2. Поняття, особливості, класифікація міжнародних комерційних угод. Відмежування понять міжнародної комерційної угоди та міжнародного комерційного договору.

 У сучасній правовій вітчизняній і зарубіжній літературі, в чинному законодавстві та на практиці існує кілька юридичних термінів для визначення поняття контракту. Так, вживаються такі з них: договір, угода, пакт, конвенція, контракт. Міжнародний комерційний контракт (МКК) — це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які знаходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності. Міжнародний характер контракту національні законодавства, міжнародні документи визначають різними способами: від посилання на місце знаходження контрагента чи перебування партнерів у різних країнах до використання узагальнених критеріїв, таких як контракт, який відображає інтереси міжнародної торгівлі. Довідково: Міжнародним визнається контракт для партнерів, які знаходяться в різних країнах, але: – якщо контрагенти різної національної (державної) належності знаходяться на території однієї держави (наприклад, філії компаній різних країн), контракт не визнається міжнародним; – якщо контрагенти однієї державної належності, але знаходяться на території різних країн, то контракт визнається міжнародним. Таке тлумачення міжнародного контракту визначене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі–продажу товарів (Відень, 1980 р.) та у новій Гаазькій Конвенції про право, яке застосовується в договорах міжнародної купівлі–продажу (Гаага, 1985 p.). Поняття «комерційні контракти» повинно розумітися, по можливості, ширше з тим, щоб включити не тільки підприємницькі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також й інші типи економічних договорів, таких як інвестиційні, контракти про надання професійних послуг і т. д. Усе вищезгадане визначає основні ознаки міжнародного комерційного контракту, а саме: – контрагенти знаходяться в різних країнах; – товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об'єкт (виняток — реекспортна операція, коли товар не завозиться в країну реекспорту); – розрахунки в іноземній валюті (виняток — товарообмінні операції); – комерційний характер. Згідно з теорією договору контракт — це узгодження волі двох або кількох суб'єктів з метою виникнення, зміни або зупинення відповідних обов'язкових відносин (обов'язків). Звідси — правове визначення МКК. Міжнародний комерційний контракт — узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО про основні умови взаємних обов'язків.

До основних контрактів відносять:

• контракти купівлі-продажу товару;

• контракти, пов'язані з товарообмінними операціями;

• контракти з відступлення прав на об'єкти інтелектуальної власності (ліцензійні контракти):

• контракти з надання науково-технічних послуг (інжиніринг, консалтинг);

• договори оренди (лізинг);

• контракти в сфері міжнародного туризму та інші.

До забезпечуючих, або званих також контрактами руху товарів, відносять:

• договори на міжнародне перевезення вантажів;

• контракти на надання транспортно-експедиторських послуг;

• договори по страхуванню;

• договори щодо зберігання вантажів при міжнародних перевезеннях;

• договори з надання посередницьких послуг;

• договори на надання послуг з міжнародних розрахунками;

• договір на надання факторингових послуг;

• інші забезпечують основну діяльність на міжнародному ринку договори.

Найбільш застосовуваним на практиці міжнародним комерційним договором є договір міжнародної купівлі-продажу. Проте широкого застосування останнім часом набули договори міжнародного підряду, надання послуг, перевезення, транспортного експедирування, міни (бартеру), лізингу, факторингу, комерційної концесії, франчайзингу, поруки, страхування, позики, застави, найму, доручення, комісії, ліцензійні договори та інші.

Так, у праві континентальної Європи розрізняють такі види контрактів:

синалагматичні (двосторонні) та односторонні (наприклад, договір позики. Але за правом Швейцарії він оформляється як двосторонній);

відплатні — коли між сторонами відбувається обмін еквівалентами цінностей (гроші, товар, права тощо); і невідплатні — коли сторона надає іншій стороні цінність без взаємного еквівалента. Зазначимо, що в комерційному обігу контракти є відплатними;

відплатні контракти, у свою чергу, поділяються на мінові (якщо в момент укладення контракту сторони можуть оцінити реальну вигоду від його виконання) та алеаторні, ризикові (якщо в момент укладення неможливо прорахувати ані вигід, ані збитків);

консенсусні (коли для укладення контракту необхідно мати лише згоду сторін, оформлену за законом) та реальні (коли для укладення контракту згоди сторін недостатньо і необхідно передати боржнику певний товар).

Щодо часу виконання, то контракти можуть виконуватися одноразово у короткий проміжок часу або потребувати довготривалого виконання.

Класифікація видів контрактів у країнах загального права:

контракти за рішенням суду (contracts of record) — це договори, що визнані судовою практикою. Зазначимо, що хоча правовою доктриною не визнаються договорами такі зобов’язання, які виникають унаслідок набуття чинності рішенням суду в справі, за якою зобов’язана сторона визнає в суді своє зобов’язання, у ряді випадків з метою надання приватній угоді (або обіцянці) юридичної сили публічного акта застосовується форма контракту за рішенням суду;

контракти виконані (executed contracts) — це договори, зобов’язання за якими виконані хоча б однією стороною; та контракти, що ще мають бути виконаними (executory contracts) — коли сторони ще не бралися за виконання своїх обов’язків;

формальні контракти або договори «за печаткою» — найпоширеніша письмова форма договору. Для дійсності такого зобов’язання документ, його фіксуючий, має бути підписаний, опечатаний і вручений особою, що зобов’язується, кредитору.

прості контракти (неформальні) — це контракти, що не оформлені у вигляді договору «за печаткою».