієї системи).

Таким чином, фінансові потоки основним чином забезпечують рух матеріальних потоків і тільки в окремих випадках виступають як самостійні суб'єкти товароруху. Специфіка фінансових потоків полягає, в першу чергу, у потребі обслуговувати процес переміщення в просторі і часі відповідного матеріального потоку.

Фінансова логістика – це окремий напрям логістики, що розглядає управління фінансовими потоками, з позиції бізнесу фінансова логістика – спосіб управління фінансовими потоками, що дає змогу забезпечити фінансову прибутковість підприємства та збільшити його ринкову вартість.

Класифікація завдань фінансової логістики повинна враховувати, окрім особливостей логістики, також вплив фінансового маркетингу та фінансового менеджменту.

Завдання, які вирішуються фінансової логістикою, доцільно розподілити за ступенем їх важливості на три групи: головні (або глобальні), загальні та приватні.

Управління системою фінансової логістики на підприємстві сприяє створенню самоналагоджувальної системи діяльності підприємства в сучасних умовах ринкового середовища, здатної оптимізувати господарські процеси, своєчасно виявляти відхилення, що виникають, і розробляти заходи щодо їхньої ліквідації.

Класифікацію фінансових потоків в логістиці здійснюють за наступними ознаками:

1) По відношенню до логістичної системи:

- зовнішні фінансові потоки, які існують поза межами логістичної системи, що розглядається;

- внутрішні потоки, які існують всередині логістичної системи і видозмінюються відповідно до змін матеріальних потоків.

2) По напрямку руху:

- вхідні – ті, які надходять в середину досліджуваної логістичної системи з-поза її меж;

- вихідні – ті, які виникають в середині досліджуваної логістичної системи і продовжують свій рух поза її межами.

3) По призначенню:

- фінансові потоки пов'язані із закупівлею товарів;

- інвестиційні фінансові потоки;

- фінансові потоки, пов'язані із відтворенням робочої сили;

- фінансові потоки, пов'язані з формуванням матеріальних затрат в процесі виробництва;

- фінансові потоки, які виникають в процесі продажу товарів.

4) В залежності від форм розрахунків:

- грошові фінансові потоки – відображають рух готівкових грошей в національній чи іноземних валютах;

- інформаційно-фінансові потоки – обумовлені рухом безготівкових фінансових засобів;

- обліково-фінансові потоки – виникають в процесі виробництва товарів та послуг і пов'язані з обліком виробничих затрат.

5) По видах господарських зв 'язків:

- горизонтальні фінансові потоки – коли рух фінансових засобів здійснюється між рівноправними суб'єктами підприємницької діяльності;

- вертикальні фінансові потоки – ті, які протікають між дочірніми та материнськими компаніями.