3) За суб'єктами здійснення:
контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;
контроль Президента України;
контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;
контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції;
контроль фінансово-кредитних органів;
відомчий контроль;
громадський контроль;
аудиторський контроль.
Існує й інша класифікація фінансового контролю за суб'єктами здійснення:
державний;
муніципальний;;
громадський) - контроль є незалежним видом контролю, що здійснюється активними представниками громадськості на добровільній та безоплатній основі. Починає набувати в Україні своєї значущості, насамперед при вирішенні земельних та пов'язаних із забудовою в містах проблемних питань, визначення застосуванні бюджетних коштів для потреб громад тощо.
Аудиторський -), що передбачає перевірку бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» незалежними професійними аудиторами чи аудиторськими фірмами на договірних із суб'єктом умовах;
4) За джерелами інформації:
фактичний, який полягає у вивченні реального стану об'єкта, який перевіряється, його огляду, обмірювання в натурі, встановлення дійсності наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності;
документальний — перевірка та аналіз первинних документів, які містять відомості про рух коштів;
5) За формою проведення: '
— обов'язковий (зовнішній) - передбачає контроль виробничої та господарської діяльності господарюючих суб'єктів як в цілому, так і його структурних підрозділів. Здійснюється власними органами на розгляд його керівника або власника;
- ініціативний (внутрішній) - що передбачає його проведення іншими, що не входять у структуру підконтрольного суб'єкта контролюючими органами на предмет дотримання ним стану фінансової дисципліни.
Безперечно, існують й інші критерії, за якими можна класифікувати види фінансового контролю, що засвідчує системний характер фінансово-контрольних правовідносин.
3. Методи фінансового контролю містять засоби, прийоми та способи, що їх використовують контролюючі органи при реалізації контрольних повноважень. Сучасне фінансове законодавство як, до речі, й думки вчених у цій сфері є неоднозначним у трактуванні змісту методів фінансового контролю, що потребує закономірно детального їх вивчення.
Методи фінансового контролю різноманітні й залежать від об'єкта контролю, мети і завдань перевірки та інших факторів:
перевірка — обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їхніх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою.
ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань. За наслідками ревізії складається акт.
Ревізії мають досить широку видову класифікацію, що пояснюється складністю та обсягом тих питань, які вирішують ревізори.
За змістом ревізії поділяють на:
документальні, що передбачають перевірку різних фінансово-бухгалтерських документів підконтрольних суб'єктів;
фактичні, що передбачають перевірку не лише фінансово-бухгалтерських документів, але й наявності грошових коштів та матеріальних цінностей, тобто вся сукупність сторін фінансової діяльності суб'єкта ревізії.
За організаційною ознакою ревізії поділяють на:
планові, що передбачені планом відповідного фінансово-контрольного органу;
позапланові, що проводяться за наявності важливих підстав (у зв'язку з наявністю інформації про порушення фінансової дисципліни, за вимогою компетентних органів, за вказівкою вищого фінансового органу тощо).
Законодавством, наприклад, Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами передбачено від 20 квітня 2006 р. № 550, передбачено проведення планових виїзних та позапланових виїзних ревізій. Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:
1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.
Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності.
Планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів. Подовження термінів проведення планової можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів .
Позапланова виїзна ревізія - ревізія, яка не передбачена в планах контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за наявності обставин, визначених Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"
Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;
3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;
5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;
6) у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю , та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.
Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.
Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.
Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.
Подовження термінів проведення позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 5 робочих днів.
3.обстеження — метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, у ході якого здійснюється опитування, анкетування;
4. інспектування -- метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги наприклад, Регламентується «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 20.04.2006 № 550»
Відповідно до ст..4.Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні № від 26.01.1993 № 2939-XII: « Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті».
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
5. спостереження — метод фінансового контролю, який має на меті загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетних підприємств, установ та організацій. Цей метод, як правило, передує застосуванню інших. Спостереження буває загальним і спеціальним;
—6. облік — специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого переважно обмежується діяльністю контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів контролю або в інших випадках, зазначених чинним законодавством. Цей метод також містить аналітику й передбачає створення інформаційної бази;
-7. аналіз — здійснюється на основі звітності, ґрунтується на використанні спеціальних статистичних прийомів — індикативного методу, методу середніх і відносних величин;
фінансово-економічна експертиза - проводиться щодо певних фінансових документів і за її підсумками видається висновок. Наприклад, здійснюється Рахунковою палатою щодо проектів державного бюджету, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України щодо питань фінансів тощо).
аудит. Порядок здійснення аудиторського фінансового контролю регулюється Законом «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня І993 р. Досить часто цей вид контролю називають недержавним фінансовим контролем. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об'єктивної інформації про фінансовий стан суб'єкта, який перевіряють, відповідність його господарської діяльності чинному законодавству. Аудиторські перевірки можуть бути добровільними (ініціативними, проведеними за рішеннями самого суб'єкта господарської діяльності) та обов'язковими (Закон України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність».
Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.
Аудиторський фінансовий контроль здійснюється незалежними особами (аудиторами) чи аудиторськими фірмами. Аудитор може займатися аудиторською діяльністю:
індивідуально;
створивши аудиторську фірму;
об'єднавшись з іншими аудиторами в спілку.
Наслідки аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком.
Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації
концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.
Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики їх проведення. Методика — це конкретні прийоми та засоби певних дій. Вона визначає, у якому порядку проводити, наприклад, ревізію, з чого починати і чим закінчувати її. Методики контролю розробляються з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.
Сфери фінансового контролю:
бюджетний контроль;
податковий контроль;
валютний контроль;
банківський контроль;
страховий контроль тощо.