Фізичні якості м’язів

Сила м’яза	Величина максимального напруження, яке може розвинути м’яз. Вона залежить від маси м’яза, кількості одночасно збуджених волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до м’яза
Швидкість скорочення м’яза	Характеристика, яка визначається часом, за який м’яз скорочується й розслаблюється. Залежно від швидкості скорочення розрізняють повільні й швидкі м’язи
Витривалість м’яза	Здатність м’яза тривалий час підтримувати заданий ритм роботи
Тонус м’яза	Стан постійного незначного напруження м’яза. Він забезпечує підтримку постави й фіксацію внутрішніх органів. Визначається природними властивостями м’яза і впливом нервової системи

Види роботи м’язів

Статична робота — робота, під час якої м’язи напружуються, але не скорочуються.

Динамічна робота — робота, під час якої м’язи почергово скорочуються й розслаблюються.

Показником ефективності роботи м’язів є коефіцієнт корисної дії.

Виконання тривалої або інтенсивної роботи призводить до стомлення м’язів.

Під час статичної роботи стомлюються не м’язи, а нервові центри. Під час динамічної роботи стомлення м’язів настає внаслідок нестачі кисню, зменшення утворення енергії та накопичення продуктів розпаду. Після закінчення роботи, що обумовила стомлення, у період відпочинку відбувається збільшення працездатності м’язів (явище надвідновлення).

Вікові особливості опорно-рухової системи

Ріст кісток

Ріст і скостеніння кісток відбуваються в дитячому й підлітковому віці. Найбільший приріст у довжину — у перші два роки життя. Наступні підвищення інтенсивності приросту — 7–8 років і в період статевого дозрівання (у дівчат — у 12–13 років, у хлопчиків — у 13–14 років). Ріст кісток у довжину припиняється у 22–24 роки.

Ріст кісток

Ріст м’язів

Відбувається більш-менш рівномірно за винятком періоду 14–16 років, коли інтенсивність росту найбільша.

Нормальний розвиток опорно-рухової системи можливий лише за наявності нормальної рухової активності, повноцінного живлення й нормальної діяльності залоз внутрішньої секреції.

Гіподинамія — знижена рухова активність.

Наслідки гіподинамії:

• дистрофія скелетних м’язів;

• послаблення сили скорочень серця й тонусу судин;

• зниження інтенсивності обміну речовин і енергії;

• порушення кровообігу й атеросклероз;

• погіршення перетравлення й засвоєння їжі;

• послаблення імунітету;

• емоційна нестійкість.

Порушення постави

1 – скроневий м’яз;

2 – потиличний м’яз;

3-4 – трапецевидний м’яз;

5 – дельтовидний м’яз;

6 – двоголовий м’яз;

7 – триголовий м’яз;

8 – широкий м’яз спини;

9 – розгиначі кисті і пальців;

10 – великий сідничний м’яз;

11 – двоголовий м’яз стегна;

12 – напівсухожильний м’яз;

13 – литковий м’яз;

14 – ахіллесові сухожилля.

1 – надчерепні м’язи;

2 – скроневий м’яз;

3 – круговий м’яз ока;

4 – круговий м’яз рота;

5 – жувальні м’язи;

6 – грудинно-ключично-сосковий м’яз;

7 – дельтовидний м’яз;

8 – великий грудний м’яз;

9 – зубчастий м’яз;

10—двоголовий м’яз;

11 – триголовий м’яз;

12 – згиначі кисті і пальців;

13 – косий м’яз живота;

14 – прямий м’яз живота;

15 – кравецький м’яз;

16 – чотириголовий м’яз стегна;

17 – передній великогомілковий м’яз;

18 – литковий м’яз