Якісні задачі прийнято ділити на прості та складні.

Прості якісні задачі або задачі-нитання засновані звичайно на одному фізичному законі або одній залежності. Вони не вима­гають обчислень і розв'язуються усно. Прикладом таких задач є задачі на застосування правил правої і лівої руки для визна­чення напрямку індуктованої ЕРС або руху провідника в маг­нітному полі. Багато якісних задач або питань пов'язані з ана­лізом роботи електричних схем при зміні їхніх параметрів або включенні та відключенні окремих елементів схем, наприклад: як зміняться показники амперметра (вольтметра, ватметра) у ланцюзі змінного струму, якщо збільшити опір (активний, індуктивний), відключити ємність, змінити частоту тощо.

До якісних питань слід віднести також пояснення фізичного смислу законів, формул, рівнянь, графічних залежностей і векторних діаграм.

Складні задачі є сукупністю кількох простих задач. Для їхнього розв'язання необхідно будувати ланцюг з умовиводів, аналізувати низку фізичних закономірностей.

Прикладом складних якісних задач в електротехніці є аналіз перехідних процесів в електричних машинах і апаратах при змі­ні режиму роботи. Наприклад, двигун постійного струму з паралельним збудженням працює при постійній напрузі й по­стійному гальмівному моменті. Як зміниться частота обертання двигуна при збільшенні опору реостата в ланцюзі обмотки збудження? Під час розв'язання такої задачі в процесі логічних міркувань необхідно проаналізувати низку залежностей, а саме: магнітного потоку від струму збудження; ЕРС від магнітного потоку; струму в якорі від ЕРС; електромагнітного моменту від магнітного потоку та струму якоря тощо.

Основною класифікацією, яку застосовують, готуючи задачі для закріплення або формування діяльності і контролю, є кла­сифікація за ступенем складності й активності. За нею можна визначити, що ці задачі відповідно першого, другого, третього і четвертого рівнів досягнення цілей.

Приклад розподілу цілей задач, класифікованих за ступенем активності або ступенем складності для теми «Трансфор­матори», наведений у табл. 9.5.

Викладач, готуючись до занять із визначеної теми, мусить з'ясувати цілі задач, їхні типи, після чого сформулювати умови, визначивши можливість варіацій відомих і невідомих величин, після чого скласти умови задач. Приклад постановки мети, пробки змісту й умов наведений в табл. 9.6

Таблиця 9.6. Вихідні дані для розробки електротехнічних задач

Цілі, задачі	Зміст	Способи формування умов
Прості (предметні) Аналіз умінь: порівнювати властивості об'єктів; описувати пристрої і принцип дії устаткування; характеризувати схеми моделей; зображувати структурні схеми; називати основні характеристики устаткування; називати нормативні показники	Класифікація устаткування. Пристрій і принцип дії устаткування. Параметри устаткування технологічних пристроїв. Правила техніки безпеки. Характеристика схем за рисунком	Питання, рисунки, ескізи без найменування елементів, розрізи, креслення, схеми, текстові описи
Комбіновані Аналіз умінь; характеризувати режими роботи устаткування; зображати оперативні й монтажні схеми; називати послідовність дій персоналу під час здійснення різних планових заходів	Аналіз режимів роботи устаткування і способів їхньої підтримки. Складання технологічних схем. Складання й аналіз технологічних документів	Усі попередні технологічні схеми, графіки режимів роботи устаткування. Опис ситуацій, а також стану основного і допо­міжного устаткування, опис дій персоналу
Логічні Аналіз умінь: вибирати оптимальний спосіб проведення монтажу, ремонту й експлуатації устаткування; аналіз режимів роботи технічного вузла; аналіз різних конструкцій з метою їхнього удосконалення	Складання технологічних карт. Технологічна діаг­ностика устаткування. Ілюстрація відповідей конкретними прикладами. Проектування об'єктів та їхня реконструкція	Текстові описи діяль­ності, графіки режимів роботи устаткування. Моделі й діючі моделі. Технічна та проектна документація
Творчі Аналіз умінь: розв'язувати нестандартні зада­чі в короткий термін у розвитку; вирішувати проблемні ситуації у розвитку на зміну кількох параметрів	Розгляд аварійних ситуацій і визначення оптимальних шляхів їхнього запобігання	Текстові описи аварійних ситуацій, психологічні та технічні характеристики поведінки фахівців

Після цього для кожної із задач відповідно до мети та змісту викладачеві слід розробити варіативні елементи, на базі яких створити комплект задач із розв'язаннями. Приклад наведено нижче (табл. 9.7). Далі, після проектування або створення засо­бів розв'язання задач, необхідно розробити технологію їхньо­го застосування в навчальному процесі. І в цьому разі певну роль відіграє їхня мета або умови їхнього застосування.

Таблиця 9.7. Приклад розробки комплекту задач із теми «Розрахунок простого ланщога постійного струму з лінійними елементами»

9.2.3. Технологія застосування задач на уроках

У цьому розділі розглядається технологія застосування задач на уроці формування виконавчих дій. Технологію застосування задач під час контролю або самостійної роботи буде розглянуто у відповідних розділах.

Незважаючи на велику різноманітність задач, існує ряд загальних правил і положень, яких слід дотримуватися для їхнього успішного розв'язання.

Виділяється три етапи розв'язання задачі.

Перший етап - розуміння постановки задачі:

• знайомство із задачею;

• вивчення задачі.

Знайомлячись із задачею, необхідно ретельно роз'яснити її умову, пояснити значення незрозумілих слів і термінів, записати або продиктувати умову задачі з уведенням позначень, зобра­женням схеми або рисунків, проставивши різні позначення і перевівши величини до однієї системи одиниць.

При вивченні умов задачі необхідно проаналізувати зміст, з'ясувати фізичну сутність, виділити в задачі її головні еле­менти: невідоме, дані й умови. Унаслідок знайомства учні не тільки мусять зрозуміти задачу, але в них має з'явитися бажання розв'язати її. Останнє залежить від умілого добору задачі: вона повинна бути в міру важкою, природною й цікавою. Перший етап є дуже важливим, оскільки багато помилок є результатом нерозуміння умови задачі.

Другий етап - розв 'язання задачі:

• складання плану розв'язання (аналіз);

• здійснення плану розв'язання (синтез).

Основна мета застосування задач полягає в тому, щоб учні опанували методики виконання типових дій (методики розв'я­зання типових задач), які формують фізичне мислення, допо­магають засвоїти теоретичний матеріал і формують уміння виконувати дії в різній формі.

Вивчення будь-якої теми доцільно починати з більш простих задач, поступово переходячи до більш складних, так вони органіч­но включаються в процес вивчення навчального матеріалу. Підви­щення складності має бути досить помітним. Після засвоєння основних понять, формул і систем одиниць потрібно переходити до предметних задач, потім слід розв'язувати комбіновані, відразу піс­ля них - логічні задачі. Учням із високими базовими знаннями піс­ля розв'язання комбінованих можна запропонувати творчі задачі.

Задачі можна розв'язувати по-різному:

• викладачем й учнями;

• кожним учнем окремо під керівництвом викладача;

• безпосередньо викладачем.

В усіх випадках необхідно активізувати роботу всіх учнів. Для цього рекомендується використовувати такі методичні прийоми:

• акцентування на важливості вивчення матеріалу у зв'язку з використанням його в техніці, у майбутній професії учнів (професійна мотивація);

• коментування ходу розв'язання задачі кількома учнями за викликом викладача (очікуючи виклику, кожен учень обмір­ковує відповідь);

• правильне сполучення колективної та самостійної роботи (спо­чатку задачу обов'язково слід записати в зошити учнів, а з появою ускладнень її необхідно розв'язувати спільно всією аудиторією);

• висування різних гіпотез, формулювання розбіжностей для залучення уваги учнів.

Третій етап - вивчення отриманого розв 'язання.

Цей етап розв'язання задачі дозволяє закріпити і поглибити знання учнів, краще зрозуміти постановку задачі та її ідею. Даний етап містить оцінку фізичного смислу і реальності ре­зультату; перевірку ходу розв'язання, пошук оптимальних шля­хів розв'язання, перевірку чисельних значень результатів.

Таким чином, алгоритм проектування технології розв'я­зання задач містить такі етапи:

• вибір мети і визначення формованих умінь;

• визначення типу задач і конкретизація мети розв'язання;

• розробка змісту задач в узагальненому вигляді;

• вибір варійованих елементів;

- складання умов і розв'язань;

• вибір методики використання задачі на уроці;

• складання алгоритму діяльності викладача й учнів у про­цесі розв'язання задач.