5.4 Проектна частина

Засновується на висновках попереднього підрозділу і являє собою розробку визначених в аналізі напрямків покращання поточної діяльності і перспектив розвитку об'єкта дослідження.

Вона є найважливішою частиною проекту, обумовлює якість його виконання і визначає цінність проекту. Проектна частина повинна включати в себе теоретичне обґрунтування та практичне вирішення поставленої задачі на основі проведення відповідних розрахунків. В цьому розділі необхідно обґрунтувати та розкрити найбільш ефективні шляхи вирішення проблеми за напрямками, що аналізуються, покращення поточної діяльності підприємства.

До них можуть належати: техніко-економічні заходи, які пов'язані зі збільшенням прибутку, обсягів продажу продукції, зниженням витрат на її виробництво, підвищенням її якості і конкурентоспроможності та ін.

Вони досягаються за рахунок заходів щодо економії матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, інноваційної діяльності. А також за рахунок проведення заходів загального характеру. Наприклад, таких, як покращання поточної діяльності, переобладнання та перепланування підприємства у зв'язку із зміненням потреб ринку у номенклатурі і необхідністю освоєння виробництва нових товарів, вибір і обґрунтування організаційної структури підприємства; удосконалення планування, контролю та системи планово-контрольних розрахунків та ін.

Як інструмент обґрунтування прийнятих рішень можуть бути застосовані: бізнес-планування, функціонально-вартісний аналіз, техніко-економічний аналіз, кореляційно-регресійний аналіз. Закінчується проектна частина короткими висновками і пропозиціями щодо практичної реалізації одержаних результатів.

5.5 Розрахунок величини ефекту від впровадження запропонованих розробок

Кінцевий результат нововведень визначається тим, яку користь вони приносять виробникові, споживачеві, державі. Таким показником є ефект. Слід відрізняти поняття ефекту та ефективності. Під ефектом розуміють різницю між результатами та витратами, або абсолютну величину вигід, одержаних від впровадження інновацій. Однак необхідно знати також, за рахунок яких витрат одержані відповідні результати. У цьому зв'язку в економічних розрахунках також широко використовується поняття ефективності. Вона являє собою відношення результатів роботи до витрат – відносну величину.

В умовах товарно-грошових відносин виміром ефекту та ефективності є грошова одиниця. Залежно від характеру бакалаврської роботи можуть бути використані також натуральні та якісні показники.

Враховуючи динамічний характер ринку, ефект (ефективність) слід визначати з урахуванням зміни результатів і витрат за роками життєвого циклу товару (послуги). Обов'язковою умовою при проведенні розрахунків є урахування чинника часу. Він характеризує нерівноцінність результатів і витрат у часі. Приведення до одного моменту часу витрат, що відбуваються у різні строки, здійснюється шляхом множення (ділення) витрат і результатів на коефіцієнт приведення , який розраховується за формулою

,

де – кількість років, що відділяють витрати та результати поточного року від початку розрахункового року. – коефіцієнт дисконтування. У першому наближенні його величина дорівнює чисельному значенню банківського відсотку по депозитах. Зараз у першому наближенні її можна прийняти рівною 0,1.

У ринкових умовах згаданий коефіцієнт враховує також величини різноманітних ризиків, пов'язаних зі створенням, виробництвом та реалізацією нововведень.

Тоді попередня формула зводиться до вигляду

,

де , – відповідно рівень інфляції і ризиків у t-му році.

При створенні нововведень слід враховувати фінансові можливості, як власні, так і замовників, вплив кредитної політики і т. ін. В умовах ринку необхідна диференціація однотипної продукції з урахуванням потреб та умов роботи конкретних споживачів. Тому чисельні значення ефекту будуть відрізнятися залежно від сфери застосування товарів (послуг) (металургія, машинобудування...) та умов їх роботи (коефіцієнт змінності, інтенсивність використання, умови зовнішнього середовища і т. ін.). Таку обставину теж слід враховувати у розрахунках ефекту.

У бакалаврській роботі студент, як правило розраховує величини порівняльного ефекту (ефективності). Порівняльний ефект (ефективність) полягають у порівнянні можливих варіантів різноманітних техніко-економічних рішень і вибору з них найбільш ефективних. Серед них найбільш поширені такі:

• прийняття рішень про будівництво підприємств;

• вибір їх раціонального розміщення;

• реконструкція діючих підприємств;

• визначення строків заміни обладнання;

• порівняння варіантів технологічних процесів;

• вибір найбільш раціональних матеріалів, елементів конструкцій, їх техніко-економічних характеристик (продуктивності, потужності, надійності, довговічності і т. ін.);

• визначення раціональної структури управління підприємством;

• визначення альтернативи: купити чи орендувати, скористатись лізингом;

• визначення витрат на випуск продукції;

• визначення ціни окремих товарів;

• планування обсягу їх виробництва та ін.

Відповідні розрахунки можуть виконуватись як в національній, так і в міжнародній валюті. Остання, як правило, переводиться у національну.

Найбільш поширеними показниками визначення ефекту (ефективності) нововведень при виконанні проекту можуть застосовуватися наступні:

1. Маса прибутку. Вона являє собою синтетичний показник діяльності підприємств (організацій). Комерційний ефект на її основі розраховується як величина залишкового прибутку П, що залишається у розпорядженні підприємства (організації):

,

де – обсяг реалізації товарів, послуг у t-му році, тис. грн.

У свою чергу величина знаходиться як ,

де – ціна одиниці товару (послуги), реалізованого у t-му році, грн.; – обсяг реалізації товарів (послуг) t-му році, одиниць (од.); – продуктивність засобів праці у t-му році, од.; – одночасні витрати на виробництво або застосування товарів (послуг) у t-му році, тис. грн; – поточні витрати на виробництво (застосування) товарів у t-му році, тис. грн. Для виробника вони розраховуються на базі величини собівартості. Їх визначення здійснюється на основі відповідних нормативних документів (калькуляцій та ін.). Для споживача вони включають витрати на ремонти, енергію, збитки при виході з ладу засобів праці та інші складові в залежності від умов застосування засобів праці. – залишкова вартість (ліквідаційна вартість) засобів праці, що вибувають у t-му році, тис. грн; – початковий і кінцевий роки розрахунку.

2. Норма прибутку ( ) – рентабельність нововведень. Розрахо-вується як відношення маси прибутку до величини капіталовкладень.

.

Наведені показники враховують результати і витрати господарської діяльності. Тому у ринковій економіці застосовуються показники, що визначають результати всіх видів діяльності. До них відносяться:

3. Чистий грошовий доход (ЧГД), або чиста поточна вартість (ЧПВ). Вони розраховуються за формулою

,

де – – чисті грошові потоки в першому, другому, n-му роках розрахунку, грн. Дані складові розраховуються як різниця припливу і відтоку грошових коштів за відповідні роки; – коефіцієнти, що враховують чинник часу у відповідних роках, відносні одиниці (в.о.).

Грошові припливи складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань та доходів від інших видів діяльності (операцій із цінними паперами, продажу акцій, накопичень від здачі основних засобів в оренду і т. ін.). У той же час до відтоку коштів у порівнянні з розрахунком величини прибутку додатково додаються річні погашення основної суми обов'язків по запозиченнях.

Варіант нововведень вважається ефективним, якщо значення такого показника позитивне. При порівнянні варіантів кращім визнається той, у якого величина чистого грошового доходу найбільша.

4. Коефіцієнт чистої поточної вартості або чистого грошового доходу . Розраховується як дисконтоване відношення вигід – суми чистих грошових потоків за розрахунковий період до дисконтованої величини капітальних витрат за той же період:

,

Інвестиції визнаються ефективними, якщо > 1. Такий коефіцієнт визначає також рівень стійкості проекту. Проект – стійкий, якщо величина  > 2. Наведені вище показники визначають переважно величину фактичного ефекту проекту.

Для попереднього вибору напрямків розробки нововведень можуть застосовуватись і інші показники. Основні з них наступні:

Строк окупності інвестицій у роках. Під ним розуміють період покриття інвестиційних витрат за рахунок чистих надходжень.

,

де і – відповідно чистий прибуток та амортизаційні відрахування у t-му році, грн. Недолік цього показника – в ньому не враховується динаміка результатів і витрат після досягнення строку окупності. Тому при виборі варіантів інновацій він використовується як обмеження. При застосуванні цього показника фактично оцінюється не прибутковість, а ліквідність проекту. Тому найчастіше він має місце у банківських розрахунках при визначенні строків повернення кредитів.

При проведенні розрахунків ефекту слід враховувати ту обставину, що у ринкових умовах продукція буде випускатись тоді, коли це вигідно виробникові, а придбатиметься тоді, коли це вигідно споживачеві. Тому ефект слід розраховувати окремо, як для споживача, так і для виробника.

Ефект для виробника на попередній стадії може бути розрахований за показником приведених річних витрат , або ціни виробництва. У ринковій економіці вона являє собою продажну ціну товару (надання послуги) :

,

де – собівартість продукції, грн.

Для виробника варіант ефективний, якщо , де , – відповідно продажна ціна нового та базового товару, грн. Для визначення доцільності придбання продукції споживачем використовується показник ціни споживання . Він складається з витрат на придбання товару за строк його служби, страхових внесків, навчання персоналу і т. ін. , а також поточних – на використання товару за цей же період –

,

де знак  означає, що вказані витрати приймаються за строк служби нововведень. Варіант визнається ефективним, якщо .

5.6 Розділ охорона праці і навколишнього середовища виконується згідно з вимогами відповідної кафедри.

5.7 У висновках розглядаються основні результати роботи, їх значущість, наводиться систематизація одержаних результатів та короткий аналіз, підкреслюються основні напрямки вирішення проблеми, що розглядалась студентом.

5.8 До списку літератури вносяться тільки джерела, на які є посилання у тексті роботи. Список літератури оформлюється на основі відповідних вимог.