8.4. Особливості організації конспектування навчального матеріалу в процесі формування нових знань

Конспектування має велике значення для процесу засвоєння навчального матеріалу, тому що воно:

• дозволяє збільшити час надходження інформації до довго­строкової пам'яті, повторити її ще раз, що робить навчання більш ефективним;

• підтримує увагу слухачів і заважає їм відволікатися;

• організовує сприйняття, робить його більш упорядко­ваним, сприяє концентрації уваги на основних моментах;

• сприяє кращій фіксації в пам'яті учня навчального мате­ріалу, оскільки те, що записала людина, фіксується в пам'яті міцніше, ніж те, що вона почула, а те, що вона намалювала - міцніше, ніж те, що побачила.

Саме тому все, що потрібно залишити у свідомості студента або учня, має бути зафіксоване в конспекті. Згодом конспект разом із навчальною літературою дозволить краще проробити навчальний матеріал. Конспект відіграє особливу роль, тому що він написаний самим учнем, в конспекті зберігаються його безпосередні враження від почутого й побаченого на лекції. Конспект є містком у часі між викладачем і учнем. Для того щоб процес конспектування проходив організовано, на першому занятті слід розповісти про його важливість та особливості.

Учням потрібно розповісти про те, що:

• фіксувати необхідно далеко не все, а лише основний хід думок лектора, головні положення, що викладаються ним;

• конспект не заміняє підручника, він лише допомагає в підготовці до іспиту разом із навчальною літературою;

• результат оцінення на іспиті залежить від глибини засвоє­ного матеріалу, яка не може бути повною, якщо користуватися пише конспектом.

• Для будь-якої людини ведення конспекту в темпі, що задає ться ззовні, - це нелегка робота, яка вимагає великого розу­мового напруження. Учень у таких умовах може встигнути шдобразити в конспекті лише описовий матеріал, розуміння якого не вимагає зусиль і який, у принципі, узагалі немає потре­би иігіисувати. Учневі завжди дуже важко писати і вникати в логічні міркування викладача, його математичні викладення, формулювати досить точно те, що сприймається для запису, щоб потім зрозуміти самому.

Іншими словами, студенти під час конспектування часто майже не піднімають голови і не вникають у зміст записуваного. Тому в деяких випадках учні взагалі відмовляються від конспектування і тільки слухають навчальний матеріал або тільки конспектують.

Розглядаючи технічний навчальний матеріал, викладач мусить чітко уявляти собі конспект учнів і нав'язувати їм його основну частину, особливо, якщо йдеться про питання, які вимагають точних формулювань, або взагалі не висвітлених у доступній формі в підручнику.

Відомо, що 1965 р. у Паризькому університеті на факультеті ми­стецтв була прийнята постанова використовувати два види лекцій:

• швидкий, тобто читати так, що «розум може зрозуміти, але рука не встигає записати»;

• повільний, при якому слухач може записати, іншими словами, диктування.

При порівняльному аналізі перший метод був визнаний кращим, оскільки в слухачів утворюються поняття, що сприя­ють запам'ятовуванню почутого. Але на сьогоднішній день великою удачею для викладача є можливість зустріти учнів, які здатні працювати на лекції другого типу. І для того, щоб цс було можливо, слід їх цього навчити. Саме тому потрібно вже на першому курсі навчати учнів працювати на занятті. Спочатку, на першому курсі, потрібен докладний диктант. Потім поступово його можна робити менш докладним, але чіткість параграфів, нумерація формул повинні зберігатися.

Для навчання студентів або учнів роботі над конспектом слід дотримуватися певних правил.

Цс, насамперед, мовленнєве акцентування в процесі викладу, яке досягається або спеціальним диктуванням важливих поло­жень, або уповільненням темпу, повторенням, підвищенням голосу на тих моментах, які необхідно зафіксувати. У важли­вості мовленнєвого акцентування можна переконатися, провів­ши такий дослід: виділити підвищенням голосу, уповільненням, інтонаціями деякі другорядні положення. Вони виявляться записаними в конспектах, а головні моменти учень випустить, оскільки на занятті його увага перевантажена, немає резерву часу, щоб самостійно розібратися у важливості окремих частин навчального матеріалу.

Можливе диктування навчального матеріалу. Але диктувати потрібно з доцільною швидкістю. Припустиму швидкість диктування слід визначати за одним або двома студентами, які активно працюють. У процесі написання слід робити паузи, помітивши звертання учнів до сусіда, треба повторити сказане. Але диктування не повинне перетворюватися в суцільний диктант, тому що в цьому випадку в учнів після лекції в голові нічого не залишиться.

Диктування мусить поєднуватися з міркуваннями, узагаль­неннями, спільною розумовою діяльністю. Саме в цьому випад­ку будуть реалізовані всі особливості процесу сприйняття інформації. Засвоєння матеріалу покращиться повторенням діяльності із засвоєння у формі написання.

Конспектування служить засобом активізації уваги учнів і засо­бом посилення швидкості переходу до довгострокової пам'яті.

При цьому можливі різні послідовності дій учасників освітнього процесу.

Перший спосіб: пояснення певного циклу міркувань, думок і умовиводів; виклад припиняється, викладач відповідає на питання і надає 3-5 хвилин для самостійного запису учнями почутого. Часто виявляється, що більшість нічого не встигли записати, тому що почуте ними не засвоєне. Якщо це справді так, го викладач має запитати, чи потрібно повторити все сказане раніше. У разі позитивної відповіді він мусить чітко сформулювати і і думки, які слід записати, використовуючи інтонації та повільний іемп. Цей метод дуже ефективний, але для його здійснення необхідно багато часу, якого у викладача, як правило, немає.

Другий спосіб: використання сучасних методів із залученням іехнічних і дидактичних засобів.

викладач заздалегідь готує частину навчального матеріалу, який необхідно законспектувати, розмножує його на ксероксі і роздає студентам для вклеювання в конспект. Один екземпляр > ного він переносить на плівку і проектує на екран за допомогою спеціальних пристроїв (комп'ютер із можливим проектуванням). У цьому випадку після пояснення навчального матеріалу студентам відводиться спеціальний час для запису почутого в конспект.

При цьому слід мати на увазі, що викладання технічних дис­циплін супроводжується використанням різних графіків, які учні мають міцно засвоїти. Треба змусити їх накреслити ці гра­фіки, тому що це допомагає учням усвідомити динаміку розгля­дуваних процесів, послідовність заповнення креслень, таблиць, схем й алгоритмів.

Третій спосіб: викладач має заздалегідь уявити записане в студентському конспекті, бачити перед собою його сторінки й уявляти стан студента, який над ним працює. Добре проду­мана схема записів дає великий виграш у часі, сприяє виділенню і засвоєнню основного матеріалу уроку, полегшує домашню підготовку учнів, спрямовує і систематизує їхні відповіді.

Складаючи схеми записів на уроці, необхідно дотримуватися таких принципів:

• не дублювати підручник;

• скорочувати обсяг записів із метою економії часу, частіше використовувати узагальнені схеми й таблиці;

• виділяти найголовніше і найважче в матеріалі заняття;

• намагатися полегшити самостійну роботу учнів, даючи більш докладні інструкції, алгоритми їхньої навчальної діяльності;

• застосовувати прийоми логічних узагальнень, систематизації навчального матеріалу, уникаючи розпливчастих міркувань.

Плани записів окремих занять повинні бути погоджені з пла­нами вивчення окремих гем, розділів шляхом створення єдиної нумерації тем, розділів, підрозділів, а також застосуванням наскрізної нумерації рисунків, формул.

Викладаючи технічні дисципліни, необхідно обов'язково записувати в конспектах:

• назви тем і розділів;

• висновки з дослідів, спостережень;

• формулювання законів і правил;

• формули та їхнє виведення;

• рисунки, схеми, діаірами, пояснення до рисунків, схем, формул;

- розв'язання задач.